В Офісі президента стурбувалися, що коли й надалі провалюватиметься інформаційна політика, то провалиться і все інше
Минулого тижня стало відомо, що Володимир Зеленський хоче показати народу "внутрішній план дій для перемоги". Він вигадав йому назву — "План посилення". План перемоги, за словами Зеленського, це те, що мають виконати західні партнери, а План посилення — те, що має зробити сама Україна.
"Маємо опрацювати всі необхідні кроки України, які забезпечать нашій державі внутрішні результати. Це стосується фронту, оборонно-промислового комплексу, економіки та фінансів, інформаційної сфери, забезпечення справедливості, регіональної роботи та інших стратегічних галузей. За організацію цієї роботи відповідатиме секретар РНБО", — оголосив Зеленський у своєму ТГ-каналі.
Перший "драфт" (тобто чернетка) Плану посилення буде готовий вже за два тижні. Секретар РНБО Олександр Литвиненко залучає до підготовки документа представників уряду, парламенту, громадянського суспільства, спецслужб. Про це розповів у підкасті "Медіуми" спічрайтер Зеленського Дмитро Литвин, який з 8 вересня обіймає посаду радника президента з питань комунікацій.
За словами Литвина, документ розпочинатиметься з пункту про інформаційну сферу. Він йтиме попереду пунктів про війну та ОПК.
"Президент визначив, що інформаційний пункт може бути першим, із якого все починається", — сказав радник Зеленського. Він наголосив, що перше завдання цього пункту — протидія дезінформації, друге — "щоб діяльність держави була зрозумілою і для нашого народу, і для наших партнерів". Саме тому цей пункт має стояти першим. "Якщо люди не розуміють, що відбувається, або якщо партнери не розуміють позицію України, то інші пункти буде складно реалізувати", — пояснив Литвин.
"Головне медіа країни"
Цінність Литвина в тому, що він уміє робити правильні натяки. Як член ближнього кола Зеленського, він не може критикувати свого шефа. Натомість він підказує людям, у якому напрямку шукати корінь проблем.
"Президент об’єктивно став головним медіа країни та може впливати тим, як він щось коментує, або звертається, або реагує на ту чи ту аудиторію. Президент є прикладом такої людини-медіа, яка має дуже значний вплив, у чомусь значно більший, ніж усі традиційні медіа, які є. Мені здається, цей напрямок теж треба розвивати", — висловив Литвин свою надію.
Звісно, у буквальному вигляді ця надія, швидше за все, не буде реалізована. Навряд чи у Плані посилення буде записано: "розвивати Зеленського як головне медіа країни". Але якщо розуміти не буквально, то, звісно, тут є неоране поле для роботи над помилками: "щоб діяльність держави була зрозумілою", Зеленському треба не соромитися роз'яснювати людям свої рішення.
Дуже свіжий приклад — "тисяча гривень від Зеленського". Ні сам він, ні той же Литвин, ні хтось із офісу Зеленського не потрудилися пояснити народу, чому вирішили роздавати по тисячі всім, а не по десять тисяч найбільш нужденним, наприклад, вимушеним переселенцям. Останніми місяцями, оскільки наші війська відступають, з'явилася нова хвиля біженців. Ці люди, втративши житло напередодні зими, особливо потребують підтримки держави. Але ж ні, на Банковій вирішили роздати по тисячі всім — і нічого нікому не пояснювати.
Інший приклад — як Зеленський у своїх формулюваннях відсунув завершення війни на рік: з кінця 2024-го на кінець 2025-го. "Ми можемо закінчити гарячу стадію війни… до кінця цього року", — сказав він в інтерв'ю Бі-Бі-Сі в Лондоні 18 липня. "Ситуація на полі бою створює можливість… для завершення війни не пізніше 2025 року", — заявив він на саміті у Дубровнику 9 жовтня. Повернувшись до Києва, він не став пояснювати українцям, чому його прогнози змінилися, хоча для народу це питання першорядної ваги: коли скінчиться війна.
"Інформполітика провалена повністю"
Про те, що нинішню інформаційну політику треба радикально змінювати, кажуть не лише журналісти та медіаексперти, а й військові. Деякі бойові офіцери вже роблять це публічно.
"Судячи з настроїв, пануючих серед українців, одне можна сказати точно — інформаційна політика в державі провалена повністю. Одна категорія людей живе від казки до казки, від F16 до переговорів, від далекобійних ракет до виборів у США. Інша живе в тотальному сумі та зневірі", — пише у своєму ТГ-каналі екс-командир полку "Азов", зараз — майор ЗСУ, заступник командира 3-ї окремої штурмової бригади Максим Жорін.
