загрузка...


ЯК ТИМОШЕНКО ГОТУВАЛА АГРЕСІЮ РОСІЇ ПІД ПАТРОНАТОМ ПУТІНА-МЕДВЕДЧУКА

Загрузка...
d3efa3b66073.jpg (40.19 Kb)9 років тому Юлія Тимошенко промовила сакраментальну фразу "Пропало всьо", після того, як провалився план ухвалення Конституції України, що забирала в народу право обирати президента та запроваджувала без виборів розподіл влади між Тимошенко і Януковичем до 2029 року.

Але ще більш небезпечним було те, що цей проект Конституції готував агресію Росії проти України, паралізував і максимально ослаблював саме військову складову оборони.

По суті, проект конституції Тимошенко-Януковича (Медведчука) - свідчення того, що Путін вже тоді, 9 років тому, готував агресію проти України, а Медведчук йому допомагав.

Конституція, як правило, дуже сухий документ. Але проект конституції Тимошенко-Януковича (Медведчука) був до останньої літери пронизаний ненавивстю до країни (https://www.pravda.com.ua/articles/2009/06/4/3998046/), видно, що до нього приклався кум Путіна.

Приміром, проект передбачав, що у випадку агресії війська не відбиватимуть агресора, а чекатимуть, поки Верховна Рада ухвалить рішення, яке перед тим має бути подано президентом за рішенням РНБО.

Така затримка в часі створювала б прямі загрози для катастрофи держави. По суті, така норма була заохоченням до агресії проти країни й прямою загрозою незалежності та територіальної цілісності України.

Крім того, проект "підривав" принцип "єдиноначалія", який єдиний довів свою ефективність і існує в усіх арміях світу.

За проектом Тимошенко-Януковича, призначення керівництва в Генеральному штабі, Сухопутних військах, Повітряних Силах, Військово-Морських Силах мав би здійснюватися президентом за поданням Міністра оборони, який навіть не вносився б президентом.

Таким чином, інституційно склалася б вкрай небезпечна ситуація, за якої не можна було б оперативно звільнити або призначити командира, що в умовах сучасної армії є фактично прямою передумовою її розвалу.

Підрив принципу єдиноначалія означав би підрив оборонних можливостей країни.

Сьогодні в Україні, як і практично в усіх країнах світу, оголошувати стан війни має право глава держави, із необхідним затвердженням цього рішення парламентом. Це – звична практика, де є одночасно і одноосібне рішення глави держави, і контроль з боку парламенту.

Проект пропонував надати це право колективному органу – Раді національної безпеки та оборони, склад якої був би фіксований і був, по-суті, зібранням представників політичних партій, що входять до коаліції.

При цьому рішення РНБО приймалися б 2/3 від її складу і вводяться в дію за наявності підписів усіх членів. А що як на Україну напали, а когось нема, або в когось із членів РНБО нежить, або пронос, або ручку забув? Ставити оборону країни в залежність від обставин такого порядку – пряма загроза незалежності й територіальній цілісності України.

Водночас, чомусь за проектом конституції Тимошенко-Януковича, президентові, обраному в парламенті, надавалося непропорційно великі повноваження у сфері безпеки.

Він, зокрема, був би верховним головнокомандувачем (формальним, оскільки реального головнокомандувача, в силу процедури призначень військового керівництва, практично не існує), призначав би та звільняв з посад голову СБУ, його заступників та керівників підрозділів і обласних управлінь, голову Служби зовнішньої розвідки та його заступників, голову Державної прикордонної служби та його заступників.

Віддавати такі критичні повноваження у сфері, від якої залежить існування держави, особі, обраній у результаті коаліційних торгів, а не загальнонародного волевиявлення, було вкрай загрозливо.

Таким чином, проект Конституції Тимошенко-Януковича (Медведчука) був покликаним критично підірвати на інституційному рівні життєздатність української держави, максимально ускладнити захист її незалежності та територіальної цілісності.

З оприлюдненого проекту виразно стирчали вуха іноземних агентів, які досі намагаються демонтувати і знищити не лише демократію в країні, а й саму Україну.

Тож, яка була мета у цього "бліц-крігу", проваленого 9 років тому?

Перша й найочевидніша – зберегти й законсервувати при владі компрадорську та вкрай корумповану політичну еліту.

Вихід для цих безнадійно вчорашніх політиків - Януковича і Тимошенко, як вони вбачали, був один – позбавити народ права обирати. Забрати у народу завтра.

Проте абсолютно явним було саме зовнішнє замовлення через кума Путіна Медведчука на ослаблення України в переддень запланованої агресії Росії.

У всієї цієї кошмарної історії був один позитив. З усіх було зірвано маски, та так, що Тимошенко заволала "Пропало всьо" і досі розповідає, що нічого з Януковичем не було, вона просто поряд проходила.

Але для тих, хто розуміє, перед якою загрозою була Україна, її слова вже нічого не значать.


Підписка на новини News UA на ваш Е-mail

Інші новини:






Loading...