Як грабувати державний банк за його ж гроші: п’ять “лайфхаків” від Ігоря Коломойського

Майстер-клас нахабності від Коломойського! Як надурити державу п’ять разів на одній історії вартістю у кілька мільярдів і вийти сухим із води?

Минулого тижня ми у проєкті Watchdogs розповіли вам, як на державній “Укрнафті”, де Коломойський є лише міноритарним акціонером, насправді відчуває себе повноцінним господарем. Ще щастя обходиться нам із вами як платникам податків у десятки і сотні мільйонів гривень.

Давайте коротко нагадаю суть глобальної схеми довкола “Укрнафти”.

От є державна “Укрнафта”, компанія, яка видобуває більше половини української нафти. У цій компанії Коломойському належить 42% акцій. Далі нафту треба переробити у пальне і чи не єдине потужне вітчизняне підприємство, яке може це зробити – це Кременчуцький НПЗ. Завод належить компанії Укртатнафта, де державі належить 43%, а структурам Коломойського – 56%. А далі пальне продають через, увага, мережу заправок під брендами самої Укрнафти – їх близько 530, і на 1,5 тисячах заправок кількох інших брендів – АВІАС, АНП, Сентоза, Мавекс і так далі. Це десятки і сотні начебто не пов’язаних між собою підприємств.


У підсумку ми довели, що всі ці мережі заправок – лише формально різні компанії, а насправді і досі підконтрольні Коломойському. Несподівано ми дізналися, що чверть цих заправок, які олігарх вважає своїми, йому не належать!

Ця історія – просто показова у плані того, як нахабно веде свій бізнес Коломойський.

По-перше, до чого тут ПриватБанк із цими заправками? Пригадуєте історію з націоналізацією “Привату” і розслідування про виведення з нього 150 мільярдів гривень, яке триває досі? Виявилося, що за рік до націоналізації, Коломойський і компанія ще намагалися всіляко задурити Нацбанк і у звітах закривали погані кредити заставами всілякого майна. Заступниця голови правління ПриватБанку Галина Пахачук займається розслідуванням махінацій у Приваті із першого дня націоналізації. Вона ж і пояснює, як заправки незалежних начебто мереж опинилися у власності банку.

“Взяли ці активи під назвою АЗС, 248 АЗС на той час оцінили, не повірите, в 6 мільярдів 378 мільйонів гривень. Сьогодні вони в нас коштують приблизно 2,3 мільярда гривень Переоцінка відбулася фактично в три рази”, – розповіла вона.

Отже, лайфхак номер 1. Кредит у 6.3 мільярди колишні власники Привату перекрили мережею заправок. Коли ж банк націоналізували, то стало ясно, що ж це за мережа. ЇЇ вартість – може потягнути хіба що на 2 мільярди гривень.

Чому так подешевшали ці заправки? Треба на них хоч подивитися. Готові? Чернігові. Дві АЗС під брендом АНП. З адресою ми точно не помилися, щоправда, виглядає заправка якось “привіт із 900-х”. Дивіться, дві діжки і одна будка. Ні туалету, ні кави 00,28
Друга мала вигляд пристойніший, але робітники обох нічого про їхнього де-юре власника ПриватБанк і не чули. Відправили нас до головного офісу їхнього працедавця – ТОВ “Деналі ойл”. Компанія зі статутним капіталом у 100 гривень і директором, на якого оформлені півсотні ТОВок.

Попри наявність бренду АНП… заправки які перебувають зараз нібито у власності ПриватБанку, але по факту досі належать Коломойському, на офісі бачимо велику вивіску Авіас. А належать всі заправки взагалі ТОВ Деналі ойл. Тож спробуємо сходить і запитать: кому ж вони насправді належать?

Нічого конкретного працівники нам не повідомили, але у пункті продажу карток на пальне, згадалася графіка про зв’язок “Укрнафти” і кількох начебто незалежних одна від одної мереж із Коломойським.

Продає карти на пальне ТОВ Лівайн-торг, яке у Юконтролі напряму пов’язують з групою “Приват”.

Тут досі плутають державну кишеню із приватною і чомусь впевнені, що “Авіас”, АНП і державна “Укрнафта” – одна компанія, а оформлено все на ряд нікому невідомих ТОВок. Але все перебуває просто в одному приміщенні. Тож зв’язок із Коломойським у всіх цих начебто незалежних компаніях – досі вирішальний. Незрозуміло тільки, як так сталося, якщо із 2016-го року Коломойський формально цими заправками не володіє, але все вирішує? Бо не був би наш антигерой олігархом, якби так просто віддавав те, що вважає своїм.

