Янош Секі, Radio Lemberg Hungary, 30.01.2019
Це сталося несподівано, наче грім серед ясного неба. У понеділок 27 січня The Wall Street Journal опублікував статтю, яка починалася реченням «Угорський прем’єр-міністр Віктор Орбан сказав американським дипломатам, що він хоче аби його країна була «нейтральною, як Австрія», в той час як Вашинґтон вимагає його жорсткішої позиції до Московії та Китаю, побоюючись що давній союзник США випаде з їхньої орбіти». Простіше кажучи, угорський уряд хоче виходу країни з НАТО. Багато людей були шокованими. Проте, Орбан не є людиною, яка говорить однозначно, скоріш за все він є як заголовок недавно опублікованої книжки — «Людина хаосу».
Вже у наступному реченні статті WSJ йдеться: «Помічники Орбана кажуть, що він хоче залишитись членом Північноатлантичного альянсу і цінує ту безпеку, яку забезпечує Угорщині ця організація». Знову ж таки, простіше кажучи, угорський уряд не хоче виходити з НАТО взагалі.
Пояснення таким суперечливим заявам ми знаходимо вже у третьому реченні статті: «Проте угорський високопосадовець сказав, що пан Орбан вперто протистоїть тиску США, націленому на стримування впливу Москви та Пекіну в Европі».
Тож все це було лише спробою Орбана донести Державному департаментові США, через посла США в Угорщині, пана Девіда Корнштейна, що він не у захваті від втручання у його «відкриту для Сходу» політику, назва якої практично означає ведення бізнесу з Московією, Китаєм та іншими евразійськими тираніями.
Це трапилося минулого грудня, приблизно тоді, коли Корнштейн сказав, що перенесення Центрального европейського університету (престижного закладу, заснованого та фінансованого Джорджем Соросом) «розбило його серце», хоч йому і вдалося створити «хороші стосунки» з Віктором Орбаном. А що одним з пріоритетів Корнштейна було досягнення домовленості між ЦЕУ й урядом, щоб університет міг залишитися в Будапешті, то це означало, що він просто перегорнув сторінку своєї невдачі і є черговим американським чиновником, відправленим до Будапешту, і якого Орбан може водити колами.
Термін «ведення бізнесу» часто використовують помічники Орбана, однак, не дуже зрозуміло, хто ж отримує вигоду від таких транзакцій. У випадку з Московією та Китаєм йдеться про два мегапроекти.
Перший – це два енергоблоки атомної електростанції «Пакш», споруджених «Росатомом» і профінансованих за рахунок московського кредиту обсягом €10,000,000,000. Цікаво, що ці секретні угоди опублікували для загалу під час найзапекліших подій Евромайдану (а фінансову угоду опублікували московити).
Другий проект – це нова залізниця між Будапештом і Белградом, фінансована китайським кредитом. Це єдиний випадок, коли член ЕС свідомо бере участь у плані «16+1», згідно з яким в обмін на китайські інвестиції (а якщо точніше, кредити на проекти інфраструктури) уряд, що співпрацює з Пекіном, повинен представляти інтереси Китаю на міжнародній арені. Тож тут для Пекіна — подвійна вигода. Він матиме не лише якісну й контрольовану лінію сполучення між Пірейським портом у Греції та Німеччиною, а ще й свого агента, який захищатиме його інтереси в ЕС та Раді Европи.
Не можна сказати, що робота над проектами йде гладко. Обидва вже кілька років призупинено.
Уряд відкрито заявляє, що залізниця Будапешт-Белград виявилася надто дорогою; і ретельно сплачує платежі за московським кредитом, не виконуючи жодних будівельних робіт за сприятливішими кредитними умовами. Угорський співавтор статті WSJ, Аніта Кьомювеш, написала окрему статтю для дослідницького порталу Átlátszó. Вона звернула увагу на те, що недавно угорський уряд видав Кремлю московських дилерів зброєю, яких агенти американського Управління боротьби з наркотиками впіймали у Будапешті; що Угорщина підозріло ігнорує можливі закупівлі зброї зі США, а також, що їй не вдалося переглянути угоду про оборонну співпрацю, яка регулює умови перебування американських вояків в Угорщині.
Причини того, чому Орбан, як стверджують, відкинув все це, були несподіваними і навіть смішним — правила ЕС не дозволяють такої угоди. З іншого боку, деякі парламентарії від урядової партіхї «Фідес» не схвалюють деяких деталей угоди, а він над ними не має жодного контролю (насправді ж централізована система партії дозволяє Орбану неофіційно контролювати всю її діяльність).
29 січня, у вівторок, міністр закордонних справ та зовнішньої торгівлі, Петер Сійярто, атакував The Wall Street Journal, назвавши його журналістів брехунами за заяви про те, що держсекретар Майк Помпео прибуде до Будапешту, аби «насварити» Орбана за надто близькі зв’язки з Московією й Китаєм та за слова про нейтралітет, як в Австрії. Також Сійярто сказав, що дебати щодо угоди про оборонну співпрацю скоро почнуться, і що лише з поганими намірами хтось сіє сумніви щодо вірності Угорщини до НАТО (в той же час він не заперечив слів Орбана про нейтралітет).
Міністр сказав, що «ми звикли до того, що американські ліберальні медіа постійно поширюють неправду про нас», ігноруючи той факт, що The Wall Street Journal не є «ліберальним», а належить до медіа імперії Руперта Мердока, і це видання є консервативним і водночас якісним.
Підсумовуючи все це, можемо сказати, що про реальні інтереси Орбана нічого не відомо, окрім того, що він наполягає на ближчих зв’язках з Московією й Китаєм. Ідея нейтралітету стала популярною в країні ще з часів революції 1956 року. Її концепція у тому, що ми, маленька країна, мусимо мати добрі стосунки з усіма великими силами. Тож Орбан може так грати для своєї «домашньої аудиторії», як він це й завжди робив. Але чому ж тоді він сказав про нейтралітет саме американському послові, без жодної впевненості в тому, що новини про це з'являться швидко?
Що ж, він є політиком, який генерує хаос та користає з цього. Як кажуть, одною з його найвідоміших фраз до іноземних дипломатів є: «Вам слід звертати увагу не на те, що я кажу, а на те, що роблю». Проте тоді вже може бути надто пізно.
Переклад українською — Петро Козак
