загрузка...


Ми маємо готувати росіянам красиву труну для Криму – представник президента у АРК Борис Бабін

10.08.2018 - 08:43 Новини, Інтерв'ю Джес Хоган 253
Загрузка...
https//prm.ua/wp-content/uploads/2018/08/boris-babin2.pngПро проблеми деокупації Автономної Республіки Крим, що виграли пересічні мешканці окупованого півострова та чи виправдалась надії зрадників, що робити з росіянами, які переселилися в окупований Крим, чи почалась у регіоні екологічна катастрофа внаслідок відсутності води з Північно-Кримського каналу та як національно-визвольна боротьба кримських татар співвідноситься з питанням визволення Криму.

Про це у програмі "Подія" на телеканалі "Прямий" розповів постійний представник президента України в Автономній Республіці Крим Борис Бабін.

– Як це бути представником президента і не бути на тій землі, де ви є представником?

По-перше, Автономна Республіка Крим – це не лише земля, а це ще й люди. І люди приходять до нас. І щомісячно 100 тисяч осіб перетинає лінію розмежування. Дуже багато з них звертаються за допомогою. І це вже наша величезна робота. Але є ще й земля. І, відповідно, маємо працювати над її поверненням. І тому наше знаходження в районах, наближених до лінії розмежування, воно виправдане на сьогодні.

– І ця область називається Херсонська?

Херсонська область. Місто Херсон – у нас дислокація. І дуже не розумію інші органи, які досі знаходяться в Києві чи в інших місцях і у своїй назві містять слово "Крим". Бо тут не дуже близько до Криму. І дуже багато того, що там відбувається, в Києві, тут на пагорбах не чути.

– Російські канали говорять, що в Криму розквітають тропічні рослини і ллються дощі з доларів, рублів, євро, фунтів і швейцарських франків. А коли ти дивишся, читаєш і питаєш в українців, то вони кажуть: там катастрофа, цунамі, селеві потоки і хімічні дощі, які просто вбивають землю. Я розумію, що правда десь посередині. Але, може, ви мені розкажете, наприклад, що дійсно зробила Росія? Може, дійсно якась частина людей чи всі люди задоволені якимись частинами свого існування в Криму? Що дійсно відбувається в Криму? Це дійсно велике питання.

Питання в тому, що дійсно є певний дощ з російських рублів, який ллється на Крим з федерального бюджету. Бо це для них певне шоу, яке вони хочуть показати світу. Але питання в тому, що цей дощ ллється не на кримчан, а, як правило, потрапляє в чиїсь кишені по дорозі до Криму. І тому витрати, якщо аналізувати російські офіційні документи, там реально фантастичні. Якщо дійсно розподілити це між господарствами, між людьми в Криму – вони б реально були в тропіках. Але цього не сталося чомусь.

Які Росія там робить інвестиції основні? Це – військові бази. Вони розвивають цей сегмент, вони збільшують присутність військових, вони відновлюють роботу підприємств військового комплексу. Це насамперед будування, якщо взяти Крим. А також вони сьогодні здійснюють інфраструктурне забезпечення: сумнозвісний Керченський міст, траса до Севастополя з переправи, можливо, буде у них нове залізничне сполучення з Сімферополем через Керч, дві потужні електростанції, які будуть забезпечувати всі ці військові об’єкти електрикою. І вони зараз виходять на можливе розширення видобування, розкрадання наших ресурсів шельфу для того, щоб ці електростанції мали щось споживати. Це те, що вони реально там роблять.

– І аеропорт вони якось…

Вони модернізували термінал. Але це невелика інвестиція і це не призвело до зростання пасажиропотоку.

– Уявімо собі, що я живу в Криму в 2013 році влітку.

Все залежить від того, хто ви. Це велика різниця.

– Ну такий, суперсередній. У мене щось, що я здаю влітку, наприклад, для туристів, трикімнатна якась квартира, я працюю на заводі.

