Полонений бурят у інтерв’ю журналісту Володимиру Золкіну розповів, чому його народ їде воювати в Україну, та як їм ведеться на фронті.
Окупант
розказав, що підписав контракт. Він будував будинок і задумав зробити в ньому зручності – ванну та туалет. Для цього взяв споживчий кредит. А підприємство, де працював, тимчасово зупинилося. Полонений мив золото, і вони якраз повністю освоїли ділянку. Необхідно було чекати, доки переїдуть на нову, а це кілька місяців простою без платні. Ось окупант і вирішив, що поїхати вбивати українців – гарна ідея. Тим паче, що варіантів у Бурятії не так багато – або контракт, або в якусь артіль влаштуватися та трудитися вахтовим методом. Але там беруть не всіх, зважають на вік.
Золкіна полонений запевняв – не розумів, куди їде. Те, що у Бурятію періодично привозили труни із загиблими учасниками «СВО», його про небезпеку замислитися не змусило.
Воював бурят на Луганщині. Спершу на фронтове життя не скаржився, перебував далеко від лінії зіткнення, його роботою було забезпечувати між підрозділами зв'язок. Та згодом напився, посварився з командиром, і той відправив його в штурмовики.
Потрапивши в полон, окупант зрозумів – був просто наживкою, гарматним м’ясом, адже його послали брати позиції без попередньої розвідки. Ба більше, побратими за допомогою дрона просто спостерігали, як він іде прямісінько в руки до ЗСУ, а потім свої ж почали обстрілювати.
Наприкінці розмови бурят зробив висновок, що його земляки вирушають воювати, бо вдома панує тотальне безробіття. При цьому Бурятія надзвичайно багата на корисні копалини, але Росія просто викачує з регіону ресурси, нічого не даючи натомість. Бурятія навіть не газифікована. На запитання ж, чому люди миряться з таким станом речей, окупант відповідає, що вони нічого не міняють, бо це ж «думати треба». Простіше ж пиячити, чим буряти активно займаються. П’ють в основному горілку, самогон та «Бояришник». Останнє пійло дуже доступне, пляшка вартує приблизно як буханка хліба.
