В інформпросторі раптом знову з'явився Андрій Деркач. Всі вже забули про нардепа, що давно втік, але він нагадав про своє існування, отримавши посаду сенатора РФ
В українських сегментах соцмереж запахло зрадою. Почалося бурхливе обговорення, хто винен, що Деркачу дали втекти, замість посадити його на 15 років у в'язницю за держзраду або обміняти на наших героїв, які потрапили в полон.
І тут дуже вдало виступили ДБР і Офіс генпрокурора з позитивною новиною про те, що завершено розслідування держзради учасників злочинного угруповання, до складу якого входили два нардепи. У своїх офіційних повідомленнях ДБР і ОГП не назвали прізвища цих двох, але дали достатньо подробиць, щоб медіа змогли дійти однозначного висновку: йдеться про Андрія Деркача та Олександра Дубінського.
Схоже, це був той випадок, коли пожежу спробували загасити бензином. Люди не почули відповіді на старі питання, але отримали підстави для нових.
Не просто зрадник
Випадок із Деркачем — особливий. Згадаймо екс-президента Януковича, екс-прем'єра Азарова та подібних до них: ніхто з них не удостоївся посад у російській владі. Навіть кум Путіна, екс-глава політради ОПЗЖ Медведчук не отримав жодної посади. А рядовий позафракційний нардеп України Деркач, який втік до Росії перед початком великої війни, зараз раптом став цілим сенатором.
Рада федерації РФ складається з 178 сенаторів, по два від кожного суб'єкта федерації (один від законодавчої влади та один від виконавчої). Деркач отримав посаду сенатора за квотою виконавчої влади Астраханської області. За які заслуги?
Відповідь проста: за вірність КДБ-ФСБ. Деркач, як і Путін, виходець із КДБ. У 1990 році він вступив у Москві до Вищої школи КДБ СРСР ім. Дзержинського і закінчив її у 1993 році, коли вона вже називалася Академія ФСБ РФ. Свою вірність КДБ-ФСБ він сповна виявив у Верховній Раді нинішнього скликання, про що говорять результати розслідування ДБР.
Але як Путін зміг зробити Деркача сенатором? Відповідно до російського закону, щоб стати сенатором від суб'єкта федерації, потрібно останні п'ять років проживати на території цього суб'єкта. Деркач у цю вимогу точно не вписувався.
Але він вписався у виняток: згідно із законом, ця вимога не поширюється на кандидата, який є "особою, що має військове звання вищого офіцера або спеціальне звання вищого начальницького складу". Тобто Деркач міг стати сенатором в одному випадку: якщо він мав спеціальне звання не нижче генерал-майора ФСБ РФ.
А далі вже, як то кажуть, справа техніки. 8 вересня відбулися вибори губернатора Астраханської області. На другий термін було обрано Ігоря Бабушкіна. Кожен кандидат у губернатори перед виборами оголошує список із трьох осіб, одну з яких він (у разі своєї перемоги) призначить сенатором. 31 липня Бабушкін оприлюднив свій список можливих сенаторів, у якому третім номером було записано Деркача. А 12 вересня, очікувано здобувши перемогу на виборах губернатора, Бабушкін підписав указ про призначення Деркача сенатором від Астраханської області.
Особливі заслуги перед Путіним
Отже, цілий генерал ФСБ РФ працював у Києві у Верховній Раді та здійснив операцію, за яку Путін зробив його сенатором. У чому полягала ця операція?
Про це розповіло ДБР, описуючи діяльність злочинної організації, до складу якої входили Деркач та Дубінський. "Встановлено, що за вказівкою російських спецслужб вони організували заходи з дискредитації іміджу України на міжнародній арені для погіршення дипломатичних відносин з США та ускладнення вступу України до Європейського Союзу та НАТО. Зокрема вони організовували різноманітні медіазаходи, де поширювали фейки про українську владу та її західних партнерів", — пояснює ДБР. І додає: "Крім того, ці депутати реєстрували у парламенті проєкти постанов щодо утворення тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України для розслідування "фактів", які вони викривали на своїх пресконференціях".