Тобто ви проживаєте в курортному місті, у вас є підзаробіток влітку, ще ви десь числитесь, щоб мати якісь гроші взимку. То ви нічого не виграли від окупації.

– Але й не програв.

Ви могли програти. Але ви за визначенням нічого не виграли, бо кількість коштів, які залишають туристи в Криму, зменшилася, вартість оренди житла зменшилася, вартість самого житла для спекуляцій на ринку нерухомості – був стрибок, але зараз там стагнація. Тобто тут доходів немає.

Щодо підприємств і роботи. Пенсії зросли, але водночас з цінами. Тобто арифметично кримчани зараз отримують більше, ніж середній українець. Приблизно як киянин. Але, якщо перерахувати по курсу, то ціни там не київські, а ціни там московські чи трохи вищі. Бо логістики там немає, а Росія не вміє забезпечувати морем економіку. Це сухопутна імперія. А вона отримала острів. Чому міст, чому це все? До речі, міст не спрацював, бо він не може витримати зараз вантажопотік. Це лише фікція для автобусів і людей.

– З цього місця докладніше. Скільки там є туристів? Наскільки я пам’ятаю, Україна тримала там 5 мільйонів туристів.

Це поганий рік – шість, п’ять, чотири…

– А зараз скільки? Приблизно, порядок цифр.

Приблизно 1,5 мільйона осіб, до двох, значна кількість з яких – це організовані туристи, як в радянські часи, які завозяться літаками на санаторно-курортний, як то кажуть, відпочинок і не приносять інвестицій. Українські відпочиваючі знизилися на порядок. За рік – офіційні відомості – перетин адмінмежі тих, хто мають реально туристичну мету, 200, максимум 300 тисяч осіб. І теж з них значна частина тих, хто відвідує нерухомість, яку там мав , родину, і по дорозі він окунеться в морі. Це не турист.

– Це правда. Де б я не відпочивав, я завжди відпочиваю частину відпустки в Херсонській області. І я дуже часто любив їздити в Асканію-Нову, і я перетинаю ту дорогу, яка де на Крим. В 2013 році машина за машиною йшла. А минулого року я поїхав по цій дорозі…

Там немає черг на КПП.

– Там можна було хвилину їхати, не зустрівши жодної машини. І вся інфраструктура померла. Тому що обабіч дороги щось продавали – тут кавуни, тут щось, тут шашлики… Нічого нема.

Я вам більше скажу, вона померла навіть і через це, і через те, що навіть люди, якщо туди їдуть, у них немає настрою їсти шашлик. Якщо ви виїжджаєте з Криму, ментально ви хочете доїхати до душа, до місця, де можна спокійно випити кави, не бачити "зомбоящик". Знаєте, це просто людські умови. А коли ви їдете туди, у вас також бажання гуляти не виникає. Тому інфраструктура вмерла, навіть біля КПП.

Те, що зараз хочуть там вкласти бюджетні кошти – то є завжди. Не буду коментувати. Але приватний бізнес за чотири роки там не збудував жодної кафешки. Це зрозуміло – люди там не хочуть навіть каву пити. Бо це не те місце, де пити каву.

– Коли ми дивимося ситуацію в Криму, ми переважно спостерігаємо утиски, якщо м’яко говорити, кримськотатарських активістів і навіть не активістів. І виникає така думка, що це регіон КГБ. Навіть не ФСБ, а саме КГБ. Наскільки це стосується інших національностей, інших людей?

Це стосується всіх. Чому кримські татари під особливою увагою, під особливим тиском. По-перше, це корінний народ, вони мають права на ту землю. Будь-яка міжнародна інстанція це розуміє. І для росіян це ризик зовнішнього характеру. А ризик внутрішнього характеру – кримські татари хоч і не чисельні, але мають суспільство, яке має внутрішню структуру автономну. Росія категорично не сприймає на власній території ніякі автономні структури, крім своєї державної КДБшно-церковної імперії.

