УКР/РУС
   



Москва здивовано зустріла нового ворога — у Словаччині

13:47 - 9.03.2019ІноЗМІДжес Хоган 
7abec2bb61cdcb42b8bcde69a9ee86bc_l.jpg (14.63 Kb)

Янош Секі, Radio Lemberg, 08.03.2019. English version is here

 

Заступник міністра оборони Словаччини, пан Роберт Ондрейчак (на фото), 26 лютого написав для щоденного видання SME статтю про московське вторгнення у Крим. Він зазначив: «В лютому 2014 року Московія розпочала військову операцію проти України, спершу на півострові Крим, окупувавши, а потім й анексувавши його». 

 

Це проста й зрозуміла правда: цим кроком Московія кидає виклик міжнародному праву, підтвердженому Генеральною Асамблеєю ООН з переважною більшістю у березні 2014 року. Словацька Республіка є суверенною державою, членом НАТО з вільною пресою. Однак, реакція посольства Московії у Братиславі була шаленою. 

 

У своїй ноті протесту московити написали: «Поки міністерством оборони керуватимуть такі чиновники, доти суспільство Словаччини не зможе відчувати себе в реальній безпеці». Як уже пізніше зазначив Ондрейчак, нападки на офіційних представників держави стали безпрецедентним випадком втручання у внутрішні справи Словаччини. 

 

Крім того, московити сказали, що Ондрейчак «або є повністю некомпетентним, або навмисно спотворює факти», завдаючи шкоди хорошим взаєминам Московії й Словаччини. Крім того, вони вимагали від SME права на публікацію своєї відповіді, у чому головний редактор видання, Беата Балогова відмовила, заявивши, що відповідь містила неправдиві свідчення, і що такі персональні нападки просто не є гідними дипломатичної місії. 

 

Тож чому московське посольство в Братиславі діє так, ніби Словаччина порушила якусь присягу на вірність? І як відбулося це різке заперечення? 

 

Треба трохи познайомитись з політичним життям Словаччини, щоб зрозуміти деякі нюанси. Країною керує хитка коаліція партії Smer (повна назва українською «Шлях — Соціал Демократія») з двома меншими партнерами: Словацькою національною партією (SNS; назва каже сама за себе) і міжетнічною угорсько-словацькою ліберально-консервативною партією Most-Hid (обидва слова означають «міст»), якою керує етнічний угорський політик Бела Бугар.

 

Партію Smer, яка з 2006 року є найбільшою партією у Словаччині, сколихнули корупційні скандали, кульмінацією яких стало вбивство журналіста-розслідгтка минулого року. Криза зачепила також і дві інші партії. Проте і Smer, і Most-Hid тримаються евроатлантичого шляху, чого не скажеш про SNS. 

 

Словацька національна партія (SNS) хвалиться своєю довгою історію, яка починається ще в 19 столітті, коли словацький націоналізм був не розлий вода з москвофільським панславізмом. З московською симпатією були і злети, і падіння. Її чинний лідер Андрей Данко, який є спікером парламенту, має погану славу через свою братню дружбу з Путіном. У листопаді 2017 року він виголосив промову у Думі, в якій сказав, що «мир у світі є неможливим без сильної Московії», а вже цього лютого він знову літав до Москви, де зустрівся зі своїм колегою В'ячеславом Володіним (під санкціями ЕС через анексію Криму), а потім уже в Сочі мав розмову з міністром закордонних справ Московії, Сєрґєєм Лавровим

 

Міністра оборони та генерала у відставці — Петра Гайдоша — Данко призначив на посаду голови партії після того, як учасники коаліції домовилися про те, як будуть розподіляти посади в коаліційному уряді. Водночас, друга людина в цій ієрархії, заступник міністра, етнічний угорець Роберт Ондрейчак, був кандидатом від Most-Hid. 

 

Most-Hid є унікальною серед інших партій за межами Угорщини, в якій велику частку складають мадяри, і лідери якої не є васалами ще одного путінського симпатика, угорського прем’єр-міністра — Віктора Орбана (до слова, головний редактор SME Балогова, відомий у світі незалежний журналіст і заступник голови Міжнародного інституту преси, також є етнічною угоркою). 

 

Цікаво, що коли московити напали на Ондрейчака, Міністерство закордонних справ Словаччини встало на його захист, а Міністерство оборони сказало, що його слова це «лише його особиста і політична позиція, яку він висловив від імені партії Most-Hid». Тож причиною того, що московська реакція була настільки різкою, є те, що у Кремлі вважали міністерство оборони Словаччини вже своєю територією, але московити не врахували плюралізм у політичному світі Словаччини та свободу преси. Типова кремлівська помилка.



Створити і обговорити тему на форумі >>>



Інші новини: