Ганебний приклад торжества бабла над законом і договірняка над здоровим глуздом, яке відбувається не без участі Банкової.Так пише про рішення Печерського суду, ухваленого на користь офшорних компаній братів Суркісів проти ПриватБанку редакторка відділу економіки "Дзеркала тижня" Юлія Самаєва у
своїй статті про перебіг цієї скандальної справи.
З інформації видання зрозуміло, що Григорій Суркіс незадовго до отримання вигідного для нього рішення Печерського суду побував в Офісі президента Зеленського, де мав зустріч із його першим помічником – очевидно, йдеться про Сергія Шефіра. Автор статті натякає, що ціна лояльності вищих посадовців могла сягати третини від суми позову – а це близько 100 мільйонів доларів.
"Звичайно, чистий збіг, що, за нашою інформацією, незадовго до того, як Печерський суд прийняв своє одіозне рішення, один почесний президент ФФУ мав розмову з одним почесним першим помічником президента. І розмова ця була результативною на всі 33% від суми позову в 350 млн дол. за рішення на користь позивачів. До речі, списати ці гроші з рахунків банку можуть уже сьогодні, не чекаючи майбутніх апеляцій", - пише Самаєва.
Вона також детально описує механізм, за яким партнери Коломойського брати Суркіси досягли такого результативного рішення Печерського суду – головним було добитися, щоб справа потрапила до рук судді Вовка.
"Подали вони кілька абсолютно ідентичних позовних заяв, щоб одержати можливість вибору судді та обіграти систему автоматичного розподілу справ. У нерівній боротьбі переміг суддя Сергій Вовк… Приватбанк зажадав відводу судді, тому що його вибір був точно не випадковим, і звернувся до НАБУ, указавши на явні зловживання. Там, блискавично відреагувавши на свавілля, передали справу ДБР, а там ще й пошти не розбирали", - іронізує авторка.
"Природно, самовідводу суддя Вовк не взяв і досить швидко виніс рішення, що банк зобов’язаний перерахувати компаніям і 250 млн дол. депозитів, і 100 млн дол. відсотків як забезпечення позову", - нагадує журналістка.
"Звісно, ми могли б написати, що волаюче беззаконня, яким просякнута українська судова система, відбувається без участі Банкової. Там, мовляв, теж стурбовані, але не мають ні розуміння, ні досвіду, щоб придумати розв’язання цієї проблеми. Але ми не напишемо. Представляти Зеленського таким собі бевзнем, для якого все надто складно, щоб розбиратися, і за спиною якого щось каламутять хитрі та моторні соратники, яким він наївно довіряє, — принизливо і для президента, і для нас. Він не дурний і не глухий. Але це лише підсилює його персональну відповідальність за беззаконня в країні", - резюмує видання.
