Після анексії Криму в 2014 році російський потенціал у захопленні територій своїх сусідів і блокуванні можливостей НАТО у зміцненні жертви агресії став причиною для тривоги.Якщо Москва колись наважиться на вторгнення в якусь з країн Балтії, вона може використати свою військову силу і географічну позицію, щоб створити "ізольовану зону" і не дозволити силам НАТО прийти на порятунок анексованих територій вчасно. Власне, таке можна зробити за допомогою протирадарних, протикорабельних і наземних ракетних систем, які у військовому жаргоні називають A2/AD-можливостями, пише
Foreign Policy.
Після атаки Росії проти України в 2014 році західні чиновники у сфері оборони почали тривожитися через свою здатність проводити операції в межах радіусу дії російських ракет. Особливу тривогу викликало потенційне застосування російських A2/AD-можливостей в регіоні Балтійського моря. Адже в разі початку війни за Естонію, Литву чи Латвію російські ракети в Калінінградській області теоретично могли б зупинити наближення сил НАТО.
Швеція боїться, що Росія в разі виникнення кризи чи війни, може окупувати острів Готленд, розташований за 120 миль від Стокгольма і за 220 миль на північ від Калінінграду. Тому шведська сторона відправила на острів свої ракетні системи, щоб закрити доступ до країн Балтії. До 2016 року Готленд був фактично демілітаризований. Сьогодні ж там базуються механізовані шведські сили із 150 солдатів.
Foreign Policy пише, що попри всю небезпеку, загрози з боку російських ракет далекого радіусу дії були сильно перебільшені з початку війни в Україні, яка стала різким пробудженням для багатьох на Заході. Надто часто російське самохвальство приймали за чисту монету без урахування бажання Кремля виставляти себе "великою силою", пожвавити експорт зброї і отримати політичний вплив "за три копійки". Зрештою, самого лише перебільшення російських D2/AD-можливостей вистачить для стримування Заходу, якщо західні чиновники в них повірять.
Одним з прикладів такого "панікерства" видання називає твердження про те, що російські С-400 нібито здатні створити ізольовану зону в радіусі 400 кілометрів від Калінінграду. Якби це було правдою, то наслідки були б серйозними. Якщо НАТО виявить нездатність захистити країн-учасниць у Балтії від російської агресії, це поставить саму фундаментальну місію альянсу під питання. А отже Росія дуже зацікавлена втому, щоб її зброя і стратегічні можливості здавалися більш грізними, ніж вона є насправді.
Посилаючись на експертизу Агенції військових досліджень Швеції, видання пише, що російські ракети далекого радіусу дії хоч і досить потужні, але не дотягують до максималістського вихваляння Кремля. Технологічні обмеження російських ракет, їхні уразливі місця дуже помітні, якщо подивитися на досвід їхнього розгортання в Сирії. Якщо ще пригадати про можливості НАТО, то стане очевидним, що так звана російська "ізоляційна бульбашка" значно менша, ніж вважалося. Вона хитка і через неї не так важко пробитися, як здається.
Заяви про могутність російських A2/AD-можливостей здебільшого ґрунтуються на трьох системах: С-400, протикорабельних систем "Бастіон" і балістичних ракетах "Іскандер". І в оцінках цієї зброї максимальний радіус дії часто плутали з тим, що вона може показати на практиці, недооцінюючи успадковані проблеми зі знищенням рухомих цілей на великій відстані й ігноруючи широкий спектр контрзаходів. Разом все це призвело до поширення переоцінки грізності ракет Росії.
Приміром, часто звучать твердження, що системи С-400 діють в радіусі більше 500 кілометрів і здатні уражати широкий спектр цілей: від транспортних літаків до винищувачів, використовуючи різні ракети. Однак, ракета з найбільшим радіусом дії в цих системах - 40Н6 - досі не в операційному статусі. Її розробка і випробування зіштовхнулися з низкою проблем. Наразі С-400 становлять загрозу лише для великих командних літаків на середніх і великих висотах (від 3 тисяч до 10 тисяч метрів) і в радіусі 200-250 кілометрів. А з винищувачами і крилатими ракетами, які летять на низьких висотах, С-400 може впоратися лише в радіусі 20-35 кілометрів.
Більше того, батарея С-400 хоч і може використовувати різні радари для виявлення цілей, вона все одно залежна від єдиного радару контролю вогню, який відстежує цілі і керує ракетами під час польоту. Це робить батарею уразливою до атак проти саме цього радару за допомогою рою крилатих ракет.
Ракети "Бастіон-П" можуть знищувати цілі на відстані до 300 кілометрів. Але оскільки Земля кругла, традиційні радари наземного базування не можуть виявити кораблі на відстані більшій ніж 40 кілометрів. Тому для ефективного використання "Бастіон-П" Москві потрібні радари в небі, яких у неї зараз немає.
Балістичні ракети "Іскандер-М" становлять велику загрозу для фіксованих наземних цілей в межах 450 кілометрів. Але в Калінінграді зараз розгорнутий невеликий контингент з 48 таких систем. І це надзвичайно мало, якщо порахувати кількість потенційних цілей і особливо якщо взяти до уваги вірогідну потребу стримати запуск ядерних ракет.
