У серпні 2018 р. Україна відзначила певний «ювілей» - 1000 днів наша країна не закуповувала газ у Росії. Не закуповуємо й до сьогодні. Коли пригадуєш це досягнення – у відповідь чуєш стабільне: «Та той самий російський газ закуповуємо, лише через треті країни». Порівнювати будь-що з неіснуючим ідеалом – один з найулюбленіших прийомів московської пропаганди. І вона гарно прищепила його нашим вітчизняним нитикам.
Правда така, що не існує газу, атоми якого – у вушанках, а молекули – у формі балалайки. Газ не може бути російським, норвезьким, або парагвайським. Газ – це товар. Україна закуповує газ у того у кого їй закуповувати дешевше і вигідніше. Москва використовує газ як політичну зброю, постійно накручує нам ціни і погрожує газ відключити – який сенс нам купувати газ у неї?
Зараз уже призабули, що на тлі боїв літньої кампанії 2014 р. відбувалася ще одна війна – газова. Москва вдалася до тиску на Україну своєю улюбленою зброєю – газовим вентилем. Ціна на газ для України була піднята до $485,5 плюс – «Газпром» нарахував «Нафтогазу борг у $5,296 мільярдів. Проте, «Нафтогаз» заявив про відмову платити по таких цінах і звернувся до Стокгольмського арбітражу щодо положень газового контракту ім. Юлії Тимошенко (він діяв тоді і продовжує діяти досі). Москва заговорила про перекриття газу. У відповідь український уряд домовився зі Словаччиною і Румунією про реверс газу до України. З 1 вересня 2014 р. запрацював реверс зі Словаччини.
Москва не заспокоїлася – у лютому 2015 р., як раз на тлі боїв за Дебальцево, «Газпром» різко обмежив поставки газу і в Україну, і до Європи. Результат вийшов шикарний – Європа прийняла рішення про диверсифікацію джерел постачання газу до Європи. Все це – на тлі зменшення долі «Газпрому» на ринку Європи з 39% до 25% і падіння цін на газ протягом 2014 р. Простіше кажучи, спроба примусити Європу не продавати газ Україні, призвела до того що Європа стала менше купляти газу у Росії.
25 листопада 2015 р. стався курйоз. «Газпром» заявив, що він припинив постачання газу Україні. У відповідь «Нафтогаз» заявив що то не «Газпром» перекрив Україні газ – то «Нафтогаз» перестав купувати газ у «Газпрому», позаяк знайшов газ і дешевше і надійніше – з Європи. Відтоді Україна купує газ у Європейських газових трейдерів, а де беруть газ вони – то вже їхні проблеми.
Москва опинилася у пречудовій ситуації. Україна залишилася з газом – при чому значно дешевшим ніж за контрактом ім. Юлії Тимошенко. Перекрити газ Україні «Газпром» більше не може – бо це треба перекривати газ Європі, а це – ризик втратити нинішні ринки газу. Звісно, паралельно Україні прийшлося добряче підняти тарифи на газ для населення – і відтоді на цій темі постійно спекулює опозиція. Але варто пригадати, що по-перше, тарифів рівня європейських Україна не платить ще й зараз, по-друге, перейти на європейські тарифи Україна зобов’язалася ще у 2009 р. (за підписом прем’єра Юлії Тимошенко). Ну й, по-третє – збільшення тарифів це певною мірою наша платня за Незалежність України. Газ – товар. Низькі тарифи попередніх років були зумовлені тим, що частину платні за газ на себе брала держава. А це – прямий шлях до боргів та до деградації газової інфраструктури країни, яка потерпала від недофінансування і розкрадання коштів. Де з’являється державна підтримка – зразу ж з’являється корупція, збагнути час. Якщо в багатій Європі населення платить за газ ринкову ціну, нам не уникнути цього також.
Ринкове ціноутворення, і як похідне – надходження живих коштів, дозволило «Нафтогазу» зайнятися модернізацією інфраструктури, а це призвело до суттєвої економії газу. У 2018 р. Україна скоротила імпорт газу порівняно з 2017 р. на 24,6%, або на 3,46 мільярди кубометрів. У січні-лютому 2019 р. процес не уповільнився – імпорт газу скоротився на 20% порівняно з аналогічним періодом торік.
Ринкове ціноутворення дозволило також значно наростити внутрішній видобуток газу. Галуззю зацікавилися інвестори – вона стала прибутковою. У 2017 р. видобуток природного газу в Україні збільшився на 4,2% (на 838 млн. куб. м.). Уряд неодноразово заявляв про намір збільшувати українське газовидобування на 1 міяльярд кубів щорічно. В такий спосіб Україна, у якій власний видобуток покриває лише 65% від потреби, помалу позбудеться зовнішньої залежності від газу.
Ну й головне. 28 лютого 2018 р. НАК «Нафтогаз» добився в Стокгольмському суді компенсації у $ 4,6 мільярдів за недопоставку «Газпромом» узгоджених обсягів газу для транзиту. Наразі іде важка робота зі стягнення з Москви її боргу. $2,1 мільярди грн. Україна зарахувала через газ, який вона відібрала і не розрахувалася. Крім того через суди було заарештоване майно «Газпрому» у Нідерландах, Швейцарії, Великобританії. Ще у трьох юрисдикціях тривають судові розгляди. Отримання грошей за Нью-Йоркською конвенцією - це питання часу.
Щоби «Газпром» був винний «Нафтогазу», а не навпаки – такого не було за всі роки Незалежності України.