Лайфхак номер 2: заправки ексвласники “Привату” віддали банку лише на папері, але де-факто залишили за собою. Схема була така: “ось вам заправки в рахунок наших боргів, але оскільки ми ними так довго керували, давайте ми візьмемо їх у вас лізінг – будемо користуватися ними і за 10 років повернемо вам ці 6 млрд”. Тобто, заправки в рахунок боргу наче і віддали, але того ж самого дня забрали їх назад “у користування – в лізінг”.

Але головна зрада не в самому лізінгу, а у відсотках за користування цією послугою.

“43 компанії уклали угоди фінансового лізингу … Під ставку 10,5 %,20 16-тий рік, коли в цілому банківська система кредитувала під 20-23%, тут – 10%. Ми розуміємо, що знову ж такі, пов’язані з колишніми власниками компанії, отримали цей фінансовий лізінг”.

Лайфхак номер 3. Шалено низькі відсотки і передача заправок самим себе Ця відсоткова різниця при загальній сумі розстрочки в 6 мільярдів – майже мільярд гривень! Непогано так прокредитувалися за рахунок клієнтів ПриватБанку, правда?

Четвертий лайфхак: забрали і забрали, відсотки та й відсотки, а за сам лізинг платили? Попервах платили, але хитро – за іншими договорами з того ж таки Приватбанку. Поясню простіше: якби я віддав квартиру в рахунок боргу банку, тут же оформив її в розстрочку самому собі, продовжив у ній жити, а платежі по цій розстрочці брав би у тому ж самому банку! Замкнене коло, аби Ігор Валерійович не дай Бог зайву копійку не заплатив. Але ключове почалося, коли схеми з кредитами у Приваті закінчилися.

“Починаючи з другого кварталу 2017-го року вони зупинили обслуговування платежів, тому що та кредитна лінія закінчилася, а банк вже став державним. Платежі нараховувалися на 6 мільрдів – там 2-3 мільйони, 5-6 мільйонів на рік! У 20-му році – вже просто на нуль”.

Лайфхак номер чотири: так а що з самими заправками? Коли ви щось берете в лізинг – той, хто дав вам гроші, є власником активів до моменту останньої проплати; не платите – лізінгодавець забирає актив собі. Щоб запобігти такому сценарію, прямо напередодні націоналізації, ті, хто взяли заправки у лізинг, про всяк випадок передали їх ще далі – суборендарям. Відповідно, приходить Приват на заправку і каже: шановні, заправка наша, ось документи. А їм у відповідь…

“Коли ми почали розірвання угод фінансового лізингу і тут почалося. Вони відмовилися підписувати акти прийому-передач. Відповідно, далі шо? Далі судові процеси. З боєм нам вдалося забрати 17 АЗС, 19 АЗС на сьогодні по факту утримуються незаконно суборендарями, самозахоплення це є самозахоплення”.

Ну на завершення лайфхак від Ігоря Валерійовича під номером 5: за заправки, які належать державному нині банку, який ними не може користуватися… продовжує платити сам державний Приват!

“Коли провели інвентаризацію, то вийшло так, що земля якби входить в описову частину, але вона не оформлена як власність, 14 мільйонів ми заплатили податок на землю у місцеві органи влади”.

А ще у більшості заправок ніяк не була оформлена земля, були відсутні ліцензії і щоб перетворити цю примарну мережу у привабливий актив, державному Приватбанку довелося все це робити за власний кошт. Одного лише податку за землю під недоступними заправками держбан заплатив 14 млн, щоб не дати можливості поставити під сумнів своє право власності вже через проблеми з податковою.

Такий рівень нахабства просто ніяк на голову не налазить: змусити власника майна платити по рахунках, не даючи йому права розпоряджатися його ж майном! Ще і дивиться, як винахідливо це робити.

“От просто заходять, вирізають весь метал і виїжджають, вночі і так далі 23,30 Ми в поліцію про злочин – ніхто нікого не бачив, а спочатку гоняли на заправки кіз і овець отарами! От приходиш, а там 300 овець, що з ними робити?”.

Оцей принцип: “так не діставайся ж ти нікому” за допомогою овець і різання металу – погодьтеся, просто нечуваний рівень бізнесу у стилі навіть того таки Коломойського.

Що ми маємо у цій історії зараз? Усі ці суборендарі четвертий рік ходять по судах, мовляв, “ми вже ведемо тут бізнес, а ПриватБанк – взагалі поганий”.

“Забираючи актив, який вони взяли в суборенду, вони там ведуть підприємницьку діяльність і, відповідно, ми забороняємо їм вести підприємницьку діяльність, тобто, ми є першопричиною зла по відношенню до тої роботи, яку вони ведуть на території наших АЗС”.

І найнеймовірніше: у весь цей абсурд з перемінним успіхом вірять суди! Приват вже дійшов до Верховного Суду, який визнав їхнє право власності, але суборендарі намагаються зайти на друге коло і продовжити свій сумнівний бізнес.


LinkSS - сервіс скорочення посилань


Інші новини: