Дивлячись на те, як прихильники Дональда Трампа атакують Капітолій, можна цілком виправдано припустити, що президент Росії Володимир Путін із задоволенням спостерігає за цими подіями, потираючи руки. Зрештою, хаос, сум'яття й руйнації на екрані можна розцінити як кульмінацію давніх зусиль Кремля підірвати американську демократію.Але в Москві і серед прихильників Путіна реакція була стриманою. А пропагандисти дотримувалися тонкої межі: з одного боку вони користуються можливістю висміювати США, але з іншого - наголошують на уникненні таких заворушень в Росії. Хоча зловтішання було багато. І це передбачувано, пише
Politico.
"Американська демократія кульгає на обидві ноги", - написав у Facebook впливовий російський чиновник у зовнішній політиці Костянтин Косачев.
Він стверджував, що США "втратили свою здатність зберігати власний курс, а отже і задавати його іншим". Також було багато порівнянь з революцією в Україні, яка в 2014 році призвела до повалення режиму Віктора Януковича, після чого Володимир Путін влаштував анексію Криму. Пригадуючи, як помічник Держсекретаря Вікторія Нуланд роздавала печиво учасникам протестів в центрі Києва, Косачев зловтішно запитував, що американці зробили б з іноземними чиновниками, якби вони робили щось подібне з прихильниками Трампа на сходах Капітолію. Чи говорили б вони, що "люди завжди мають рацію" чи про необхідність "повалити узурпаторів".
Цільова аудиторія таких тверджень, звісно, внутрішня. Мета - вказати на дволикість американського політичного істеблішменту, який підтримував Євромайдан в 2014-му, закриваючи очі на роль правих радикалів. Але при цьому, фанатів Трампа, які хочуть скасувати результати президентських виборів, називають "злочинцями й терористами".
Politico пише, що ця спроба пропаганди Кремля поставити знак рівності між провальним заворушенням прихильників Трампа і революцією в Україні абсолютно помилкова. Це лише спроба поширити твердження, що Євромайдан був "фашистським переворотом", організованим за підтримки США. І нібито це виправдовує військову агресію Росії.
Попри те, що Кремль отримує задоволення від бід Америки, сцени насильства й хаосу у Вашингтоні - це також його найгірший нічний кошмар. Путін параноїдально боїться так званих "кольорових революцій", на зразок тієї, яка відбулася в Україні. Це головний двигун його зовнішньої й внутрішньої політики. У Вашингтоні він побачить докази, що праві радикали, які підтримують політичну партію чи лідера, можуть завдати самостійних удар, викликавши хаос і безлад.
За останні два десятиліття Путін задобрював ультранаціоналістичні групи й ідеологій, а потім включив частини сучасної правої ідеології в свою політичну платформу. Зокрема, він часто говорить про "традиційні християнські цінності" й займає ворожу позицію щодо ЛГБТ, щоб отримати підтримку таких людей. Але ця підтримка завжди була слабкою.
Велика кількість помітних правих діячів брали участь в протестах проти російського уряду на Болотній площі в 2011-2012 роках. Революція в Україні підтвердила страхи Путіна. Він побачив, що праві можуть сформувати дуже ефективні бойові загони, які змінять баланс сил у часи нестабільності й безладу. Після цього почалися масштабні репресії. Помітних російських діячів правих поглядів арештували або змусили тікати в Україну, де вони приєдналися до націоналістичних добровольчих загонів, таких як батальйон "Азов".
Навіть до тих, які підтримують Путіна й пішли воювати проти України на Донбасі, ставляться з підозрою. Оскільки всі знають, що союз між Кремлем і правими радикалами залежить від великої кількості умов. І він дуже хиткий. Ігор Гіркін, який керував російськими найманцями на сході України, назвав Путіна "американською повією" під час інтерв'ю 2017 року.
Реагуючи на події в Вашингтоні минулого тижня, правий ідеолог Дмитро Ольшанський, який яро підтримує війну Путіна проти України, написав, що "люди з рогами і розмальованими обличчями" в Капітолії насправді захищали західні цінності від "радянського халіфату". За його словами, зловтішання Кремля передчасне. І подібний сценарій може справдитися і в Росії.
США не єдині, кому доводиться мати справу зі сплеском правого екстремізму, який процвітає внаслідок політичних потрясінь й завдяки мріям про збройний конфлікт. Як і Трамп, Путін намагався використати лють цих екстремістів на свою користь. І як і Трамп, він навряд чи контролює загрозу, якій допоміг розростися.
