Простий приклад.
Геннадій Борисович Боголюбов (основний бізнес-партнер Коломойського) подає до Господарського суду м. Києва 5 позовних заяв з приводу визнання незаконною націоналізації ПриватБанку, зокрема, 4 позови 15.10.2020 та один позов 02.11.2020.
Це схема. Це корупція. І про це знає КОЖЕН суддя в нашій країни.
В чьом замут?
Перші чотири заяви дещо відрізняються одна від одної. Але вони про одне і те саме майже.
Ми бачимо як по одній з цих позивних заяв, яка потрапила до «правильної» судді, відкривається провадження у справі (суддя Ващенко Т.М., справа 910/15737/20) та призначається судове засідання на 24.11.2020. А інші три заяви вмирають. Бо за них не забашляли.
Це називають револьвер. Система як обійти рандомний розподіл справ та потрапити до потрібного судді з яким вже порєшано. Тобто до того якому вже забашляли. Робиш заяви до тих пір пока хоча б одна з них не попадає на потрібного суддю. Далі всі зайві заяви кидаєш.
Звісно ж дані по заявам та провадженням відкриті(ну або поки відкриті), Боголюбов відомий ворлдвайд, бо він такий же фігурант розслідування по монейлондерінг ФБР як і Коломойський, тому ця історія стає відомою майже відразу.
Але схематоз вже заряжденний, тому всім пофіг. Боголюбову пофіг. Судді Ващенко пофіг. Правоохоронним органам пофіг. Вищій Раді правосуддя пофіг.
Тому Боголюбов подає ще одну заяву. Суть цієї заяви в тому, що всі чотири раніше подані заяви були дещо різними. Тому наступний п’ятий позов об’єднує інфу всіх інших позовів та у майбутньому суддя Ващенко Т.М. буде об'єднувати (з власної ініціативи або за клопотанням позивача) справу 910/15737/20 (позов який вона вже розглядає) та 910/16947/20 (позов від 02.11.2020, який розподілено на суддю Турчина С.О.) в одне провадження.
Всьо. Джоб із дан.
Потім суддя розгляне справу як потрібно. Ми будемо протестувати. На нас напишуть заяву у органи за те, що ми тиснемо на суд та скажуть, що ми підриваємо авторитет суду, що ми радикали та нас потрібно посадити.
Ви можете дуже часто чути що(з точки зору якихось суддів) хтось підриває довіри до суддівської гілки влади своїми заявами. Або діями.
Але жодного разу я не бачив щоб суддя встав і сказав – блд, да це ж схематоз з розподілом, ви чьо? Давайте цього суддю на ВРП, давайте відкривати справу на позивача!
Нема такого.
Кожен, я повторюю, кожен суддя в нашій країні знає про «револьвер» та навіщо він потрібний.
Весь склад Вищої Ради Правосуддя(ВРП) про «схему револьвера» знає, про це знає голова Верховного Суду пані суддя Данішевська(також член ВРП). Саме ВРП повинна розглядати, серед інших, питання дотримання суддями Бангалорських принципів для суддів. А там типу підзвітність, прозорість, етичність. Судді ПОВИННІ пояснювати свої дії так, щоб навіть тінь підозри не падала на них.
Як ми бачимо цього нема. Ось суддя Ващенко чекає на засідання по заяві Боголюбова, а не допиту у прокуратурі чи ВРП, на тєму як так сталося.
Пані Данішевська під час засідання ВСУ по Суркісам особисто чула заяву від представника Генеральної Прокуратури України про те що аналогічна система розподілу була застосована представниками Суркісів. І вона особиста чула, як представник Суркісів чвякал замість відповіді чому подали декілька заяв, а далі займалися лише однією.
Та судді Данішевський пофіг. Вона Вовка виправдовувала. А тут треба лише не помічати дивний розподіл справ на суддю Ващенко. Ізі.
Українська суддівська система прогнила та перетворила свою незалежність від впливу інших гілок влади, на незалежність від правосуддя, здорового глузду та справедливості.
Але джерелом влади, в тому числі і суддівською влади, в Україні є народ.
І якщо народ не може здійснювати владу через органи влади або органи місцевого врядування, через те що судді домовилися та розторгувалися з іншими органами влади, то народ навіть за Конституцією має право здійснювати владу БЕЗПОСЕРЕДНЬО.
Не варто про це забувати. І не тільки суддям.
