Схоже падіння рейтингів власних і підростання рейтингів Петра Порошенка (щойно за SOCIS рейтинг ЄвроСолідарності у Києві добряче обігнав рейтинг «Слуги народу») неабияк стурбувало ЗЕкоманду взагалі, і президента Зеленського конкретно. Під час прес-конференції Зеленський цілком відверто заявив, що на Петра Порошенка чекає чимало пригод. І схоже з Банкової ДБР відверто скомандували «фас!» А позаяк за рік ДБР проти Петра Порошенка не змогла зібрати взагалі ніяких доказів – вони почали розповідати про історію 2005 року. Про факт купівлі Петром Порошенком картин відомих майстрів.
На 26 травня Петра Порошенка ДБР викликало на допит, при чому в оригінальний спосіб – виклавши відеоролик на сайті ДБР. За словами адвоката Петра Порошенка Ігоря Голованя, формулювання претензій до п’ятого президента міняли прямо посеред ночі. Спершу розповідали про нібито вивезення картин з України, але з’ясувалося, що картини знаходяться в Україні. Проте.
Петро Порошенко на допит не пішов з простої причини. Не існує у КПК такої норми виклику на допит як «відео на сайті ДБР» - ДБР про це повідомили адвокати Петра Олексійовича. Натомість Петро Порошенко у той самий час відкрив виставку тих самих картин у музеї Івана Гончара на Печерську (по суті на території Лаври). І – запросив туди також працівників ДБР, Генпрокуратури, та Офісу президента так само – відео зверненням. Серед іншого, Петро Порошенко запропонував всім переліченим особам ознайомитися з документами на ввезення картин, які було вирішено демонструвати тутож.
Очевидно, у ДБР на такий жарт сильно образилися бо негайно приїхали в музей Гончара – незрозуміло з якою метою і на яких підставах. Бо після перших же питань адвокатів працівники ДБР забралися геть. Але – невдовзі повернулися знову. Все зі спецпризначенцями.
Все те що сталося далі найбільше нагадувало атаку Червоної армії масою на німецькі ДОТи – безжальну і безглузду. По-перше, працівники ДБР увірвалися в приміщення, не допустили туди народного депутата Павленка та заблокували діяльність журналіста Андрія Серебрянського (Луганського). Проте біля музею було багато людей, ще не пішли блогери і журналісти що були присутні на презентації. «Спрацювати втиху» - не вийшло. ДБРівці покинули приміщення, але заблокували вхід.
Дії ДБР виглядали так, ніби їм треба щось зробити, але ніхто не знав як і що конкретно. Постанови суду у них не було. Пред’являти власні документи працівники ДБР відмовлялися. Було помітно – наявність журналістів їх сильно нервувала, вони весь час комусь дзвонили. Тим часом на місце прибув наряд поліції, адвокат Петра Порошенка і народний депутат Герасімов.
Під подальші діалоги між поліцейськими, директором музею, депутатами та працівниками ДБР на асфальті в судомах конав закон України. ДБР всіма своїми діями демонструвало, що закони для нього не писані, якщо існує наказ згори. Виявилося, що в Україні існує чарівна фраза, яка виправдовує будь-яке свавілля – це «слідчі дії». Працівники ДБР відмовлялися пускати в музей народних депутатів, бо – слідчі дії. Поліція пояснила, що вона може лише пересвідчитися, що особи які прибули до музею справді працівники ДБР, але більше нічого зробити не може, бо – слідчі дії. Працівники ДБР ігнорували вимоги адвокатів – бо слідчі дії. Працівники ДБР перешкоджали діяльності журналістів, бо – слідчі дії.
Нарешті гучно проголосивши, що в музеї є загроза пошкодження приватного майна (!!!) спецура ДБР зламала двері і увірвалася до музею. Після довгих вмовлянь до приміщення вдалося пройти адвокату Петра Порошенка і директорові музею. По-факту, все що відбулося називається просто – спроба викрадення картин колекції Петра і Марини Порошенків, у брутальний бандитський спосіб. Назвемо речі своїми іменами – команда Зеленського впевнено і остаточно стала на шлях Януковича. Все те саме повторюється – один в один. Нехтування законами. Наявність лише одного права – права сильного. Ручне керування правоохоронцями. Політичні розправи.
Єдине що можна сказати точно, коли ця виставка картин таки відкриється – вона матиме неймовірний успіх.
