Чим більше маразму видає штаб Зеленського, тим важче комусь пояснювати, що ще зарано списувати всю країну. Робити це щораз важче. У нормальному світі нема ілюзій стосовно того, який президент потрібний самій Україні й світові, а який Московії. Там усе розуміють (трохи запізніло, на жаль). Але вони констатують факти й просять пояснити, як отаке непорозуміння може підтримати такий мудрий і пасіонарний народ? Чи, може, він у своїй масі не аж такий мудрий і пасіонарний, як ви нам про це писали, містере Чорновіл? І окрім відмовок, що це тимчасове колективне помутніння розуму під впливом російської та олігархічної пропаганди, я на нашу користь чогось переконливого навести не можу.
Якщо бездумний плебс виявиться в більшості, у ЄС нам продовжуватимуть гарно усміхатися й вітати з чесним волевиявленням, але дуже швидко поставлять на Україні жирний хрест. Уже зараз ряд недружніх нам сил ініціюють дискусію про скорочення відносин та відмову від попередніх напрацювань. А в Чехії міграційна служба навіть почала розробляти план заходів щодо поведінки з українцями та забезпеченості трудовими ресурсами у випадку скасування безвізу. На всяк випадок, бо жодних рішень ЄС з цього приводу нема й ближчим часом не буде. Тому не сприймайте це за страшилку. Але повірте, що в ЄС є чимало політиків, які радісно очікують перемоги Зеленського. І це далеко не наші друзі. Які ж чудові аргументи опиняться відтак у їхніх руках!
У США й НАТО ще деякий час попробують за нас поборотися. Але віра окремих наших депутатів (особисто чув від представника Самопомочі), що “ми тут пограємося й напартачимо, а потім приїдуть з Вашингтона й усе порозставляють по поличках”, тобто пояснять Зюзі, що і як він повинен робити, не витримують критики. А ви впевнені, що без щоденного, наполегливого тиску з боку Порошенка про нас там аж так дуже будуть дбати? Ні, звісно, вихід росіян таким фронтом на кордони НАТО їх дуже тривожить. Але ж ніхто відразу жодні дивізії переміщувати не стане. Спершу все буде цілком нейтрально. До осені залишатимуться міністрами Клімкін і Полторак, офіційно політика не змінюватиметься. Тільки рівень контактів з Заходом та їх дієвість знизиться, а з Росією зросте. На Зеленського впливати, що з Вашингтона, що з Антананаріву – одне й те саме. Він дійсно невинно обмежений. А Коломойський, якого в США чекає судовий процес, а в Росії обійми й нові перспективи – куди він піде? Він же уже рік чітко нам усім доказує, що Путін для нього більше не “… ла-ла-ла”, а на сході йде не російсько-українська війна, а “гражданскій канфлікт”… Думаю, що всі ті, хто мають вплив на Зеленського, свій вибір уже зробили. А в НАТО буде вдосталь часу, щоб підготуватися, доозброїти Польщу, вибудувати нову безпекову доктрину. Уже без нас…
Але навіть після перемоги Порошенка, у яку я безумовно продовжую вірити, бо не можу ж погодитися, що увесь народ позбавлений інстинкту самозбереження, буде тепер значно важче. Таким вибором у першому турі з такими результатами ми дуже сильно себе здискредитували. Тепер багато що буде значно складніше робити. Адже колективний Захід робить неохочі кроки нам назустріч під впливом і тиском Порошенка, але не для нього, а для українського народу – там саме так заведено. А робити якісь великі поступки, вкладати інвестиції, коли прогнозуєш, що твій партнер будь-якої миті просто по приколу чи по тупості обере собі якогось чергового Мадуро, бо народ, бач, “стомився від старих політиків”, річ надто немудра й ризикована. Тому буде важче, але все ж реально…
Отакий довгий і сумний відступ вийшов від простого бажання пояснити, чому я два дні не був активним у фейсбук… Та й не дуже розумію, про що тут іще писати? Аналізувати хроніку з дурдому, на яку перетворилися всі недавні заяви й ролики штабу Зеленського – річ невдячна. Я бажав стати психологом чи психіатром років так із 35 назад. Зараз уже не хочу. Аналізувати, що діється в головах прихильників Зеленського, так тут не до мене: читайте чудові твори Зигмунта Фройда, Захера Мазоха чи маркіза де Сада. Вони, безумовно, талановитіші й переконливіші за мене.
Ті, хто зараз за Зюзю, мене читати не будуть за жодних обставин. Тих, хто за Порошенка, переконувати й так не треба. Ті хто раніше не визначилися або ж голосували за інших кандидатів, уже й без моєї допомоги розійшлися по обох замкнутих у собі таборах – вони настроювали й готували себе до цього ще перед першим голосуванням. Тому до опонентів достукатися не вдасться через відсутність каналів комунікації. До речі, показово: навіть ті канали, які створювали шалений дисбаланс, але все ж допускали опонентів перед першим туром, зараз різко обмежили наявність іншої думки в ефірах – потенційного зе-виборця не треба турбувати сумнівами й дисонансами…
