загрузка...


Перелік російських поразок в Сирії та Україні тільки починається

17.04.2018 - 04:56 Думки Александр Безфамильный 359
Загрузка...
630_360_1523894359-9271.jpg (33.85 Kb)Росія обіцяла захистити свого союзника Асада і не зробила цього — ось головне, що відбулося у ніч на 14 квітня в далекій Сирії

За три доби, що минули від масованого ракетного удару по сирійському диктатору Башару Асаду, з'явилася величезна купа коментарів та оцінок цієї непересічної події. Звісно, за такої їх кількості єдиної спільної оцінки бути не може. Однак, на нашу думку, головний висновок, який за значенням перекриває усі інші разом узяті, полягає ось у чому.

Росія обіцяла захистити Сирію від ракетного удару США та їх союзників. Причому, обіцяла, як-то кажуть, за максимальним варіантом, тобто збивати не лише ракети, а й вдарити по носіях цих ракет — кораблях та літаках. Про таке заявляв не хто-небудь, а начальник Генерального штабу російський збройних сил генерал Герасимов (не кажучи про інших “спікерів”, як-от посол Росії у Лівані).

Росія збрехала. Американці, британці та французи вдарили по Сирії (105 ракет), а росіяни промовчали. Не кількість ракет, не масштаби руйнувань, не матеріальні втрати Асада, а саме це — обіцяли і не зробили — є головним підсумком того, що відбулося у ніч на 14 квітня.

Байдуже, що американці зробили росіянам поступки, аби ті “зберегли обличчя” - повідомили про час і конкретні цілі ударів, не чіпали російські бази — Тартус і Хмеймім, дозволили фактично сховати на російських базах літаки та іншу бойові техніку армії Асада, тощо. Загалом, заради уникнення прямого зіткнення з Росією США, Франція і Велика Британія пішли на певний “договорняк” з Кремлем. Це очевидно, як і те, що з боку Росії цей “договорняк” був явно вимушений. Він не був, так би мовити, взаємно вигідним. Однак у великій політиці, як не дивно, всі ці речі не є надважливими, вони якісь віртуальні, якщо можна так висловитися. Про них трохи раніше чи трохи пізніше забудуть, а назавжди залишиться тільки те, що Росія обіцяла захистити союзника і не захистила. Тобто, Росія — у цьому конкретному випадку програла, і це те, у чому нема жодного сумніву.

Залишається оцінити розмір, ціну і подальші наслідки російської поразки. Тут маємо безмежне поле для геополітичних міркувань, фантазій, версій, прогнозів, тощо. Не кожного дня світова ядерна держава дістає по пиці. Такі випадки у світовій історії можна на пальцях однієї руки перелічити (приміром, В’єтнам чи Афганістан).

Ми мали б вже давно змиритися з тим, що такий монстр як Росія падатиме довго і болюче, причому болюче — це не тільки про неї. На жаль, варіант бурхливого розвитку подій у сенсі прямого масштабного зіткнення армій США та Росії — найгірше, що може статися. Йдеться не про те, хто виграє у такому зіткненні (ми вже зараз знаємо, що міць російської військової машини очевидно поступається американській). А в тому, що тоді надто ймовірним є застосування ядерної зброї, а про наслідки цього навіть фантазувати не хочеться.

Отже, вибору насправді нема, залишається лише шлях поступового, від поразки — до поразки, “ювелірного” приборкання агресора. Щоб у нього не виникло непереборного бажання натиснути “червону кнопку”.

Чи має Захід чітку та єдину стратегію такого шляху щодо Росії? Мабуть, сказати “чітку та єдину” - було б явним перебільшенням. За чотири роки, відколи Росія скоїла відкриту військову агресію проти України і відколи з'явилися перші антиросійські санкції Заходу, ми не раз бачили певну непослідовність, неузгодженість, половинчатість дій Заходу. До “ювелірної” політики ще ой як далеко. Ніхто на Заході не хоче воювати, ні ядерною, ні звичайною зброєю. Тим більше, коли йдеться про далекі від Заходу країни як Сирія чи навіть Україна. Однак безсумнівним є і те, що ситуація змінюється: згадана стратегія у загальних рисах вже окреслюється, її становлення вже набуло незворотного характеру. Агресивна поведінка Кремля навіть миролюбному Заходу не залишає вибору. Тож перелік російських поразок тільки починається...

Підписка на новини News UA на ваш Е-mail

Інші новини:






Loading...