Зверніть увагу, росіяни заборонили Меджліс і водночас вони заборонили організацію "Свідки Ієгови". Тому там є мережа, яка не підконтрольна владі. Вони всіх таких знищують. А тут ще ми маємо і питання історичної образи. І плюс, корінний народ. Але всі страждають, не лише кримські татари.

– Повертаюся. Я жив в Криму, я жив в Криму. Тепер забираємо економічний, а візьмемо соціально-політичний чинник. То як я себе відчуваю: як я відчував у 2013 році і як я відчуваю зараз?

По-перше, ви відчуваєте себе людиною другого сорту.

– Чому? Я ж цей – "Путин, приди и спаси". Я ж стояв і кричав там з прапором.

Росіяни прекрасно розуміють, що тих, хто стояв і кричав, вони привозили автобусами з Краснодару. Вони прекрасно знають, що ніхто не стояв і не кричав. Для них кримчани – це населення окупованої території, з відповідними ризиками, які можуть виходити від цього населення. А якщо хтось з цього населення йде на службу до них, вони сприймають як зрадника і ставляться відповідно. Бо той, хто зрадив раз – зрадить й інший. Вони це розуміють. Вони не дурні, коли будують свою імперію. І тому, якщо ви на службі, то ви для них трохи вищі ніж полова ганчірка. Якщо ви працюєте в приватному секторі, ви другорядна людина. І завжди, коли буде шанс замінити вас на прибульця з материка, на росіянина вас замінять. Бо йому вони за визначенням довіряють. А вам – ні. Бо ви українець, український громадянин.

– Видатну роль в загарбанні Росією Криму зіграла людина на прізвище Колесніченко. Він зробив дуже багато для того, щоб відокремити Крим від України. І коли він зник з політичної площини, я був страшенно здивований. Бо мені здавалося, що йому треба дати Героя Росії. І тепер він дійсно нікому не потрібен. Це мене здивувало.

Тому що Крим захопили силою зброї. Всі ці "добродії", які там дійсно бігали і видавали з себе якихось там борців, – це ніщо. Всі прекрасно це розуміють. І росіяни також знають ціну цим людям. А вони не поставлять таких людей, які є нічим, в окупаційну адміністрацію. Так, у них сьогодні є певний зв'язок з однією частиною кримського криміналу. Ви знаєте, там є пан Гоблін ("глава Криму" Сергій Аксьонов –ред.), є його банда, якій довірили невелику частину управління цією територією, на розграбунок віддали. Чому їм це потрібно? Тому що якщо вони повністю змінять під нуль всю систему і поставлять повністю на сто відсотків людей з Сургута, – це очевидно, що це…

– Вони поставлять, але просто не зараз.

Так, вони очікують. Вони не хочуть робити дуже добру картинку для Заходу. І вони тримають цих говорящих клоунів і навіть дають їм трохи красти. Але, дивіться, Севастополь вони вже зачистили повністю. Бо для них правопорядок на військовій базі – він важливіший, ніж будь-яка картинка на ТБ. І там всі ті, хто при Україні схвалював хоч якісь рішення, і як би вони з лампас не вистрибали в 2014 році і не доводили, що вони там спали і бачили, – ні, поспали, побачили… Ось тобі медалька за повернення Криму. Зараз вона за 200 російських рублів продається в інтернеті. Хоч собі другу таку собі купи. І – до побачення. А сюди прийде людина перевірена.

Ви, мабуть, знаєте, що вся система каральних органів, всі люди, які приймають рішення, вони, звісно, не громадяни України.

– Це просто люди з континентальної Росії.

Зараз навіть МВС на рівні дільничних, слідчих райвідділів – вони роблять ротацію повністю. Їм це не потрібно. Для них це лайно, бо це зрадники.

– Якщо завтра раптом буде рішення Генасамблеї ООН і Ради безпеки ООН про те, що повертається Крим до України, і раптом з тим зголосяться в Росії, і раптом там збройних людей немає, – яка буде реакція кримського жителя? Адже у мене враження, що кримські люди, крім татарів і активістів, досить мляві політично люди, яким, в принципі, все одно. І якщо завтра щось поміняється, вони скажуть: окей, тепер будемо жити знову з жовто-блакитним прапором? Наскільки я помиляюся?

