загрузка...


Смеркання жорсткої Європи

10.02.2018 - 15:05 Статті 436
Загрузка...
wt16e5dncwpveu6vea5pe2.jpg (66.6 Kb)Твердість і рішучість даються європейцям дедалі складніше. Низка впливових країн втомилася від протистояння з Росією. Та й не тільки з нею.

2014 року, після анексії Криму і в розпал війни Росії проти України на Донбасі, Європа стрибнула вище своєї голови. Європейський союз сформував безпрецедентно жорстку санкційну політику, а в Парламентській асамблеї Ради Європи Росію позбавили прав. Цей стрибок дався більшості країн, м'яко кажучи, нелегко. Аж надто тісні були їхні зв'язки з Москвою, важливі її ресурси для Євросоюзу і сильний її вплив у Раді Європи.

Європа має всі підстави пишатися своєю принциповістю. Вона змогла дати не ідеальну, але гідну відповідь російській агресії проти європейської системи світорозуміння і безпеки. Україна ж повинна бути вдячна Європі за підтримку в найважчий момент її новітньої історії.

Можна скільки завгодно спекулювати на тему ефективності санкцій, але ті, хто бачив дипломатичну війну 2014 року зсередини, знають: без санкцій Росія ще глибше прокотилася б Україною де гусеницями танків, а де підошвами розхитуючих державу фанатів "русского мира". Санкції тоді стали одним із найважливіших елементів стримування російської агресії (після тих, хто зі зброєю в руках став на захист країни).

Здатність Європи бути жорсткою проявилася хоч і несподівано, але як ніколи доречно. Незабаром хвилі міграції, Брексіт, спроба незалежності Каталонії від Іспанії, непрості процеси в Польщі, Угорщині, а також в Туреччині та інші проблеми зажадали твердості. І тут дещо з'ясувалося: жорсткість і рішучість даються європейцям усе складніше.

Це можна було особливо гостро відчути в Раді Європи з літа 2017 року. Росія почала докладати надзусилля, щоб забезпечити своє повернення у ПАРЄ вже в січні 2018 року. У хід пішов фінансовий шантаж (несплата внеску в бюджет Ради Європи), а також загрози згорнути співпрацю з комісаром із прав людини та Європейським судом із прав людини. І Рада Європи здригнулась. Бажання "повернути Росію" охопило найвпливовіші уми. Неймовірними зусиллями спробу повернення вдалося зупинити. РФ у відповідь пообіцяла, що не буде платити, поки не повернеться у ПАРЄ.

Уже січнева сесія Асамблеї показала — бажання бачити росіян посилилось. "Сумно, але настав час обирати між принципами Ради Європи та її фінансовим забезпеченням", — описав status quo один мій колега. Так воно і є. Втім, справа тут не лише в Раді Європи.

Низка впливових країн втомилася від протистояння з Росією. Та й не тільки з нею. Подивіться на стрічку новин: жорсткість зараз притаманна тим, хто хоче змінити Європу під себе. Вони не завжди демократичні, але вони сповнені рішучості. Проти них — та частина континенту, яка намагається зберегти нинішній стан речей. І вона готова до компромісів, тому що не хоче боротьби. Ця Європа хоче заслуженого спокою і благополуччя.

Можливо, ми стаємо свідками епохальної події — заходу жорсткої Європи. Угода виглядає так: м'якість у захисті і просуванні тих самих знаменитих європейських цінностей в обмін на мирне співіснування і заробляння грошей.

У Раді Європи ця тенденція помітна досить чітко — після всього, що зробила Росія з 2014 року (і не в одній Україні), багато хто готовий прийняти її такою, якою вона є з її злочинами, брехнею і грубістю, тому що "діалог важливіший за його відсутність". Діалог дійсно важливий. Але ж у нинішніх обставинах цінністю рівноправного діалогу з Росією тут намагаються прикрити банальну неспроможність захистити цінності верховенства права і прав людини на окупованих РФ територіях України.

Втім, більшість — це ще не всі. Спроби низки держав захистити цінності та принципи продовжаться. Вони переконані: Росія не може повернутися у ПАРЄ без виконання резолюцій, які прийняла Асамблея у відповідь на агресію проти України.

Якщо ж це станеться, то інституційний авторитет усієї Ради Європи буде підірваний. Його вплив стане сходити нанівець. А в Євросоюзі прихильники ослаблення санкцій отримають переконливий аргумент — ось у Раді Європи тиск на Росію зменшився, так, можливо, і нам варто її "зрозуміти і пробачити"?

Один іноземний дипломат якось описав мені зовнішню політику цитатою з Декамерона Джованні Боккаччо: "Робіть, як ми говоримо, а не як робимо ми". Європа пишається тим, що закликає інших робити те, що робить сама, — боротися за свободу, рівність і процвітання. У цій відповідності слів справам і є її сила. Хочеться вірити, що ця відповідність не опиниться великою ілюзією. Інакше нам доведеться вже в найближчі роки, кажучи про Європу, замість "є" писати "була" і з сарказмом цитувати класика.

Підписка на новини News UA на ваш Е-mail

Інші новини:






Loading...