загрузка...


Оцінка українських реформ від Джона Гербста

2.08.2017 - 06:10 ІноЗМІ 505
Загрузка...
gerbst-300x200.jpg (12.34 Kb)Оцінювати реформи в Україні – те ж саме, що проводити тест Роршаха (психодіагностичний тест для дослідження особистості – Ред.). Для кремлівських пропагандистів та їх зумисних чи невільних поплічників на Заході Україна є сакральним гніздом крупції, пише в Atlantic Council посол США в Києві (2003 – 2006 рр.), а нині директор Центру Євразії Діну Патрічіу при Атлантичній Раді Джон Гербст (John E. Herbst).

Setting the Record Straight about Reform in Ukraine

Для українських молодих реформаторів та деяких держав-доброзичливців поступ країни – болісно повільний та ще й під постійною загрозою розвороту. А для вищого керівництва України і тих, хто найбільше переймається захистом її від агресії Москви, країна домоглася виняткового прогресу за дуже складних умов.

Кожна з цих точок зору може мати сенс, коли розглядати ситуацію в країні під відповідним кутом. Але ретельний, всебічний погляд на обставини і динаміку зусиль України щодо реформ призводить до оцінки, яка в кінцевому підсумку -позитивна.

Україна – це держава, яка все ще перебуває на перехідному етапі від авторитарної політичної системи і корумпованого зародкового капіталізму, що виник після розпаду Радянського Союзу. Помаранчевою революцією більше десяти років тому вона спробувала прискорити реформи. Але революція в кінцевому рахунку зазнала невдачі, тому що її лідери були продуктами минулого і зробили лишень кілька кроків для реформування економіки чи боротьби з корупцією.

Нові лідери, які вийшли з Революції гідності, – як і їх попередники-«оранжисти», – також були успішними в рамках старої системи. Хоча це перехідні особи. Вони частково сягають корінням в старі часи, але вже визнають необхідність бодай деяких реформ.

Але те, що унікально в пост-майданній Україні, – це нова група зацікавлених сторін, що складається з молодих нетерплячих лідерів, які ніколи не були частиною старої еліти. Вони є частиною Верховної Ради, що складається з 450 депутатів, вони домінують в потужному громадянському суспільстві, яке (на відміну від часів пост-помаранчевої революції), все ще мобілізоване, як і раніше. Деякі з них стали міністрами і заступниками міністрів. Це – дійові важелі швидких та ретельних реформ. На відміну від тих, хто перебуває на самому верху, ця група, за великим рахунком, не процвітала в старій системі або не бачила необхідності в ній жити.

А ще є західне співтовариство. США, Європейський Союз, Європейський банк реконструкції і розвитку, Міжнародний валютний фонд і Світовий банк також є прихильниками реформ. Вони розуміють, що народ України ясно дав зрозуміти Майданом про своє бажання створити відкрите демократичне суспільство. І вони готові допомогти. Вони стали потужними прихильниками реформ, допомагаючи встановлювати мету цих реформ, надаючи технічні консультації й пропонуючи відповідну фінансову допомогу.

За останні три роки молоді реформатори і західне співтовариство сформували природний альянс в пошуках можливостей інтенсивного реформування. Молоді українські реформатори і західні технократи допомогли визначити кроки, які необхідно зробити. Допомога міжнародних фінансових інститутів, Європейського Союзу та Сполучених Штатів була потужним інструментом – не тільки для того, щоб переконати українських лідерів впроваджувати важкі, але необхідні зміни, а й пояснити – чому ці зміни необхідні.

У будь-якому випадку таке злиття інтересів призвело до вражаючих успіхів. Протягом перших двох років президентства Петра Порошенка Україна:

- перейшла до ринкових цін в продажах природного газу, скоротивши дефіцит державного бюджету на 8 мільярдів доларів на рік і усунувши основне джерело недобросовісних прибутків в країні;

- закрито мінімум вісім корумпованих банків;

- створена прозора система закупівель Pro-Zorro для викорінення корупції в державних закупівлях.

Коли прем’єр-міністр Арсеній Яценюк був відправлений у відставку в 2016 році після урядової кризи (тоді у відставку пішла й низка міністрів-реформаторів), багато спостерігачів передбачали, що на цьому процес реформ закінчиться. На їх думку, новий прем’єр-міністр Володимир Гройсман був інструментом Порошенка. Але Гройсман виявився незалежною фігурою. Він остаточно реформував ціни на газ, впровадив прозорі електронні декларації, в політично складних обставинах ренаціоналізував несплатоспроможного гіганта – “Приват-банк”.

За ступенем наближення парламентських виборів в Україні дехто знову каже, що реформам – кінець, киваючи на проблеми на тлі досягнутих успіхів. Тут і законодавство, яке вимагає від лідерів НУО оприлюднювати детальну інформацію про свої активи, тут і зусилля, спрямовані на позбавлення реформаторів наглядових функцій у Бюро по боротьбі з корупцією чи контролю за радами директорів державних компаній. Вказується також на незначний прогрес, досягнутий у вирішенні проблеми масштабної корупції в судах.

Критики безумовно мають рацію, вони заслуговують на довіру хоча б тим, що переймаються вирішенням цих проблем. Без них процес реформ в Україні буде набагато повільнішим. Але навіть зараз ясно: крики розпачу значно перебільшені. Чинний міністр охорони здоров’я Ульяна Супрун робить героїчні кроки для перегляду застарілого і корумпованого сектору охорони здоров’я, уряд домагається суттєвого прогресу в царині пенсійної реформи. Обидва напрямки є величезними, давно назрілими кроками.

Іншими словами, баланс ефективності українського уряду набагато кращий, аніж публічна оцінка його зусиль. Це також значно перевершило очікування добре поінформованих спостерігачів, – зокрема, міжнародних фінансових інститутів, – які вони робили на початку процесу українських реформ три роки тому.

Так, прогрес міг би бути потужнішим. Але він вже є суттєвим. Через що народ України може подякувати уряду, молодим реформаторам та західним друзям.

Джерело: Volodymyr Ariev

Інші новини:



Loading...