У зверненні до українців Володимир Зеленський поставив завдання перед Верховною Радою: невідкладно найближчим часом зібратися, щоб ухвалити "оборонний законодавчий пакет для України". Він докладно розповів про зміст цього пакету, але не згадав про два інші законопроекти, які вніс до парламенту 15 серпня.
Один із них (№0285) — про ратифікацію Римського статуту Міжнародного кримінального суду та поправок до нього. Другий (№11484) вносить відповідні зміни до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України.
Міжнародний кримінальний суд (МКС) має юрисдикцію щодо чотирьох видів злочинів. Це злочин геноциду, злочини проти людяності, військові злочини та (з липня 2018 року) злочин агресії.
Україна підписала Римський статут 24 роки тому (ще у січні 2000 року). Але ратифікувати усі ці роки боялася. Встановився стереотип, що ратифікація Римського статуту є небезпечною для України, оскільки теоретично може спричинити міжнародне кримінальне переслідування наших воїнів.
Однак слід розуміти, що нератифікація не рятує підозрюваних від вироку МКС. Наприклад, Путін ще у листопаді 2016 року заявив про відмову Росії бути учасником Римського статуту. Але це не врятувало його та спільників від ордера на арешт. У зв'язку з ситуацією в Україні судді МКС опублікували ордери на арешт шести росіян за військові злочини. До цієї злочинної компанії увійшли:
Чи може цей перелік поповнитися українцями? Майже зі 100% гарантією можна стверджувати: українцям ордер на арешт від МКС не загрожує. Напевно, найпереконливіший аргумент — це те, що Зеленський вніс Римський статут на ратифікацію. Він нізащо не зробив би цього, якби йому загрожувала хоч найменша небезпека бути виданим у Гаагу.
Крім того, в законопроект №0285 закладено серйозного запобіжника. Ухвалюючи цей закон, Україна заявляє, що протягом семи років після ратифікації Римського статуту не визнаватиме юрисдикцію МКС щодо військових злочинів, якщо, ймовірно, злочин був скоєний її громадянами.
Наступне питання — хіба не можна було зачекати? Адже 24 роки ми не поспішали.
Міністр юстиції Денис Малюська пояснює, що Україна зобов'язалася ратифікувати Римський статут ще 10 років тому у статті 8 Угоди про асоціацію з ЄС. І наші європейські друзі про цю нашу обіцянку не забули.
Справді, можна заглянути до документа під назвою "План заходів щодо виконання рекомендацій Європейської Комісії, поданих у Звіті про прогрес України в рамках Пакету розширення Європейського Союзу 2023 року". Цей документ затверджений Кабміном 9 лютого 2024 року та складається із 142 пунктів. Наприкінці, на 140-му місці, там записані "розробка та подання на розгляд КМУ законопроекту про ратифікацію Римського статуту". Займатися цим мали Мін'юст, Офіс генпрокурора та МЗС. І термін ним було встановлено "протягом одного року після припинення або скасування воєнного стану".
Тобто поспішати не треба було. Євросоюз чекав від нас ратифікації Римського статуту лише за рік після закінчення війни, і законопроект мав внести Кабмін, а не президент. Але Зеленський раптово взяв ініціативу на себе, змусив Малюську швидко розробити проекти №№0285 та 11484 та доручив йому доповісти їх на засіданні парламенту.
Що стало причиною поспіху? Насамперед цього зажадали деякі наші союзники.
16 лютого ми підписали угоду про співробітництво у сфері безпеки з Німеччиною. І там записано зобов'язання, що "Україна ратифікує Римський статут… як зазначено в Угоді про асоціацію між Україною та ЄС, та на шляху до членства в ЄС". Потім це формулювання з'явилося в угодах про співробітництво у сфері безпеки з Нідерландами, Швецією, Японією, Польщею, Чехією, Словенією.
Якби ми ігнорували власні зобов'язання, це могло б негативно вплинути на темпи та обсяги фінансової та військової допомоги з цих країн.
До цих міркувань додалося бажання забезпечити юридичний супровід (на міжнародному рівні) українській офензиві на території РФ. Примітний факт: Курський наступ ЗСУ розпочався 6 серпня — і того ж дня проекти №№0285 та 11484 були спрямовані на перевірку до НАЗК, як цього вимагає процедура. Тобто підготовка до ратифікації Римського статуту велася одночасно з підготовкою до наступу.
Росія зараз вдає із себе "жертву української агресії". 13 серпня вона скликала неформальне засідання Ради безпеки ООН, щоб поскаржитися на українські танки в Курській області. Програма-мінімум Кремля у цьому плані — поставити Україну на одну дошку з Росією. Кремлівська пропаганда стверджує про "подвійні стандарти" Заходу, який не карає Україну санкціями за вторгнення до Росії.
А програма-максимум — настроїти проти України світову громадську думку. Для цього вже продукуються міфи про "українські звірства".
У цих умовах наше завдання — показати різницю. Ми показуємо різницю між тим, як поводяться стосовно мирних жителів наші війська на території РФ, та поведінкою російських окупаційних військ на нашій землі. І ми показуємо різницю між нашим та їхнім ставленням до міжнародного права.
Якщо Росія справді вважає себе жертвою — то хто їй заважає ратифікувати Римський статут і поскаржитися на нас у МКС. Але Путін нізащо не зробить цього. І це буде доказом того, що Росія була і залишається агресором, а Україна — як і раніше, жертва, яка дає агресору законну відсіч.
Чи може Росія інспірувати у МКС кримінальне провадження проти України? Теоретично може. Для цього Путіну потрібно вмовити якусь країну з-поміж членів МКС звернутися в офіс прокурора МКС "щодо ситуації в Росії".
Нагадаємо, що протягом першого тижня повномасштабної російської агресії проти України до офісу прокурора МКС звернулися 39 держав "щодо ситуації в Україні". Прокурор МКС Карім Хан одразу ж оголосив, що "ці звернення дають змогу моєму офісу розпочати розслідування Ситуації в Україні з 21 листопада 2013 року, охоплюючи таким чином будь-які попередні та поточні звинувачення у військових злочинах, злочинах проти людяностi чи геноциді, скоєних на будь-якій частині території України будь-якою особою".
Вже минув тиждень з початку Курської офензиви ЗСУ. Але про чиїсь звернення до МКС "щодо ситуації в Росії" зі скаргою на Україну досі не чути.
У будь-якому разі поява таких звернень не залежить від того, чи ми ратифікуємо Римський статут. Від ратифікації залежатиме інше: як ми виглядаємо порівняно з Росією. Заодно ми покажемо, що додержуємося слова, Євросоюзу, Німеччині, Нідерландам і далі за списком.
