Після обмінів президента Володимира Зеленського з президентом РФ Володимиром Путіним кількість в'язнів Кремля тільки зросла.Про це ведучому
"Прямого" Матвію Ганапольському сказав адвокат Микола Полозов.
- Ви написали, що в’язнів стало більше. Але їх же міняли. Як стало більше?- Міняли рік тому, і це був великий обмін - 35 осіб російська влада віддали. Якщо станом на вересень минулого року йшлося приблизно про 112-115 українських політв'язнів в російських в'язницях, то зараз їх число 135. Переважна більшість заручників російська влада набирають в окупованому Криму. Навіть за російськими мірками, практика масових обшуків, масових облав і затримань в Криму, вона вибивається із загального ряду репресивної системи Росії. Тому кількість цих людей збільшується. На жаль, за рік ми не побачили якогось прогресу у звільненні утримуваних осіб.
– Я так розумію, що в Криму з кримськими татарами взагалі ситуація погана?- Так. З 135 українських заручників більше сотні - це кримські татари, їх переважна більшість. Минулого обмін потрапив тільки один кримський татарин - це Едем Бекіров. Його випустили, а після того в Росії його оголосили в розшук. І така ж небезпека загрожує і 24-м українським військовим морякам. Тому що справа не припинено, справа триває.
– Коли Офіс президента чи сам президент щось бурмотять з приводу того, що ми будемо робити обмін і так далі, – це просто фантазії? Тобто підґрунтя до цього нема, воно не готується зараз?- Тут проблема складається з декількох частин. Головна частина полягає в тому, що в Україні, незважаючи на те, що вже з моменту початку захоплення українських заручників російською владою, пройшло більше шести років, до цих пір не сформовано чіткий і ясна стратегія і конкретний план дій, що потрібно робити, якщо громадянина незаконно захоплюють російські влади. Тобто завжди реакція відбувається спорадично і по ситуації: десь консули змогли допомогти, десь дуже мало уваги. І це, безумовно, провокує російську владу на Далекому агресію щодо українських громадян.
Другий істотний момент полягає в тому, що всі ці переговори проходять украй кулуарно. Ні українське суспільство, ні часто навіть самі родичі політв'язнів не знають, в якому стані знаходиться переговорний процес, які умови висуваються. Так, є така думка, що ці переговори люблять тишу. Але коли ця тиша затягується на 10-11 місяців і взагалі ніяких не надходить відомостей про те, що робити далі і які будуть.
