Ну що, про Наріка всі висловилися? Ну справді, хіба не неподобство? У чужій країні, де у української ДСО прав – як у приватних бодігардів, приїздить окремо від офіційної делегації особа з не надто чистим минулим і у відкритому для всіх храмі підходить до офіційної делегації – а тут ще й Філарет, з яким він давно знайомий. ДСО ж мусила йому сказати: «Шановний, підіть в сторонку, ваша наявність тут – дискредитує Томос». Правда?
Знаєте, от чого я терпіти не можу в питаннях політики – то це моралізаторство. Ви не повірите, але історія світової політики високоморальних осіб практично не знає – бо от не пам’ятає історія імен невдах. Історія пам’ятає імена кардинала Рішельє, графа Горна, Шарля Талейрана, або Уїнстона Черчіля – осіб не надто моральних, проте неймовірно успішних для своїх країн. Вибачте, світова політика живе от так — іншої у мене для вас немає.
Я можу нагадати про наявність у США такого Джона Готті, боса одної з п’яти родин Коза Ностри, прозваного пресою «тефлоновим Джоном», позаяк із судів він стабільно виходив чистим і ні в чому не винним. Він абсолютно вільно спілкувався з сенаторами, а з журналістів, які писали про його кримінальний бік життя, стабільно знімали штани адвокати в судах. Погорів Готті не завдяки вправності ФБР, а тому що сам «втратив береги» і тупо підставився.
Я можу також нагадати про Гарольда Ханта, чия трудова кар’єра почалася з гри в покер, а у 44 роки він став власником нафтової компанії «Хант Ойл». Про те, що Хант – колишній техаський гангстер, шепотілася вся Америка, але ніхто не ризикував про те написати, бо осіб, які заявляли таке, відкрито обов’язково наздоганяв виклик до суду і позбавлення великої суми грошей «за паплюження ділової репутації». З Хантом не гребував товаришувати шеф ФБР Едгар Гувер. Ханта відверто звинувачували в дотичності до убивства Джона Кеннеді, але комісія Уоррена його участь в тій справі навіть не розглядала, а з незалежних розслідувачів сперечатися з Хантом в суді не ризикнув жоден. Висуванцем Ханта був наступник Джона Кеннеді – президент Ліндон Джонсон. І що? І нічого. Дожив цей дядя до 85 років, стабільно спілкуючись з сенаторами і президентами США та щиро попльовуючи на всіх хто копирсався в його минулому. Продовжити? Прикладів ду-у-у-уже багато.
Штати, як бачимо, для моралізаторів від політики – теж не приклад. Не складається якось.
Але Бог з ними, з моралізаторами, взагалі. Особливо доставляє ситуація, коли маску моралізаторів натягують на себе прибічники Юлії Тимошенко. От вже кому було б сидіти і не відсвічувати – аби хтось не звернув уваги на депутатів фракції «Батьківщини» у Верховній Раді. А там…
Депутат Руслан Богдан. За твердженням видання «Україна молода», Руслан Мусієнко (прізвище Богдан він взяв у 2004 р.) ще в листопаді 1993 р. потрапив в поле зору міліції як учасник злочинної групи. У серпні 1995 та у вересні 1997 його перевіряли на причетність до навмисного вбивства, а у вересні 1998 р. його навіть затримали за участь у рекеті. «В матеріалах оперативників також зазначено, що вищезгадану фірму, яка належала американцю, «кришувала» так звана бригада Савлохова, а мзду в сумі 400 доларів збирав особисто Руслан Мусієнко, більше відомий у кримінальних колах як Муся. У біографії нашого героя — також організація отримання «кидкових» кредитів, рекет, кришування бізнесу й навіть переховування краденого».
Треба додати, що Руслана Богдана називають власником компанії «Промгаз України», яка влітку 2009 р. раптом стала конкурентом і «Нафтогазу», і «Газпрому» водночас – вона почала поставляти в Україну газ з російського родовища в обхід обох газових гігантів. Експерти лише руками розводили, за їхніми словами, «Промгаз України» примудрявся порушувати російський закон «Про імпорт газу». Дивував ще один факт – газ «Промгаз України» завозив з Марківського родовища. Роком раніше цей газ реекспортували до Польщі, причому оператором виступала «RosUkrEnergo» Дмитра Фірташа, з якою нещадно боролася прем’єр Тимошенко. Іншими словами, за згоди з росіянами РУЕ замінили на «Промгаз України» Руслана Богдана. Обрання Руслана Богдана у депутати у 2016 р. пройшло зі скандалом – його штаб звинуватили в підкупі виборців, а у депутата Лохвицької райради від ВО «Батьківщина» Петра Чорного знайшли паспорт громадянина Російської Федерації, виданий в окупованому Криму.
Сергій Євтушок. У січні 2017 р. нардеп Ігор Мосійчук (Радикальна партія Олега Ляшка) в ефірі каналу «112» заявив, що депутат ВО «Батьківщина» Сергій Євтушок має кримінальне минуле, відомий у тих колах під прізвиськом «Пельмень» і що представники «Батьківщини» на Рівненщині роздають землі під незаконний видобуток бурштину.
Валерій Дубіль. Тут я просто цитую видання «Лівий берег»: «Політичні опоненти звинувачують політика в тому, що той мав і наразі має зв’язки зі злочинним світом. У багатьох ЗМІ публікувалася інформація про те, що на початку 90-х Дубіль перебував в організованому злочинному угрупуванні, яке носило назву «Європейці». Вона контролювала скупівлю кольорових і чорних металів у Миколаївській, Чернівецькій, Вінницькій, Хмельницькій, Черкаській, Полтавській та Київській областях. Одна з версій говорить про те, що Валерій Олександрович займався «розчисткою ринку від недоброзичливців та конкурентів»». Все зрозуміло?
Ідеться не про чувака, який зайшов на вогник і постояв поруч. Ідеться про людей, яких брали в депутати цілком свідомо. Ба більше, аби до Верховної Ради потрапив Валерій Дубіль, свій мандат склав нардеп Дмитро Шлемко – один зі старих кадрів «Батьківщини».
Покопатися можна і по інших політсилах – теж врожай буде чималий. Але кого цікавлять такі подробиці? Нарік же!
Я, боронь Боже, нікого не хочу виправдовувати. Але. Мене бісить, коли, по-перше, події починають оцінювати в імперсько-російському стилі, тобто – порівнювати з ідеальною ситуацією, якої немає ніде, ну от – ніде. По-друге, бісить коли у спайці з криміналом владу починають звинувачувати політики, на яких на самих клейма ставити ніде.
