Ой, чё делается...
Оно (оце нещастя обнюхане) перепутало свои таблетки с бабушкиными и изрекло: «Шостий рік поспіль ми захищаємо свій суверенітет від російської агресії...» Шостий рік поспіль (с) – уклоніст Півшостий.
Мы защищаем... Я не могу. Оно только годик с небольшим напрасно пытается что-то сказать хоть на каком-нибудь языке. Ну, в этот раз хоть с бумажки или там с монитора вменяемо прочитало, и то слава Богу. Хорошие у бабушки таблетки.
Защищака ТМть. Для того, чтобы прочувствовать значение этого слова, надо побывать на передке. Не в голубой рубашке, не в шлёме среди декораций и не в мятой хламиде перед военными. А так, чтоб пробрало, когда в паре километров крепко жахнет.
Надо видеть то, что происходило под Печсудом или у Верховной Рады. Понять, что тысячи людей выходят не за деньги и не из веры в обещания, а из стремления отстоять себя. Своё достоинство. Человеческое будущее страны.
Можно ещё в больничке потусоваться. Не в ВИП-палате с пюрешкой из авокадо и специально поддутыми меедсёстрами. А там, где самое пекло и до сих пор беда и с защитными средствами для медиков, и с деньгами, а с кадрами ващще швах. И кто же это сделал? Какое защищадло борется с потусторонней (пардон, их прорвало наконец) агрессией путём сокращения ЗСУ? С дырой в экономике – давлением на Нацбанк? С пандемией – продавая маски и защитные костюмы? И с какого жёсткого прихода оно говорит о национальном суверенитете, дав зелёный свет политическим репрессиям в отношении тех, кто его отстаивал?
Це, даруйте, КДБ – когнітивний дисонанс б... буття.
Саме тому мовне питання в Україні – це про захист. Кожна країна має оборонні споруди. Мова – один з найважливіших елементів оборони. На території пост-совка ці стіни вражені грибками русскоязичія. Національну мову необхідно захищати від язика мєжнационального парабащєнія. Можна казати «Я другой такой страни не тої...», але схожа проблема існує і в Білорусі, і в Казахстані – це принаймні ті країни, по яких є інформація.
Украінці без мови – кукуразніца. Таке собі похнюплене ніщо, якому папалам – козак чи пацак, вклонятися Господу чи гаспиду. Можна припустити, що така позиція теж має право на існування, але цей грибок агресивно поширюється.
Саме тому захист державної мови в Державі Україна – надважливий. Кому там заважає українська? Мілєйший, та нівапрос! Прибрати! І залишити – державну. За Конституцією. Бужанською говіркою будеш своїм партагеноссе повідомлення писати – клясичним стилем, в трі етажа чєрєз колєно. Побутове спілкування ніхто не модерує та не обмежує. Є такий суржиковий вираз – «та каму ти нада!» Воно.
Але освіта, документообіг і спілкування в офіційних установах українською мовою – один з перших кроків до маштабного відновлення української свідомості.
Хто там волав про «украінізацію Украіни»?
Та сторона боїться нашого вилюднення, мов Сатана ладану.
Власне, це все, що треба знати про мовний закон а-ля «Крімльовскій заказ».
В принципі, як все буде більш-менш, то рочків через десять можна подумати про другу офіційну мову. Англійську. Якщо на той час від тирефії щось залишиться поза МКАДОм, воно палатиме й чадітиме довго. Донецьк та Луганськ махатимуть аусвайсами ні разу нє гражданіна й вищатимуть «Кандаліза Райс, ввєді вайска!» Навіть коли є що втрачати, існує спокуса спробувати надибати собі американську пенсію та фудстемпи без переїзду, а язик ми учіть нє будєм, нєє... У нас радной язик – потусторонній, ага. Ну, то таке.
Вже скільки разів казали. Хатітє учьобу на русскам – учьобивайтє на россію!
А кукуразница... Ну що кукуразница. Нате вам ошибку аж в третьем знаке.
ОН – Отец Нации.
ОНО – Откровенно Накуренная Особа.
Так понятно?
Поборемо!
