Антикорупційна стратегія ЗЕ: віртуальне народовладдя та шлях Саакашвілі



Джес Хоган
 27 квітня 2019, 11:29  

45234epa34e6.jpg (8.96 Kb)
[xvalue_foto1]
Поки Володимир Зеленський після виборчих перегонів відпочиває в Туреччині, представники його команди розповідають як саме планують здолати корупцію та вже ділять активістів на правильних та тих, що в лапках.

Але кожна така заява сприймається суспільством як удар по тій самій корупції. Для більшості громадян це питання входить до ТОП-3 очікувань від нового президента. Команда Володимира Зеленського оперативно реагує на цей запит суспільства. Наразі вже є заяви про перенесення Адміністрації президента до іншої будівлі. Варто зазначити, що Володимир Зеленський до інаугурації може лише декларувати свої плани. Заяви членів його команди лише окреслюють можливу концепцію майбутньої стратегії глави держави щодо боротьби з корупцією.

Однак в Зекоманді вже заявили про необхідність перезапуску НАЗК, САП та посилення НАБУ. Про це написала експерт з антикорупційної політики і діджитал-рішень для держави Галина Янченко. “В Команді Зеленського є однозначна згода щодо потреби перезапуску Національного агентства з питань запобігання корупції (НАЗК). Триває дуже серйозна дискусія щодо перезапуску керівництва Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП). Те, що стосується НАБУ - більша частина команди вважає за необхідне підтримати та підсилити НАБУ інституційно”, - йдеться у заяві.

Сьогодні ми маємо кільканадцять структур, метою яких є боротьба з корупцією. Діяльність цих органів регламентується чинним законодавством. Тому навряд чи на третій день після інаугурації вдасться “перезапустити та підсилити”. І перепоною цьому є не лише законодавство, а й самі структури, які ще не погодилися на реформування. Ще одною перепоною є чинний парламент, де у команди Зеленського поки немає ні сталої, ні ситуативної більшості. Ймовірно, що депутати не надто поспішатимуть допомагати новому президентові реформувати антикорупційні органи. Є велика загроза, що електоральна подяка “за перемогу над корупцією” на майбутніх виборах перейде партії “Слуга народу”, а не тим депутатам, які зараз в Раді.

Виходячи з наведеного вище, є кілька сценаріїв умовної антикорупційної реформи, які очікують нас найближчим часом.

Дискусія навколо перезавантаження антикорупційних органів з реальним підсиленням НАБУ. Це найбільш зручний сценарій. По-перше, більшість тих, хто вимагає від влади боротьби з корупцією тут і негайно не знаються на тому, яка з цих організацій має боротися з корупцією. Тому сам процес навколо реформування цих органів може стати тимчасовою альтернативою боротьбі з корупцією. В медіа знову будуть обговорювати, якими мають бути шкарпетки спецпризначенців, яку зарплату має отримувати детектив або інспектор.

Найбільш впізнаваним є НАБУ, тому навколо його повноважень можуть точитися дискусії та триватиме медійна кампанія. Не виключено, що ця кампанія не обійдеться без знаних антикорупціонерів Віталія Шабуніна, Сергія Лещенка та інших. Варто загадати, що саме Шабунін водив на зустріч до НАБУ юриста Зеленського Андрія Богдана.

Розмови про реформування можуть тягнутися до року. Після цього відбудеться показовий судовий процес над одіозним діячем пов’язаним з минулою владою. Не виключено, що цей процес перетвориться на приквел “Картата ковдра — 2” та “Людина помирає, швидко лікаря — 100”. Процес буде гучним, показовим та швидше за все без конкретного результату. Цьому сприятимуть як адвокати підозрюваного так і недореформовані суди.

Саме на цьому етапі можуть з’явитися ті, хто у 2014-2016 роках втік з України, щоб врятувати себе від кримінальних справ. Зараз вони роздають коментарі та гучні обіцянки всіх посадити та переслідувати. Своїми заявами вони підтримують нову владу та перетворюються в очах виборців з втікачів на борців з корупцією. Однак своїми гучними вимогами вони будуть шкодити цій владі, бо вимагатимуть швидких змін та вироків. Новий президент та його команда дуже швидко опиняться в ситуації “де відрубані руки”. Виходів з цієї пастки є декілька, але всі вони без виходу.

Перший - когось посадити терміново. Є процедура та суди, які не реформовані. Руки залишаються на місці, але з’являються звинувачення в тиску на суди.

Другий - вгамувати емігранітів-антикорупціонерів. Тут потрібно повернутися до “когось посадити” або укласти угоду так званими антикорупціонерам, надавши їм певні преференції. В системі влади з’являється норовливий троянський кінь, який з кожним днем все дорожче і дорожче годувати.

Третій - прибрати емігранітів-антикорупціонерів з процесів. Це створює пул “жертв зеленого режиму”.

На цьому етапі починається активний процес перенесення Адміністрації президента. Обговорюється місце, відстань, проект, вартість. Все доводиться до рівня національного проекту. Залучаються активісти, волонтери, знімаються відео та йдуть стріми з будівельних майданчиків. Виходить щось середнє між комсомольським будівництво та Дом-2. Питання боротьби з корупцією підмінюється питанням очищення від корупції — будівництво нової прозорої АП.

Такий прийом досить успішно використовува один з емігранітів-антикорупціонерів, Михеїл Саакашвілі. Саме за нього в Тбілісі з’явився прозорий Будинок юстиції. Не виключено, що він стане виконроб на будівництві прозорої АП.

Поки виборці будуть сперечатися, якою має бути прозора влада, ця сама влада буде вживати заходів, щоб “заставити Конституційний Суд приймати рішення” - Андрій Богдан в інтерв’ю УП.

В результаті цих змін країна може опинитися в ситуації, яку описав економіст Джон Гелльман ще у 1998 році. Реформи створюють коло еліт, для яких застопорені зміни є виграшною ситуацією. Саме тому країна залишається в перехідному періоді. Сама боротьба з корупцією може зробити політиків більш зацікавленими у боротьбі з попередніми елітами, ніж у переході до ринкової економіки.


Шановні друзі! Сайт потребує Вашої підтримки!
ПІДТРИМАТИ / DONATE

ТОП-НОВИНИ ЗА ДОБУ


ПОГОДА


ЗДОРОВ'Я