загрузка...


План Курта Волкера. Спіймати Кремль на його ж наживку

9.10.2017 - 16:10 Думки 699
Загрузка...
47_mai7456n.jpg (17.52 Kb)Спеціальний посланець США вводить в переговорний процес із РФ дуже цікаву тезу…

У Белграді 7 жовтня відбулася друга зустріч між спеціальним посланником США по Україні Куртом Волкером і помічником президента країни-агресора Владиславом Сурковим. Її хід та результати вже традиційно супроводжуються скупими заявами обох сторін. Так, російський представник назвав переговори конструктивними. Суттю зустрічі, за словами Суркова, стало обговорення російського проекту резолюції Ради Безпеки ООН щодо Донбасу. Відповідних заяв Курта Волкера після переговорів іще не було.

Однак на відміну від першої зустрічі, яка мала місце 21 серпня у Мінську, завдяки семи інтерв’ю, а також медіаактивності Курта Волкера, можна чітко зрозуміти нинішній підхід американської сторони до врегулювання конфлікту на Донбасі.

Миротворці і ціна агресії

У своєму інтерв’ю для Deutsche Welle (29.08) Курт Волкер повідомив про те, що в рамках переговорів у Мінську була досягнуто домовленість «подумати про безпекові сценарії». Дана теза звучала в контексті необхідності свіжого погляду на гарантування безпеки на окупованих територіях. Однак цікавішим є не стільки те, що таким чином Курт Волкер, по суті, більшою чи меншою мірою використовує українську формулу щодо врегулювання конфлікту «спочатку безпека, а тоді політична частина». Набагато важливіше, що спеціальний посланець США вирішив взяти одну із головних тез Кремля про необхідність захисту «російськомовного населення Донбасу», якою фактично виправдовується агресія проти України, і використати її у процесі діалогу із РФ.

Курт Волкер (у трьох із семи інтерв’ю за півтора місяця) не ставить під сумнів саму тезу РФ про необхідність гарантування безпеки «російськомовного населення». Навпаки він неодноразово говорив про те, що врегулювання конфлікту можливе лише, коли права усіх жителів Донбасу незалежно від мови чи етнічного походження будуть гарантовані. Однак при цьому спеціальний посланець Вашингтона вводить в переговорний процес із РФ дуже цікаву тезу – якщо поглянути де саме найбільше поставлена під загрозу безпека російськомовного населення України, то це територія, яку контролюють російські війська. І як наслідок, Волкер стверджує, наприклад у розмові з Deutsche Welle, «якби можна було б гарантувати безпеку людей без присутності російських військ, то це було б краще для всіх».

Тому, виходячи із таких розрахунків спеціального посланця, заява президента РФ від 5 вересня про внесення до Ради безпеки ООН резолюції про розміщення миротворців ООН на лінії розмежування, була справжнім подарунком для Курта Волкера. Із одного боку, він справедливо відкидає концепцію запропоновану РФ щодо розміщення миротворців виключно на лінії розмежування або для охорони представників Спеціальної моніторингової місії ОБСЄ під час роботи. Курт Волкер аргументує це тим, що в такому вигляді дана пропозиція не відповідатиме духу і букві Мінських домовленостей, під якими, в тому числі, підписалася РФ. А вони передбачають відновлення суверенітету і територіальної цілісності на сході України. В той час як ідеї, озвучені очільником Кремля, навпаки сприятимуть розділенню України. Однак із іншого боку спеціальний посланець не відкидає пропозиції РФ щодо розгортання миротворців ООН в зоні конфлікту на Донбасі. Навпаки, для нього це основа для початку діалогу, який в кінці кінців має привести до того, щоб «гарантувати безпеку російськомовного населення сходу України» без присутності російських військ. Саме це одна із головних тез, яка рельєфно прослідковується у іншому інтерв’ю Курта Волкера для видання «Дзеркало Тижня» (24.09). Іншими словами на практиці реалізувати сценарій, який спецпосланець США озвучив наприкінці серпня щодо гарантування безпеки населення Донбасу, але без російських військ.

У своєму підході щодо миротворців Волкер виходить із того, що РФ «нічого б не пропонувала, якщо вона не була б готова до переговорів із цього приводу». Звичайно це переконання можна піддати сумніву, адже за ініціативами Кремля могло стояти бажання перехопити ініціативу Києва щодо розгортання миротворчого контингенту і спрямувати в необхідному для себе руслі. Однак підхід Волкера можна розглядати і як спробу змусити РФ або погодитися на розгортання миротворчої місії ООН, або показати свої справжні наміри щодо України і втратити один із головних аргументів легітимізації агресії. Уже на сьогодні Курт Волкер, по суті, поставив перед росіянами доволі незручне питання – якщо ви і справді постійно говорите про необхідність захисту російськомовного населення Донбасу від Києва, то чому не погодитеся на розгортання там місії ООН, яку ж самі запропонували, а самі не виведете війська із України? Саме в такому ключі необхідно розглядати ідею спеціального посланця про те, що «такий підхід дає Росії можливість діяти відповідно до її інтересів» і спроби пояснити, що місія ООН відповідає російським інтересам. Адже Курт Волкер виходить із тези, яку йому скоріше за все постійно повторює російська сторона про необхідність захисту російськомовного населення. Хоча і спрямовує він її у якісно нове русло.

