Серед останніх подій міжнародного життя особливе місце займає американсько-китайська зустріч на Алясці минулого вікенду. Попри, здавалося, віддаленість теми, напрошується кілька цікавих висновків для України.
Найперше, впадає в очі протиставлення тези про міжнародний порядок, що ґрунтується правилах (США) vs міжнародний порядок, що ґрунтується на міжнародному праві (КНР). Ніби жодної різниці, але друге твердження виглядає зрозумілішим Україні, якби не деталі. У тому числі й поява вже 22 березня заяви країн СНД на підтримку останньої тези на фоні візиту Лаврова до Китаю. Простими словами — у центрі міжнародного життя ставиться імунітет держави. Але це ніяк не означає, що Росія вже завтра почне дотримуватися норм міжнародного права. Похідним такого підходу в нашому випадку, серед іншого, є окреслення зон інтересів великих держав та «незаконність» односторонніх санкцій (ЄС, США), у тому числі проти Москви за агресію проти нашої держави. Що ж попереду нас чекає активна фаза просування такого підходу, який в Україні відродився в рух «супротивників зовнішнього управління»;
По-друге, окреслюється головна лінія конкуренції між США та КНР, де Росія змушена відігравати не першу скрипку, хай як би не хотів Путін нав’язати Вашингтону бесіду в стилі «стадіон так стадіон». У той час як левова увага США зосереджуватиметься в Азії, знову зростає шанс Києва стати ключовим союзником Вашингтону в стримуванні агресивної Росії в Європі. Для цього Київ має демонструвати передбачуваність, принциповість та надійність як дійсно східний форпост Вільного світу;
По-третє, вестиметься активна боротьба за розширення коаліцій. Китай прагнутиме експортувати свою модель розвитку суспільства, на перший погляд, досить привабливу на фоні реагування на пандемію, швидкості модернізації китайського суспільства, економічного розвитку й невимогливості під час вливання інвестицій в інші держави. На цьому фоні помітними є спроби офісу Зеленського знайти «дешеву» альтернативу «жорстким» вимогам МВФ (читай реформам в Україні). Ціною таких «вагань» Володимира Зеленського можуть стати втрачені роки розвитку України.
