Відро холодної води для тих, хто ридає над закриттям тубдиспансерів.Міф №1: тубдиспансери захищають нарід від зараження.
Брехня.
Уже давно тубдиспансери = концтабори + розсадники інфекції.
Річ у тому, що туберкульоз останнім часом вийшов за межі соціально незахищених верств. Як влаштована система "тюбіків"? На людину ставлять клеймо і садять пд замок якомога надовше.
За що лікарі "тюбиків" вимагають гроші? За те, щоб відпустити хворого додому в той час, коли він вже не заразний.
Ще раз. Треба заплатити, щоб тебе випустили з лепрозорію.
Міф №2: хворі, які лежать "тюбику", надійно відгороджені від наріду.
Брехня.
Вони ходять в магази і кафе. Вони лазять скрізь. Тільки ночують в диспансері.
Це реальність.
Навпаки, вони активно розносять інфекцію.
Міф № 3: туберкульозників слід тримати в диспансері до посиніння (закр.) до повного одужання.
Брехня.
При нинішньому рівні лікування туберкульозник не виділяє хробоботворні бактерії десь за тиждень-два, і може спокійно продовжити лікування вдома під наглядом. Безпечно для всіх.
Міф № 4: чим довше хворий в "тюбіку", тим безпечніше для суспільства.
Брехня.
Тубдиспансери переторились на розсадник поліінфекціії.
Хворий, який має одні фрму туберкульозу, підзаражається від інших хворих - іншою формою.
І коли вже його випустять (після хабаря) - він несе в нарід не одну (проліковану і куповану) форму туберкульозу, а 3-4, причому, в активній формі, невиявлені.
Ще раз.
Насправді, тубдиспансери - не лікувальні заклади, а розсадники туберкульозу.
Радянська практика лікування туберкульозних хворих не виправдала себе. Статистика вам в поміч.
Тому варто позбавлятись від цього жахливого пережитку совка - тубдиспансерів. І починати, врешті, лікувати хворих на туберкульоз, замість саджання їх в концтабогри-розсадники інфекції.
