Один з головних міфів створених навколо особи Юлії Тимошенко звучить так: «Вона була дуже успішним підприємцем і тому буде чудовим керівником». Міф цей базуються на простому факті – Юлія Тимошенко справді тривалий час працювала директором і президентом низки прибуткових бізнесів. Але.
Знаєте, що спільного між Юлією Тимошенко і шахтарем Олексієм Стахановим? В обох випадках працювала команда, але успіх приписали лише одній особі. Корпорація ЄЕСУ і її попередник КУБ за свого існування були відомі завдяки хитрим бартерним схемам – до 12 товарообмінних операцій, аж допоки на якусь етапі не з’являлися живі гроші. Бізнес був неймовірно прибутковий, різниця у цінах в підсумку виходила мільйонна. Але. Організовувала всі ці схеми не Юлія Тимошенко, а Олександр Гравець, тодішній бізнес-партнер родини Тимошенків. Чому родини? Бо технічним директором і по факту – керівником і КУБ, і ЄЕСУ був свекор Юлії Тимошенко, колишній начальник управління кінофікації Дніпропетровського облвиконкому Геннадій Тимошенко. Власне, зв’язкам Геннадія Тимошенко і КУБ, і ЄЕСУ завдячують своєю неймовірною успішністю.
Справа в тому, що Геннадій Тимошенко ще в радянські часи був гарно знайомий з головою ради агропромислового комплексу Дніпропетровської області Павлом Лазаренком. Дніпропетровська область у тому числі аграрна. У 90-х АПК всієї України мав неабиякі проблеми з пальним – системи кредитів в нашому розумінні тоді ще не було. Забезпечувати пальним аграріїв Дніпропетровщини взявся КУБ родини Тимошенків – під заставу врожаю, за бартерними схемами (тобто за цінами нижчими за ринкові). З цього й почалися мільйони Тимошенків. Бізнес був неймовірно вигідний, КУБ як таке не мав конкурентів – здогадайтеся чому?
Те саме стосується корпорації «Содружество» у якій Юлія Тимошенко була директором і яка забезпечувала газом підприємства Дніпропетровщини. Політтехнолог Андрій Золотарьов якось розповів в інтерв’ю як одне підприємство спробувало купляти газ не у «Содружества» - і було дуже швидко і брутально віджате. Засновниками «Содружества» виступили з одного боку КУБ родини Тимошенків, з іншого – фірма «Інтерпайп», власниками якої тоді були Віктор Пінчук і… його тодішній тесть Володимир Аршава, колишній заступник завідуючого Дніпропетровського обласного відділу охорони здоров’я і близький друг того таки Павла Лазаренка. Простіше кажучи «Содружество» було бізнесом Павла Лазаренка.
Юлія Тимошенко в інтерв’ю російському «Комерсанту» розповіла дивовижну історію з еротичним підтекстом – ніби бізнес ЄЕСУ почався з її угоди про закупівлю газу ЄЕСУ у російського «Газпрому», для чого на зустріч з Ремом Вяхірєвим (тодішнім керівником «Газпрому») вона припхалася у ботфортах і спідниці «міні» як Джулія Робертс у фільмі «Гарнюня». Не хочу обговорювати наскільки дотепно в ботфортах і «міні» виглядає 35-річна жінка, зверну увагу на інше. Угода між «Газпромом» і ЄЕСУ була підписана практично зразу після створення ЄЕСУ, точніше – перереєстрації КУБ (він мав офшорних власників і відтак – податкові пільги, які збереглися при перереєстрації), тобто для Вахірєва ЄЕСУ була «ніхто і звати ніяк». Але. Практично зразу після підписання угоди між ЄЕСУ і «Газпромом» на газовий ринок України зайшла компанія «ІТЕРА» - весела така фірма, яка примудрялася купувати у вяхіревського «Газпрому» газ по внутришньоросійській ціні, а продавати за кордон за ринковою – і не мати конкурентів. Очевидно, хтось дав «ІТЕРІ» зайти на ринок України. А такі рішення, перепрошую – не рівень Юлії Тимошенко. Це уже рівень віце-прем’єра і прем’єра Павла Лазаренка. Простіше кажучи у переговорах з «Газпромом» роль Юлії Тимошенко зводилася до ролі кур’єра, який привіз пану чужому пропозицію пана свого.
Підтверджують це і бібліографи Юлії Тимошенко. «Юлії Тимошенко на посту спершу комерційного, а потім і генерального директора КУБу спочатку відводилася роль чаруючої диви, символу компанії, ідеальної переговорниці» - І. Мільштейн і Д. Попов «Помаранчева принцеса». Простіше кажучи все чим займалася Юлія Тимошенко – це «торгувала обличчям і їздила по вухах». Погодьтеся, те саме Юлія Тимошенко робить ще й досі.
«Виходить, єдиним реальним бізнесом Тимошенко був відеосалон?» - запитаєте ви. Та в тому й справа, що ні. Я не знаю, кому першому спала на думку ідея відкрити відеосалон – кіно-чиновнику Дніпровського облвиконкому Геннадію Тимошенко, директору мережі кінотеатрів «Родіна-Панорама» Антоніні Ульяхіній (тьоті Юлії Тимошенко) чи самій Юлі, але не бачити наскільки прибутковим був бізнес відеосалонів, пов’язані з кіно родичі Юлії Тимошенко просто не могли. Але самим родичам займатися відеосалоном тоді було не комільфо. Довелося братися Юлі. До речі, розмістився відеосалон Юлі у Дніпровському парку Шевченка – це практично центр міста і любиме місце відпочинку дніпровців. Здогадайтеся, скільки підприємців хотіли крутити відео саме там, і чому у них це не вийшло.
Щоразу як Юлія Тимошенко потрапляє у виконавчу владу (прем’єром, віце-прем’єром) країна смакує одним і тим самим – ручним керуванням, непродуманими діями та безмежним популізмом. І щоразу дивується, як же так – вона ж колись крупну корпорацію очолювала! А справа в тому, що не була Юлія Тимошенко ніколи успішним підприємцем, таким як Білл Гейтс або Лакши Міттал. Секрет всієї її бізнес-успішності завжди зводився до наявності гарних родичів з прибутковими зв’язками. Все.
А чи були у Юлії Тимошенко бодай якісь бізнес-досягнення? Мушу обрадувати – були. Наприклад дуже схоже на те, що саме Юлія Тимошенко придумала ввести у власники КУБ офшорну компанію, створену нею ж самою і чоловіком. Наявність іноземного засновника у ті часи давала фірмі неабиякі податкові пільги – і Юлія Тимошенко цим вдало скористалася.
Щоправда про цю офшорну деталь біографію Юлії Тимошенко її піарники воліють не згадувати.
