загрузка...


Трапм пішов стопами зовнішньої політики Обами

4.02.2017 - 05:24 ІноЗМІ 507
Загрузка...
abamatramp.jpg (33.11 Kb)

Трамп обіцяв радикальну перебудову зовнішньої політики Обами. Яка, серед інших, містила три ключових елементи: застереження Ізраїлю щодо будівництва нових поселень, вимоги до Росії повернути Крим; погрози Ірану за випробування балістичних ракет, пишуть Марк Лендлер (Mark Landler), Пітер Бейкер (Peter Baker) i Девід Санджер (David E. Sanger) у The New York Times.

Trump Embraces Pillars of Obama’s Foreign Policy

Вражаючі зміни: Білий дім виклав несподівану заяву щодо розширення будівництва єврейських поселень за межами нинішніх кордонів в Східному Єрусалимі і на Західному березі (річки Йордан – Ред.), назвавши його таким, що «не може бути корисним в досягненні» кінцевої мети – миру в регіоні. В Організації Об’єднаних Націй посол Ніккі Р. Хейлі (Nimrata Nikki Randhawa Haley. Вихідець з індійського Пенджабу, політик-республіканець, екс-губернатор Південної Кароліни. Сенат затвердив її 96-а голосами на посаді Постійного представника США при ООН 24 січня 2017 року проти 4-х – Ред.) заявила, що Сполучені Штати не скасовуватимуть санкцій проти Росії, поки та не припинить дестабілізувати Україну і не відведе війська з Криму.

Що стосується Ірану, то адміністрація Трампа готує економічні санкції, аналогічні тим, що адміністрація Обами готувала трохи більше року тому. Білий дім також не виказав жодних ознак, що планує розірвати знакову ядерну угоду Обами, незважаючи на її нищівну критику з боку Трампа під час президентської кампанії. (Ядерна угода з Іраном, укладена главами МЗС п’яти постійних членів РБ ООН і Німеччини за участю верховного представника ЄС із закордонних справ і політики безпеки 14 липня 2015 року у Відні. Набула чинності 18 жовтня. США, Росія, Китай, Великобританія, Франція, Німеччина та Іран досягли угоди щодо ядерної програми Тегерану, згідно якої Ісламська Республіка зобов’язалася протягом п’яти років не збагачувати уран до рівня, що перевищує 3,67 відсотка, і перетворити завод Фордо на технологічний центр. В обмін на це з Тегерану зняли санкції, але обіцяли повернути їх в разі невиконання зобов’язань. Обама заявляв, що допускає війну з Іраном в разі провалу ядерної угоди – Ред.).

Нові американські адміністрації рідко змінювати зовнішню політику своїх попередників аж так радикально, як обіцяли – значною мірою тому, що управління державою надто відрізняється від виборчої кампанії. Хоча, звісно ж, сьогоднішні позиції можуть з часом змінюватися. Адже не існує ніяких сумнівів, що адміністрація Трампа застовпила нову ділянку у питанні торгівлі та імміграції, переглядаючи нині стосунки з Мексикою і більшою частиною мусульманського світу.

Але ці адміністративні розвороти були тим разючіші, що прийшли майже відразу після бурхливих телефонних розмов Трампа з лідерами іноземних держав, в яких він з задоволенням кинув виклик дипломатичній ортодоксальності і навіть поставив під загрозу подальші відносини. Тепліші відносини були у Трампа з Росією – центральним елементом його зовнішньої політики під час виборчої кампанії, коли, всупереч позиції європейських лідерів, йшла мова про скасування санкцій, впроваджених за анексію Путіном Криму. Але в четвер Посол в ООН Трампа, пані Хейлі, говорила так, як і її попередник Саманта Пауер (Samantha Power).

«Ми хочемо поліпшити наші відносини з Росією, – сказала вона в своєму першому виступі на відкритому засіданні Ради Безпеки Організації Об’єднаних Націй, – але важка ситуація на сході України є тим фактором, який вимагає чіткого і рішучого засудження дій Росії».

Окрім того, під час виборчої кампанії Трамп показував себе переконаним прихильником Ізраїлю і критикував адміністрацію Обами за грудневі резолюції Ради Безпеки, якими Ізраїль засуджувався за розширення поселень. «Хоча ми не вважаємо, що існування поселень є перешкодою на шляху до миру, – заявив тепер його прес-секретар Шон Спайсер (Sean Spicer), – будівництво нових поселень або розширення існуючих поселень за межами нинішніх кордонів не може бути корисним в досягненні цієї мети».

Білий дім зазначив, що президент поки «не затвердив офіційну позицію щодо поселенської діяльності». Але він сказав, що буде обговорювати це питання з прем’єр-міністром Ізраїлю Біньяміном Нетаньяху (Benjamin Netanyahu) під час зустрічі 15 лютого. Хоча насправді, як кажуть, Нетаньяху не став чекати: підбадьорений підтримкою Трампа під час виборчої кампанії, Ізраїль після інавгурації американського президента оголосив про зведення більш ніж 5 000 нових будинків на Західному березі.

