Потім, якщо буде час, напишу більше. А поки дуже стисло про все навколо Стерненка:
Доки ми його сприймаємо виключно, як інструмент для ослаблення, а може й для повалення злочинного режиму, доти в нас є шанс на перемогу. Коли станемо його сприймати, як самоцінність, видатну й самостійну фігуру, героя тощо, матимемо те, що задумали сценаристи. Не забуваймо: переможна, чи програшна революція в Україні все одно закінчується виборами. На Зеленського ляльководи роблять усе нижчі ставки. Якоїсь миті ми побачимо навколо себе тих, кого дуже б не хотілося зустріти на акціях протесту. Та що там, учора багатьох покоробила поява Парасюка, відомого провокатора з явними підозрами на рашистську агентуру, а потім підручного в зграї Коломойського. Те саме і з заявами вічного політ-заробітчанина Наєма (того, що Мустафа, професіоналізм Масі сумніву не піддаємо). Ще з часом, якщо режим похитнеться, своїх прислужників пошлють на акції протесту всі олігархи, а їхні телеканали почнуть валити Зеленського з ще більшим завзяттям, ніж Порошенка в 2018-19. З більшим, бо проти Порошенка всі звинувачення доводилося висмоктувати з пальця, а тут, що не пук, то злочин. Якоїсь миті різко розвернеться й один із стовпів злочинного режиму Аваков із його відродженою беркутнею. До всього цього треба бути готовими.
Але в захопленій ейфорії, коли ми всі разом (разом навіть із такими мерзотниками) "проти", не слід забувати, що вони виходять також і "За". За щось своє, а не наше. І їм треба поміняти тупого й надто зажерливого Зеленського на когось зручнішого й не настільки одіозного для всього світу. Але їхнє надзавдання залишається незмінним: "Тільки не Порошенко!" Я тут трошки спрощую, але не надто. Їх не прізвище Порошенка тривожить, а його принципи. Вони не хочуть кардинально міняти Україну, їм треба просто провести косметичний ремонт, а з Порохом про таке домовитися не вдасться. Вони самі в 2014 році цього не спрогнозували, тому тоді й не влаштували йому війни на знищення, як ведуть її досі. Думали ж, що як виходець з одного із ними середовища, гратиме за їхніми правилами. І прорахувалися. Тепер уже таких помилок не повторять. Буде важко.
Але не треба ще більше ускладнювати ситуацію для самих себе. Просто слід зрозуміти, що в нас є своя висока мета. І є одне-єдине кадрове рішення, завдяки якому її можна осягнути. А тому у всіх діях, підтримках таким, як Стерненко, маємо пам'ятати про мету, а все інше сприймати, як засіб. Зараз із Стерненка нам пробують склеїти героя й ледь не інтелектуального провідника - геть якийсь "отєц русскай дємократіі і ліцо прібліжонноє к государю (дзвінки прямо Зеленському чи, нехай і їх імітація). Він не герой, а тільки спекулятивна ритуальна жертва правлячого режиму, якому потрібно нанести нам шкоду. Навіть не самому Стерненку, а нам усім. Доки для нас він - жертва режиму та інструмент, доти все робимо вірно. Коли раптом захопимося, почнемо робити на нього хоч якісь ставки, дістанемо усі негативні результати, які сьогодні до кінця навіть прорахувати не спроможні. Бо цю тезу вже давно розкручують в нашому середовищі. От є в мене такий злощасний кум Данило Яневський. Працював колись на 5 каналі, а потім дуже ображений пішов. Їх там ображених багато виявилося, коли взнали, які конверти роздають журналістам власники інших каналів... То він ще десь із рік назад почав крутити цю тезу: "Нарешті маємо ідеального кандидата в президенти - Стерненка".
Так уже наступали на граблі з Гадею й десятком інших. І це не спонтанний вихлоп емоцій окремих недоумкуватих ідеалістів, а результат планомірної обробки всіма засобами пропаганди. Не забуваймо, стратегія полілідерства зараз працює на всю катушку. У ній реалізують цілу бригаду колись позитивних персонажів (ті ж Клімкін, Зеркаль, Сенцов) із їх числа. Історія неправомірного й злочинного засудження Стернека може мати різні мотиви: і бажання поширювати репресії колами, і поступка старим ненависникам усього, що на півдні України має хоч якесь національне забарвлення, і навіть тривіальне виконання прохання Труханова в обмін на лояльність... Але один з мотивів - звести протестний рух на манівці й скерувати в потрібному для ляльководів руслі, якщо й не є первинним завданням, то неодмінно спливе в ході операції. Просто задумайтеся: чому більшість із цих людей ми ніколи не бачили , коли судили патріотів, того ж Антоненка?