Це дуже цікава заява. Вона свідчить, що підривна інформаційна операція, яку проводив Деркач у нинішній Верховній Раді, складалася з двох етапів. Перший етап — це прес-конференції Деркача та Дубінського, які були потрібні для вкидання (легалізації) фейкових "фактів". А другим етапом мала стати тимчасова слідча комісія (ТСК) Верховної Ради.
Свою найгучнішу прес-конференцію Деркач провів 19 травня 2020 року. Він оприлюднив телефонні розмови, голоси учасників яких схожі на голоси екс-президента України Петра Порошенка, колишнього віце-президента США Джозефа Байдена та екс-держсекретаря США Джона Керрі.
Наступного дня Володимир Зеленський на своїй прес-конференції прокоментував цей скандал: "Про Порошенка та Байдена, так, я чув. Я думаю, що це не останній дзвінок, який побачать українці. Реагувати має прокуратура. Я знаю, що генпрокурор [Ірина Венедиктова] вчора зареєструвала кримінальне провадження через депутата Деркача, будуть розслідувати. Я знаю, що цю справу можуть кваліфікувати як державну зраду", — заявив Зеленський.
Добровільні помічники
Того ж дня, 20 травня, у Верховній Раді прозвучали вимоги створення ТСК "по плівках Деркача". Озвучили їх депутати, відомі своїми зв'язками із тодішніми співвласниками телеканалу "1+1" Ігорем Коломойським та Віктором Медведчуком.
"Ми неодноразово говорили про зовнішнє управління, яке, на жаль, меншим на сьогоднішній час не стає. Фактично лише зараз ми починаємо розуміти, що в попередні роки Україна втратила частину свого політичного суверенітету, — заявив співголова групи "За майбутнє" Тарас Батенко. — Фактично ми маємо всі ознаки злочину та державної зради. Депутатська група "За майбутнє" звертається до голови Верховної Ради України і до всього депутатського корпусу: невідкладно створити тимчасову слідчу комісію".
"Разом з колегами ми створюємо тимчасову слідчу комісію по розслідуванню тих фактів, які були оприлюднені. Розмови з Джо Байденом, розмови з Джоном Керрі — це абсолютно кричущі факти злочинної діяльності, — проголошував "слуга народу" Олександр Качура. — І однозначно ті факти, які у нас будуть в рамках тимчасової слідчої комісії, ми їх надамо правоохоронним органам. І суд винесе рішення по цим справам".
Очолити ТСК мав близький до Коломойського "слуга народу" Сергій Демченко. І він же зайнявся її організацією: розіслав листи у фракції та групи з проханням дати свої кандидатури до складу ТСК.
Усі розуміли, що Деркач оприлюднив свої плівки з метою дискредитації Байдена перед виборами в США, які мали відбутися за кілька місяців. Проте лише дві фракції ("Європейська солідарність" та "Голос") та одна група ("Довіра") відмовилися допомагати Деркачу в його підривній інформаційній операції. А решта — погодилися.
Зазначимо також, що жоден депутат не може бути насильно включений до складу ТСК. Туди йшли лише добровольці. І вони чудово знали, куди йдуть. ТСК мала назву "з питань розслідування державної зради та інших злочинів, в тому числі з корупційною складовою, вищих посадових осіб держави, що пов’язані з іноземним впливом на діяльність органів державної влади України".
Голова фракції "слуг народу" Давид Арахамія 5 червня у своєму листі запропонував, щоб до цієї ТСК увійшли дев'ять "слуг народу": Сергій Демченко (голова ТСК), Ігор Фріс, Олексій Мовчан, Максим Дирдін, Максим Зуєв, Вікторія Кінзбурська, Андрій Богданець, Богдан Яременко, Дмитро Чорний. 19 червня Арахамія подав список на одну позицію коротше — без Богданця.
