«Миротворчість» філії РПЦ в Україні здатна знайти вияв лише в творенні нових вогнищ «русского мира»

Радник секретаря Ради Національної безпеки й оборони України з реінтеграції Донбасу Сергій Сивохо в ефірі телеканала «112 Україна» заявив, що церква може допомогти в урегулюванні на сході країни. «Церковь, естественно, как социальный институт, который присутствует по всем сторонам конфликта, имеет свой голос и всегда была помощницей и отличалась благотворительностью, миротворчеством. К примеру, Святогорский монастырь в самые тяжелые времена принимал тысячи беженцев. Церковь может выступить посредником».

Лунає гарно, майже по-європейському. От тільки питання: яка саме церква присутня по обидва боки лінії фронту, чи говорить вона своїм голосом чи ретранслює чужий, кому вона завжди була помічницею і в чому полягала її миротворчість. Варто поставити ці питання не абстрактно, а конкретно, — й ми отримаємо дуже цікаві відповіді.

Єдина церква, яка діє по обидва боки лінії фронту — це т.зв. УПЦ, яка є не більше, ніж філією Російської православної церкви, створеною свого часу Сталіним для закріплення своєї диктатури. Верхівка РПЦ брала активну участь у злочинах радянського тоталітаризму, зокрема, в ліквідації УГКЦ і греко-католицької церкви на Закарпатті, привласнивши їхнє майно. А разом із тим РПЦ відзначилася винятковим навіть для СРСР «лизанням дупи» товаришу Сталіну. Ось фрагменти виголошеної патріархом Московський і всія Русі Алексієм (Симанський) 21 грудня 1949 року промови на честь 70-річчя «вождя народів»: «Сегодня наша Страна празднует день рождения и семидесятилетие своего Вождя, Иосифа Виссарионовича Сталина. Со всех концов мира несутся к нему выражения любви, приветствия, благожелания, признание его великих заслуг пред Родиной, пред всем тем нравственно-высоким, что составляет идеал стремлений человечества... Всякий, кто лично знаком с нашим Вождём, поражается обаянием его личности; он покоряет собеседника своим внимательным отношением ко всякому делу; ласковостью; своей необыкновенной осведомленностью во всяком деле; силой и мудростью слова; быстрым и благоприятным решением каждого представляемого ему дела и вопроса. Мы, церковные люди, должны благодарить его особенно за его участливое отношение к нашим церковным нуждам; всякий церковный вопрос, соприкасающийся с гражданскими сферами, он разрешает в благоприятном для Церкви смысле. Святая Церковь наша имеет в нем верного защитника... Да даст ему Господь много лет в здравии и благоденствии стоять у кормила правления родной Страной, и да процветает Страна наша под его мудрым водительством многая и многая лета на радость и счастье ее народов».

Покаялася РПЦ за своє холуйство? Попросила пробачення в греко-католиків? Поставила на перше місце справді духовне служіння? Анітрохи. Є, звісно, серед священиків РПЦ ідейні противники радянського тоталітаризму, але офіційна позиція цієї церкви 2015 року окреслена патріархом Кирилом: «Успехи того или иного государственного руководителя, который стоял у истоков возрождения и модернизации страны, нельзя подвергать сомнению, даже если этот руководитель отличился злодействами. Там, где проявлялись воля, сила, интеллект, политическая решимость, — мы говорим: «да, несомненные успехи»... А ще патріарх РПЦ виступив із закликом «помнить, уважать и не подвергать сомнению успехи руководства СССР в 1920—1930-е годы». Саме ті роки, коли було знищено не менше ніж 300 тисяч священиків і монахів, не кажучи вже про мільйони й мільйони православних мирян...

Ну, а в новітні часи РПЦ в особі «УПЦ» виступала вірною помічницею російських окупантів. Кримська журналістка Олена Юрченко, змушена виїхати до материкової України, засвідчила: «Церковь Московского патриархата стала местом, где ночевали первые российские военные, прибывшие в 2014 году захватывать Крым. Это было задолго до так называемого мартовского референдума, задолго до того, как российская бронетехника двинулась из России через переправу, и задолго до того, как солдаты на машинах с номерами российских военных регионов стали блокировать части ВСУ в Крыму. 28 февраля 2014 года в храме Московского патриархата в Комсомольском парке Керчи российские оккупанты ели, спали и готовились захватывать мой город». А невдовзі на Донбасі священики «УПЦ» зайнялись освяченням прапорів і благословенням місцевих бойовиків — і не лише цим. Колишній «міністр оборони «ДНР», полковник ФСБ Ігор Гіркін (Стрєлков) в ефірі YouTube-канала «Независимая студия» 11 жовтня 2018 року заявив: «Вся моя личная охрана состояла из духовных сыновей, монахов, иеромонахов Святогорской лавры. Полностью. До последнего человека. Она была не очень большая, но тем не менее, это было. У нас одним из подразделений в «славянской бригаде» командовал послушник Святогорской лавры. Причем послушник, занимавший достаточно серьезное положение в Лавре, но хозяйственное». Може, знаний терорист з якихось причин навмисно дискредитує РПЦ і підіграє українським націоналістам? У цьому є великі сумніви. Тим паче що роль священиків і ченців «УПЦ» на Донбасі, як пахолків російських окупантів, описана десятками свідків.

Отже, можемо підбити підсумок: ані ПЦУ, ані УГКЦ, ані протестантські церкви не діють вільно по обидва боки лінії фронту, вільно діє лише «УПЦ» московського патріархату (ставлю в лапки абревіатуру «УПЦ», оскільки після відходу у Вічність митрополита Володимира (Сабодана) та переходу кількох сотень парафій до ПЦУ та церква лише номінально може зватися «українською»). А «миротворчість» філії РПЦ в Україні може знайти вияв лише в творенні нових вогнищ «русского мира» і ствердженні «Новоросії». І сприянню насильницькому від’єднанню від України нових територій.


Створити і обговорити тему на форумі >>>



Інші новини:



Коментарі
Жирный шрифтПодчеркнутый шрифтВставить ссылкуВставить кодВставить блок для зарегистрированных пользователейЗачеркнутый шрифтНаклонный шрифтВставить emailВставить цитатуЦвет

smile biggrin tongue wink cool angry sad cry upset tired blush surprise thinking shhh kiss crazy undecide confused down up 

captcha
Підписатися на коментарі (можна не коментуючи)

Коментарі видаляються:
1) Якщо містять спам;
2) За нешанобливе ставлення до співрозмовників;
3) За нецензурні вирази;
4) Якщо коментар містить посилання не пов'язані з темою матеріалу;
5) Містять пряму політичну агітацію.

У разі зловживання переліченими вище пунктами буде введена примусова реєстрація для зручності модерування коментарів модераторами.