Перемога прозахідного реформатора Маї Санду на президентських виборах в Молдові стала розчаруванням для Кремля. Але він сам винен, що так сталося. Десятиліттями Москва намагалася міцно прив'язати Кишенів до своєї орбіти й змусити його не приєднуватися до жодних блоків.
Про це пише
Die Welt, додаючи, що з російської точки зору, на це є вагомі причини.
"Зрештою, цей румунський регіон, окупований СРСР у червні 1940 року, існує як незалежна країна лише через наслідки пакту між Адольфом Гітлером і Йосипом Сталіним. Навряд чи можна уявити більш хрестоматійний приклад зони інтересів на західному фланзі Росії. Адже Україна вже давно втрачена для Москви", - йдеться в статті.
Щоб не дозволити Кишиневу зблизитися із Заходом, Москва традиційно покладалася на кишенькових політиків, лояльних до Кремля, замість того, щоб вести діалог з усім молдовським політичним класом. Ігор Додон, який програв у неділю, був одним з таких кишенькових політиків. Чотири роки тому він приніс Москві успіх, хоч і з дуже невеликою перевагою. Але економіка і суспільство Молдови серйозно змінилися за цей час.
Левова частка зовнішньої торгівлі країни тепер припадає на ЄС, який також скасував візи для молдован. Якщо ще в 2016 році гіпотетичний вступ Молдови в Євросоюз був спірним питанням, то тепер цей курс підтримують майже 60% населення. Ці настрої посилила також європейська підтримка будівництва доріг, яке Брюссель профінансував через позики для малого й середнього бізнесу.
Навіть під час пандемії ЄС допоміг через програму підтримки молдовського сектору охорони здоров'я, виділивши 90 мільйонів євро. Москва ж цього разу лише обіцяла економічну допомогу. І виборці "не купилися" на ці обіцянки Володимира Путіна. Пам'ять про те, як Росія блокувала експорт молдовської аграрної продукції з метою вплинути на країну, досі жива.
Тепер Москві потрібно порозумітися з випускницею Гарвардського університету Маєю Санду. І вона вчинить правильно, якщо визнає, що Росії насправді немає що запропонувати Молдові тепер.