Поряд із спробами переконати Кремль діяти за допомогою миротворців ООН відповідно до ними ж задекларованих інтересів представник США вдається і до тиску, однак робить завуальовано. Формально він неодноразово визнавав, що РФ має можливість обрати опцію не реалізовувати Мінські угоди і перетворити ОРДЛО в іще один заморожений конфлікт. Однак при цьому Курт Волкер також постійно говорить про «стратегічний вибір», який стоїть перед РФ у питанні конфлікту на сході України. Опція щодо заморозки конфлікту і збереження контролю над де-факто окупованими територіями Донбасу вимагає від Москви усвідомлення вартості такої політики. Ідея щодо посилення ціни агресії рельєфно проходить в інтерв’ю Курта Волкера для «Голосу Америки. Українська служба» (26.09), де він сім разів у тому чи іншому контексті говорив саме про цей аспект. При цьому ця вартість розуміється ним як у вузькому, так і в широкому сенсі. В вузькому, коли мова іде про утримання за рахунок РФ окупованих територій, і в більш широкому як втрачені можливості внаслідок санкцій США і ЄС. А іншою альтернативою для Кремля, про яку також постійно повторює Курт Волкер, є повернення до конструктиву в імплементації Мінських домовленостей.

В цьому контексті є показовим, що про відповідні альтернативи для Кремля і про ціну агресії спеціальний посланник США говорив іще після своєї першої зустрічі із Владиславом Сурковим у Мінську. Тим самим теза про вартість агресії у найширшому розумінні є частиною американської переговорної позиції із самого початку контактів із представниками РФ.

Ахіллесова п’ята Волкера

У даному підході, який був запропонований американським спеціальним посланцем є одне слабке місце. Проблема ускладняється тим, що вона не залежить від Волкера. Мова йде про нездатність нинішньої адміністрації Білого дому послідовно реалізовувати відповідну стратегію на зовнішньополітичній арені через застосування дипломатії і інструментів примусу.

Цю ситуацію гарно демонструє подальша історія із «Актом про протидію супротивникам США через санкції». Цей акт, як відомо, перш за все цікавий для України, оскільки закріплює діючі санкції щодо РФ за її агресію на рівні закону і надає право Конгресу давати згоду на їх відміну президентом. Однак поряд із цим, виконавча гілка влади має приймати відповідні укази, якими деталізуватиме яким чином виконувати нові санкції. Для прикладу до 1 жовтня адміністрація Дональда Трампа мала визначити «правила або інші вказівки» для ідентифікації будь-кого, хто працює від імені російських оборонних і розвідувальних секторів і підлягає санкціям. Однак цього не було зроблено, що викликало протести із боку американських законодавців, які вважають що таким чином адміністрація не використовує на повну потенціал Акту. І загалом Білий дім делегував свої повноваження щодо деталізації санкцій для застосування відповідно до Акту про протидію супротивникам США через санкції Державному департаменту і Міністерству фінансів. Для порівняння Мінфін США уже 28 листопада запровадить іще більш жорсткіші обмеження щодо доступу російських банків і енергетичних компаній до міжнародного ринку капіталу. Цей крок стане можливим, оскільки безпосередньо передбачався у тексті закону і не потребував подальших директив виконавчої гілки влади.

Посилення санкційного тиску на РФ є вкрай потужним елементом стратегії, яку обрав спеціальний посланець США. Це особливо важливо, адже однією із ключових тез Владіслава Суркова під час зустрічі іще в Мінську, якщо орієнтувати на інтерв’ю Курта Волкера для The Financial Times, була ідея про те, що РФ готова жити із нинішнім статус-кво на Донбасі. Подібні настрої також підтверджують джерела російських ЗМІ в середовищі влади. Із іншого боку прийняття «Акту про протидію супротивникам США через санкції», який відкриває величезні можливості для посилення тиску на РФ, щонайменше насторожив Кремль. В серпні 2017 року представники російських урядових відомств замість того, щоб відправитися відпочивати, уважно вивчали текст закону і прораховували можливі варіанти його застосування на практиці у частині нових можливих санкцій. Очевидно, що це спосіб змусити РФ зробити правильний стратегічний вибір.

Присутність Курта Волкера під час зустрічі президентів США і України 21 вересня в Нью-Йорку стала гарною демонстрацією того, що спеціальний посланець активно залучений до формування політики на українському напрямку. Однак Вашингтон набагато більше посилив би позиції Курта Волкера в очах росіян саме вчасною деталізацією санкційних заходів щодо РФ. Оскільки саме вони б мали більше шансів змінити розрахунки Кремля. Тез спеціального посланця про те, що РФ прорахувалася щодо можливості скасування санкцій після обрання Дональда Трампа чи Еманюеля Макрона буде точно замало в діалозі із Сурковим.

Що далі?

Можна очікувати, що Курт Волкер і далі намагатиметься в своєму діалозі із російською стороною змусити її або прийняти ідеєю щодо розгортання миротворців на всій території ОРДЛО для гарантування безпеки російськомовного населення. Або, у разі відмови РФ, що є дуже ймовірною, позбавити Кремль іще одного із ключових аргументів щодо легітимізації власної військової присутності на Донбасі і показати справжні інтереси щодо України в конфлікті.

В цих умовах критично важливою для ефективності місії Волкера була б підтримка із боку Вашингтона у формі деталізації нових санкції. Однак в цьому питанні ситуація поки що не особливо оптимістична.


Інші новини:



Loading...