В цілому – ні. Населення Криму масово ніколи не підтримувало якісь ідеї сепаратизму. Активісти, які там можуть дійсно піти хоча б на рівень барикади чи несення російського прапору, – це 5-7%, ну 10% населення. Безумовно, в умовах деокупації буде ситуація міграції частини населення з тих, хто не буде сприймати повернення української влади, з тих, хто вчинив злочини. Звісно, вони будуть тікати.

Але на сьогодні ми маємо іншу біду – це ті росіяни, яких завезли. Це сотні тисяч осіб. І, як держави Прибалтики, зараз ми будемо мати величезний клопіт. Вони будуть так сідати, казати: "Ось моя бабушка-інвалід, їй потрібне кримське повітря… Ей, ООН, це бабушка-інвалід, не можна її висилати з Криму. Я придбав в 2015 році діляночку, ви маєте поважати моє право на власне майно". І з цими господами-добродіями ми будемо мати величезну проблему. Ми маємо зробити так, що вони все ж таки повернулися добровільно чи в межах адміністративних проваджень туди, звідки вони приїхали.

А це величезна біда. Це не буде одна ситуація. Ви ж знаєте наших правозахисників. Їм хлібом не корми – дай по захищати когось, хто діє проти наших з вами інтересів, проти інтересів українського суспільства. І це біда. Але головне навіть не це. Як будуть вести себе люди – це добре. Але як буде вести себе держава? У мене є такий старий жарт, я вже його рік розказую. Уявіть собі, що завтра росіяни пішли – що буде робити влада? Збереться на Чонгарі десь через пару днів… бо поки оформлять відрядження. І юрба чиновників з папочками стануть і будуть проводити нараду: хто перший заходить, хто має нести відповідальність, хто має компетенцію, а це ж не передбачено бюджетом на цей рік, давайте почекаємо на наступний, а у нас немає людей, у нас немає кошторису, а у нас немає політичної волі нашої фракції… і так далі.

Але це біда. Тому що росіяни в уяві вашій підуть добре. Але ми знаємо, як вони підуть. Бо вони, коли зайшли на Херсонщину, і про це не люблять казати наші правозахисники, але ж вони в 2014-у захопили окремі клаптики Херсонщини і пішли лише завдяки наполегливості президента України Петра Порошенка. Не слід це забувати.

Так ось, коли вони пішли з Чонгару, а вони там займали певні будівлі, і всі можуть побачити, що там сталося після росіян. І так буде по всьому Криму: знищення, мародерство, підірвані греблі, скинуті під відкос поїзди, спеціально розповсюджені епідемії та епізоотії, відкриті тюрми з ґвалтівниками та вбивцями – вони це все зроблять. Без питань загалом.

Тому ми будемо входити в територію, де ми будемо наводити дуже жорсткою рукою лад. І там буде йти мова на години. Не на дні… І ми вже рік кажемо: шановні, перше, що ми робимо, і ми це зробили – це план невідкладних заходів з протидії тому, що є сьогодні, і ми робимо. Великий документ стратегічний, який мають підписати всі міністерства, – це стратегія деокупації і реінтеграції. І знову ж таки, ще один робочий документ – це план дій по реінтеграції конкретно з моменту нуль. Ось нуль – це коли росіяни почали уходити: що роблять військові, поліція, МНСники, ветеринари… там же пологові будинки, там інтернати – як ми маємо це забезпечити. І ми маємо так зайти, щоб наші громадяни не постраждали.

Але ви знаєте наших чиновників. І я дуже добре їх знаю, сам такий. А не сперечатися на нарадах місяцями, в чий кошторис входить те, що росіяни підірвали. Ось це ми маємо робити вже зараз. Бо вони можуть піти реально завтра чи через рік.