А Трамп змінив декларовану раніше політику після коротенької зустрічі з королем Йорданії Абдаллою II (один з найбільш шанованих лідерів арабського світу) в кулуарах Національного молитовного сніданку. На якій король, випередивши Нетаньяху, сказав, що Йорданія з її значним палестинським населенням критично налаштована до нових єврейських поселень.

Різкий поворот нової адміністрації також співпав з першим днем роботи в Держдепартаменті нового держсекретаря Рекса Тіллерсона (Rex W. Tillerson’s) та прибуттям з офіційним візитом нового міністра оборони Джима Маттіса (Jim Mattis) в Південну Корею. Ці обидва чоловіки розглядаються в якості потенційних фігур, здатних мати вагомий стримуючий вплив на президента і його кадри у Білому домі з розряду радників.

А з Іраном, безперечно, Трамп зайняв ще жорсткішу позицію, аніж його попередник. У той час як минулого року адміністрація Обами часто-густо шукала способи уникнення конфронтації з Іраном, Трамп, здається, прагне одного – заперечити усе, що він раніше казав про іранську експансію в регіоні; особливо – в Іраку і Ємені. І нові санкції проти Ірану можуть бути от-от оголошені. Хоча більшість експертів заявила, що вони матимуть низький практичний ефект, оскільки компанії, які постачають Тегерану ракетні частини, рідко мають безпосередню справу зі Сполученими Штатами. А союзники США, швидше за все, неохоче знову вводитимуть санкції після зняття багатьох з них за результатом підписання у 2015 році ядерного угоди.

За свідченням іранського напівофіційного інформаційного агентства Fars, Алі Акбар Велаяті (Ali Akbar Velayati), радник верховного лідера Ірану з питань зовнішньої політики, відповів: «Це не перший раз, коли недосвідчена людина погрожує Ірану і американський уряд зрозуміє, що погрожує Ірану марно».

Деякі аналітики говорять про стурбованість тим, що адміністрація не має інших інструментів, окрім військових, для підкріплення вагомості своїх попереджень. «Чи є це лінією адміністрації Трампа, чи ні, але вони створили свою власну «червону лінію», – сказав Аарон Девід Міллер (Aaron David Miller), старший науковий співробітник Міжнародного центру Вудро Вільсона. – Коли Іран знову тестуватиме (балістичні ракети – Ред.) адміністрація не матиме іншого вибору, окрім як або миритися – або битися».

Нетаньяху підтримає жорсткий тон Трампа в діалозі з Іраном. Але, вірогідно, він змінить своє ставлення через делікатне внутрішнє питання, адже його уряд сприйняв інавгурацію Трампа в якості стартового пістолета для розширення будівництва на окупованій території. Після того, як Трамп був приведений до присяги, Ізраїль оголосив, що буде санкціонувати зведення 2 500 будинків в районах Західного берегу, а на цьому тижні попередив, що цифра збільшується на 3 000. У середу Нетаньяху зробив ще один крок, пообіцявши збудувати перше нове поселення на Західному березі.

Для Нетаньяху це свято, яке відображає почуття звільнення від обмежень після багатьох років тиску з Вашингтону – особливо при Обамі, який (зрештою, як і інші президенти) розглядав будівництво нових поселень як перешкоду для переговорів щодо остаточного близькосхідного мирного врегулювання. Фраза «за межі своїх нинішніх кордонів» в заяві Білого дому натякає на повернення до політики президента Джорджа Буша – молодшого (George W. Bush), викладеної прем’єр-міністру Аріелю Шарону (Ariel Sharon) в 2004 році і якою визнавалась нереальність очікування від Ізраїлю відмови від великих поселень, які можуть бути компенсовані за рахунок взаємно узгоджених земельних свопів.

Трамп також пообіцяв перенести американське посольство з Тель-Авіва до Єрусалиму. Але Білий дім «уповільнив хід», частково через острах жорсткої відповіді. Зрушення політики відбулось в одному аспекті – імміграції. Через неї Трамп навіть конфліктував з керівниками Австралії і Мексики, захищаючи США, які, він вважає, експлуатуються «практично кожною нацією в світі». «Вони жорсткі – і ми повинні бути жорсткими, прийшов час», – сказав він на молитовному сніданку в четвер.

Проте, пізніше, в той же день, Білий дім визнав за необхідне надати події більш дипломатичнішого блиску. Так, містер Спайсер назвав розмову Трампа з прем’єр-міністром Австралії Малкольмом Тернбуллом (Malcolm Turnbull) «дуже сердечною» пори те, що Трамп різко виступив проти схваленої адміністрацією Обами угоди про прийняття Сполученими Штатами 1 250 австралійських біженців.

А високопосадовець з адміністрації заперечив, що Трамп погрожував направити війська до Мексики, аби розправитись з «поганими hombres». Чиновник сказав, що розмова з президентом Енріке Пенья Ньєто (Enrique Peña Nieto) була «насправді дуже доброзичливою» і що містер Трамп жартував.

(Підготовці статті допомогли Соміні Сенгупта (Somini Sengupta) з Організації Об’єднаних Націй, Ізабель Кершнер (Isabel Kershner) з Єрусалиму, а також Гардінер Харріс (Gardiner Harris) і Гленн Траш (Glenn Thrush) з Вашингтона).


Інші новини:






Loading...