Мені крупно пощастило – колись я працював у гарно підібраному і по-справжньому ефективному колективі. У колективі де практично не було внутрішніх конфліктів, де кожен тягнув свій шмат роботи, де роботу працівники робили якісно і ініціативно. Аби сформувати такий колектив засновники і менеджери фірми витратили п’ять років, рухаючись методом проб і помилок. Швидше – ніяк.
Формування дієвої команди – шлях довгий і непростий. У бізнесі коли створюють нове підприємство на керівні посади ставлять людей з якими працювали раніше. В армії і на держслужбі це виражено ще більш чітко, кожен керівник тягне за собою «свою» команду – тих з ким він давно працює і кому довіряє. Нова посада – це нові заступники, помічники, керівники нижніх ланок, яких десь треба брати. Кадри – проблема для кожного керівника.
До чого я все це пишу? До того, що зараз ми маємо всі шанси здобути у керівники держави повнісінького дилетанта.
Володимир Зеленський – не політик. Не чиновник. Він ніколи в житті не керував нічим крім колективів виробників фільмів неглибокого змісту і не самих інтелектуальних шоу. Не заперечую, у шоу-бізнесі він можливо вельми успішний, але шоу-бізнес і керівництво державою – речі принципово різні.
Володимир Зеленський ніколи не був лідером не те що політичної партії – навіть громадської організації. Він ніколи не керував адміністрацією навіть територіальної громади або району. Його кадровий резерв не те що мізерний – його не існує як таке. Кадрам у кандидата Зеленського просто нема звідки братися – не з «95-го кварталу» ж справді?
У нас часто люблять подейкувати про менеджмент групи «Приват» який може сформувати команду Зеленського. А якщо ні? Людина із бізнесу на державній посади приживається важко – згадаємо приклад Бориса Ложкіна. Люди ж які оточують кандидата Зеленського вже зараз… А що як між ними виникне конфлікт? Якщо хтось хлопне дверима? Ким буде заповнювати посади кандидат Зеленський?
Окреме питання – міністерства. Корпоративної солідарності чиновників взагалі-то ще ніхто не відміняв. Людина без досвіду на чолі міністерства зразу стає іграшкою в руках підлеглих, а в міністерстві зразу ж починає буяти корупція – вся світова історія підтверджує.
Окрема тема – Верховна рада. Уже зараз кандидат Зеленський не має у ВР власного представництва, в той час як наявні фракції ставляться до нього в діапазоні від «байдужості» до «лютої ненависті». Парламент – це інтереси фракцій та окремих груп. Кожна група обов’язково вимагатиме від такого кандидата робити так як хоче вона, а інакше йому ніколи не бачити їх голосів. І от скажіть, як шоумен, який не має жодного політичного досвіду домовлятиметься з такими вовками парламентських баталій як Олег Ляшко або Ірина Геращенко?
Де Зеленський братиме кадри? З чиновників які працюють вже зараз? А це точно ті самі «нові обличчя» яких хоче його виборець? Що нового такі «обличчя» зроблять?
Кандидат Зеленський – політичний кіт у мішку. Ми не можемо припустити яким керівником держави він стане, ми не можемо проаналізувати його політичного минулого – його просто не існує. Зеленський найбільше страшний своєю непередбачуваністю. По факту нам просто пропонують йому… повірити. І все.
І саме головне. Весь цей розгордіяж ризикує на нас впасти прямо під час війни!!!
Я не заперечую, що кандидат Зеленський згодом може стати перспективним політиком, але зараз очевидно – ефективно керувати країною екс-шоумен не здатний як таке. Одне лише формування команди для нього – це справа на роки. А українські політики, чиновницька вертикаль, Москва і Захід чекати не будуть. Виборець кандидата Зеленського – й поготів.
То чи варто так ризикувати? Чи варто так експериментувати з долею країни? Чи можна зараз покладатися на одну лише віру? А про те чи варто вірити кандидату Зеленському – напишу окремо.