Знаєте, з чим це я порівнюю? Всі люди смертні – це факт. Ніхто не хоче помирати сьогодні. Але похоронна контора має готувати труни і відповідно надгробки, бо вони можуть знадобитися в будь-який момент. Так само і тут, ми маємо готувати росіянам красиву труну для Криму. І вона має бути у нас готова.

– Чи варто, чи можна, чи необхідно передбачити специфічну роль кримськотатарського сегменту в новому Криму?

Ми це вже зробили. Ми не можемо зробити інакше. Ми в 2014 році зробили останній юридичний крок, який почався ще в 90-ті. Ми офіційно визнали кримськотатарський народ корінним народом України, визнали для себе зобов’язання… Ми це вже зробили. Все.

– З одного боку, всі люди рівні. Але ми бачимо, що в кримській ситуації кримськотатарський народ рівніший.

Тому що вони в меншості і підлягають спеціальному захисту.

– Ні, тому що вони українці. Ще й тому, що їх позиція, їх поведінка була…

Я по фаху юрист-міжнародник. І поведінка народу – це не фактор, який впливає… Але ми маємо їм надати позитивні гарантії, бо в меншості на історичній батьківщині. Але я хочу наголосити, що ми не маємо підмінювати боротьбу за Крим із національно-визвольною боротьбою кримськотатарського народу. Це різні речі. Ми не маємо перекладати на етнос, який налічує 300 тисяч осіб загалом, обов’язок звільняти Крим. Ми його маємо звільняти.

Коли Японія напала на Перл-Харбор, американці не стали проводити дебати в Конгресі, як надати гавайцям право на самовизначення. Вони почали будувати авіаносці. А вже потім, коли розібралися з японцями, безумовно, гавайці отримали те, що вони мали отримати. Ми не маємо це змішувати. Це різні питання.

– Але я кажу про те, в який спосіб, припустимо, надати якісь специфічні права Меджлісу. Тобто щось таке, що покаже, що це люди, які мають заслуги перед Україною.

Дивіться, є ж позиція президента України, є конституційна комісія, яка напрацьовує зміни в Конституцію в цих питаннях. Без питань. Давайте подивимося на ці тексти. Я юрист, я готовий казати про якусь форму захисту прав в Криму, коли я побачу текст, де це буде виписано. Інакше – це політологи, соціологи… і це не моя вахта. Бо це стратегічне питання. А мені сьогодні слід зробити все, щоб зупинилася російська агресія. А вона триває, вона зараз має ситуацію ескалації.

– Крим засихає? Це правда чи це неправда?

Це російська пропаганда, яка має бути фоном для того, щоб ми дали воду. У нас є дуже велика кількість корисних ідіотів і проплачених людей, які ходять по Україні – блогери і, на жаль, окремі посадові особи – і розповідають про жахливу екологічну катастрофу. Шановні, там за визначенням немає екологічної катастрофи, бо Північнокримський канал – це штучна споруда. Це не природний об’єкт. Якщо ми навіть уявимо, що там змінилася ситуація з середовищем. Це просто повернення до природного стану. Шановні, не розповідайте нам про екологічну катастрофу.

Так, через перекриття каналу є економічні проблеми держави-агресора. Але, як влучно сказав президент України Петро Порошенко, давайте зробимо Крим токсичним для росіян. І це якраз те, що ми маємо зробити. Якщо Росія там не може займатися товарним тваринництвом і вирощуванням твердих сортів пшениці – я від цього проблеми не відчуваю. Якщо Росія сьогодні не може на підприємствах Північного Криму розгортати виробництво товарів подвійного значення – вибачте, а це зокрема титан для ядерних човнів і це зокрема продукція, яка є складовою хімічної зброї – я від цього проблем не відчуваю. І якщо окремі українські "правозахисники" від цього відчувають проблеми, то нехай їх відчувають там, де вони мають бути, а не з нами – з тими, хто звільняє півострів. А він буде звільнений.

Підписка на новини News UA на ваш Е-mail

Інші новини:






Loading...