Співголови ОПЗЖ Юрій Бойко та Вадим Рабінович листом від 22 травня внесли кандидатури Рената Кузьміна та Нестора Шуфрича. Кузьмін після початку великої війни втік з України і в січні 2023 року указом Зеленського був позбавлений українського громадянства разом із Деркачем та Медведчуком. (Ще раніше, у липні 2022 р., був позбавлений українського громадянства Рабінович.) А Шуфрич зараз сидить у СІЗО. Він, як і Кузьмін, підозрюється у держзраді.
Лідер "Батьківщини" Юлія Тимошенко листом від 4 червня запропонувала до складу ТСК Сергія Власенка.
Тарас Батенко листом від 25 травня запропонував зробити секретарем ТСК члена групи "За майбутнє" Ігоря Гузя.
Проект постанови Верховної Ради №3622, внесений Демченком, пропонував визначити основним завданням ТСК "розслідування оприлюднених 19 травня 2020 року та інших фактів можливої державної зради та злочинів, в тому числі з корупційною складовою, вищих посадових осіб держави, що пов’язані з іноземним впливом на діяльність органів державної влади України".
Тобто ці люди, за дорученням Арахамії, Тимошенко, Батенка і Бойка з Рабіновичем, повинні були допомогти Деркачу реалізувати другу частину його підривної інформаційної операції.
Удар від Трампа
Демченко вніс проект постанови 9 червня і потім доопрацьований (без прізвища Богданця) 26 червня. Але документ не дочекався голосування в Раді, а 2 вересня після початку нової сесії був відкликаний. Як виявилося, дуже вчасно. Бо вже 10 вересня міністерство фінансів США оголосило санкції проти Деркача "за його спроби вплинути на президентські вибори у США 2020 року".
Наголосимо, що президентом тоді був Дональд Трамп, а мішенню Деркача був Байден — суперник Трампа. Тим не менш, Деркач надто явно "наслідив". Американські спецслужби та Білий дім не могли це проігнорувати.
У заяві Мінфіну США вказується, що Деркач "понад десять років був активним російським агентом, підтримуючи тісні зв’язки з російськими спецслужбами… Сьогоднішнє позначення Деркача спрямоване на викриття російських кампаній шкідливого впливу та захист наших майбутніх виборів від іноземного втручання. Ця акція є чітким сигналом Москві та її помічникам, що така діяльність не буде толерована".
"Андрій Деркач та інші російські агенти використовують маніпуляції та обман, щоб спробувати вплинути на вибори в Сполучених Штатах та в інших країнах світу", — заявив міністр фінансів США Стівен Мнучін. У поясненні мінфіну описані спроби Деркача вплинути на вибори, включаючи "плівки Деркача".
"У період з травня по липень 2020 року Деркач публікував відредаговані аудіозаписи та іншу непідтверджену інформацію з наміром дискредитувати посадових осіб США, і він висував необґрунтовані звинувачення проти американських та міжнародних політичних діячів. Деркач майже напевно націлився на виборців США, відомих осіб США та членів уряду США, з огляду на його залежність від американських платформ, англомовних документів і відео, а також проросійських лобістів у Сполучених Штатах, які використовувалися для поширення його тверджень", — констатується на сайті Мінфіну США.
Не Деркач, то хоч Дубінський
У розслідуванні ДБР фігурують два нардепи: Деркач та Дубінський. Деркач зараз у Москві засідає у раді федерації РФ і радіє життю. Він для ДБР недосяжний, і йому це розслідування — марна загроза. Колишній голова Київської обласної організації "слуг народу" Дубінський зараз сидить у СІЗО і чекає на суд. За повідомленням ОГП, підозрюваному та його захисникам повідомлено про завершення досудового розслідування та надано доступ до матеріалів.
Звісно, Дубінський не тягне навіть на молодшого партнера Деркача. Лише один із тих, кого Деркач використав.
Проте процес над Дубінським обіцяє бути дуже пізнавальним (якщо він, звісно, відбудеться). Коли ця справа піде до суду, ми побачимо, чи справді ДБР серйозно зробило свою роботу, або ж усе розвалиться пыд час змагального судового процесу. Якщо не розвалиться, то можуть випливти цікаві подробиці, кого ще використовував Деркач: тоді (2020 року) і аж до останнього часу.
