А ви сумніваєтеся? Зрадофіли, вам вже ледь не відверто говорять, що вас – обдурять, кинуть, обведуть навколо пальця і пошиють в дурні. Особливо – на темі, яка на вас діє як пляшка на п’яничку.
На темі тарифів на комуналку.
Розумієте, не зменшать вам тарифи. Ані удвічі, ані утричі. Можливо скинуть щось на 15% та гучно об’являть що це – лише початок процесу, але швидко відіграють ті відсотки назад інфляцією. І борги за комуналку не спишуть – це до ворожки не ходи. Чому?
Розумієте, зрадофіли, керувати нинішньою Україною можна лише двома шляхами, або жорстко примусити всіх вас затягнути паски і думати як самим заробляти собі на життя – а для цього потрібна повноцінна диктатура, яка швидко зробить більшість вас щасливими, відправивши всіх нещасних збивати кувалдами окатиші в на металургійних заводах Ахмєтова і Пінчука. Під автоматами конвою. Або – треба позичати гроші у МВФ. Нинішній процес, коли вас м’яко примушують затягувати паски і думати як вам на себе заробляти, беручі у МВФ значно менше ніж можна позичити теоретично, вам зараз сильно не подобається. Значить, співпрацювати з МВФ ваші кумири будуть просто зобов’язані.
Повторюю, альтернатива – майдан зібраний вами під гаслами «нас обдурили» і розмазаний щільним кулеметним вогнем. Інших альтернатив світова історія просто не знає.
Так от списання боргів по комуналці ОБОВ’ЯЗКОВО створить дірку в бюджеті, затикати яку можна буде лише в один спосіб – новими запозиченнями МВФ. А МВФ за таких умов грошей не дасть. МВФ, це правда, не вимагає саме підвищення тарифів на комуналку до європейського рівня – він вимагає збалансувати бюджет. А це не можна зробити за умов, коли в країні реальні товари і послуги створюють лише 17% населення, коли обсяг всіх соцдопомог дорівнює обсягові всіх зарплатень (в т ч – бюджетників, які теж платять з податків) і коли бюджет мусить ще й компенсувати витрати ЖКГ на газ, мазут, вугілля та відновлення галузі (і регулярно цього не робить через відсутність коштів). Коли наявність державних грошей в ЖКГ створюють 1001 спосіб ті гроші вкрасти – чого й близько нема коли кожен сплачує за себе сам повну ціну.
Не дають в борг матусі, у якої син наркоман – бо розуміють, не поверне вона нічого, синуля спустить все. Не дають в борг державі, яка платить частину комуналки за своїх громадян з податків тих самих громадян – не дай Боже економічний негаразд, і матиме така держава не тільки проблеми в економіці, а й соціальний вибух. Стрьомно це. Не надійно.
Саме тому вже зараз наші політики-популісти з усіх сил намагаються довести Заходу, що «я не такая – я трамвай чекаю». Що всі байки про списання боргів і зменшення тарифів – це так, для внутрішнього користування, не варто звертати на них увагу, мовляв. Особливо на цій ниві зараз старається Юлія Тимошенко – до неї найбільше питань, враховуючи її любов до популізму, і її бурхливе минуле. Приклади? Та будь ласка.
На форумі «YES» у вересні цього року Юлія Тимошенко чітко сказала, що вона – прибічниця ринкової ціни на газ. Лихо в тому, що реально ринкову ціну на газ наш споживач не платить навіть зараз – «Нафтогаз» продовжує компенсувати споживачам високу ціну імпортного газу. Тобто в разі повністю ринкових цін на газ всередині України, тарифи не зменшаться – вони підвищаться!
Ще приклад. Нещодавно опублікована стаття «Не все пропало: що робити заходу, якщо президентом стане Юлія Тимошенко» німецького політолога Андреаса Умланда. Стаття – суцільний дифірамб Тимошенко, та такий, що автор часто вдавався до відвертої брехні. Наприклад автор заявив ніби Тимошенко стала першою жінкою-прем’єром у православному світі – насправді першою буда Рината Інджова у Болгарії. Але – цитую: «Скоріш за все, Тимошенко та її команда, так само, як і західні партії, адаптуються до реальності після успіхів на виборах, значно відкоригувавши свої позиції після здобуття виконавчої влади. З огляду на вузький коридор дій, який нині має і матиме в майбутньому будь-який український уряд, Тимошенко і компанія, ймовірно, співпрацюватимуть з МВФ та ЄС, а також з іншими донорськими організаціями продуктивніше, ніж можна припустити, виходячи з їхньої нинішньої нереалістичної передвиборчої риторики».
В перекладі українською це звучить так: «перемігши на виборах, Тимошенко відмовиться від нинішніх популістичних обіцянок і співпрацюватиме з МВФ та іншими кредиторами так само як зараз президент Порошенко». Стаття Умланда адресована була не українцям – вона була написана для європейських політиків. Саме їх переконує Умланд, що популізм Тимошенко – обіцянка-цяцянка, яку ніхто не збирається виконувати.
Те саме можна говорити про Гриценка, Садового, Кошулинського – і весь інший наш кандидатник у повному складі. Бо див – не буває. Я вже казав і повторю знову, президент в Україні може діяти або так само як Петро Порошенко, або значно гірше.
Що для вас, зрадофіли, означає одне. Вас обдурять.