Серед цих двох категорій українців, про які говорить Жорін, друга є породженням першої. Коли живеш від казки до казки, а потім стикаєшся з реальністю, тоді, звісно, легко впасти в сум та зневіру. Тобто обидві категорії — це жертви проваленої інформаційної політики.
Майор Жорін пропонує рецепт, з яким важко не погодитися: "Не можна обманювати себе самими лише надіями та мріями. Потрібно жити в реальності". Він прямо радить владі: "Нам потрібно вивчити свої помилки". Зокрема, необхідно прийти "до мобілізації суспільства, всього суспільного життя, яке буде орієнтуватись на найважливіші на сьогоднішній день події. Що неможливо без цілеспрямованої інформаційної політики", — упевнений заступник командира 3-ї ОШБр.
Здавалося б, цей рецепт є очевидним: треба говорити людям правду, а не рожевих поні малювати. Він настільки банальний, що було б смішно записувати його до Плану посилення, достатньо просто взяти і здійснити у всіх медіа, включаючи головне: реальність замість казок. І залежить це, звісно, від першої особи, а не від провідників та виконавців її політики.
Але за всієї банальності цього рецепту, Банкова наполегливо дотримується протилежної стратегії: підміняти реальність казкою. Журналістка "Радіо Свобода" Власта Лазур повідомляє, що військові отримали розпорядження не використовувати у розмовах із журналістами вираз "відступ".
"Нещодавно говорила з одним військовим із Покровського напрямку, і він каже: "Ви розумієте, ми отримали розпорядження вживати в своїй риториці, коли ми спілкуємося з журналістами, слово наступ, слово перемога, слово йдемо вперед, вибиваємо противника, а слово відступ, або там, що хтось якось вклинився в нашу оборону, я не можу сказати. А я з ними жартую, так що, може мені казати, що ми наступаємо на Дніпро?" Тобто вже самі військові, які є речниками, спікерами, жартують від того, які вони отримують, я не знаю, темники, нетемники, рекомендації", — розповіла журналістка.
"Єдина правда"
Ту ж проблему ми бачимо у публічних виступах самого Зеленського, навіть у тих, тексти яких були написані наперед. Наведемо приклад казки, яку довелося слухати спочатку світовій спільноті, а потім українському парламенту.
25 вересня, виступаючи на генеральній асамблеї ООН, Зеленський розповів про результати саміту миру у Швейцарії: "Я дякую майже ста країнам і міжнародним організаціям, які підтримали Формулу миру. Це справді глобальна спільнота: Африка, Азія, Європа, Латинська Америка, Північна Америка, Тихоокеанський регіон — усі об'єднані Формулою миру". "Майже сто країн з усіх частин світу підтримали Формулу миру", — підтвердив він у Верховній Раді 16 жовтня.
Якщо перейти від казки до реальності, то побачимо, що у комюніке саміту у Швейцарії немає слів про підтримку Формули миру. Формула миру там згадується лише як предмет дискусій: "Цей Саміт був побудований на базі попередніх дискусій, які відбулися на основі Української формули миру та інших мирних пропозицій, що відповідають міжнародному праву, включно зі Статутом Організації Об’єднаних Націй".
І Банкова продовжує жити цією казкою. "В листопаді будемо готові представити фінальний документ для другого Саміту миру, — повідомив Зеленський українцям 25 жовтня. — Нам вдалося об’єднати представників усіх частин світу заради реалізації Формули. Провели інавгураційний Саміт миру — дуже успішний. Сто країн та міжнародних організацій. Маємо зробити все, щоб відбувся наступний Саміт миру, який поставить крапку у війні — справедливу крапку".
І що тепер думати українцям? Що у листопаді другий саміт миру поставить крапку у війні? Чи все ж таки в кращому разі можна чекати "завершення війни не пізніше 2025 року", як він визнав 9 жовтня? Наведемо думку майора Жоріна: "Українцям, які переживають війну вже 10 років, вірити у мирні перемовини, які можуть зупинити Росію, вже якось дивно. Росіяни зупиняються тільки там, де їх зупиняють. Єдина правда, про яку нам варто памʼятати".
"Яка логіка дій держави"
Зі слів Литвина можна зрозуміти, що весь План посилення буде складовою свого першого пункту, тобто він весь буде підпорядкований задачі зробити діяльність держави зрозумілою народу. Тобто це буде як уроборос — міфологічний змій, який поїдає свій хвіст.
"Президент поставив завдання створити документ, який буде певним планом, по-перше, який буде зрозумілим людям. По-друге, реалістичним, — розповів радник Зеленського. — Люди, коли це побачать в підсумку (ту частину, яка буде публічною), зрозуміють, яка логіка дій держави. Це головне завдання президента: він хоче, щоб це було для суспільства чисто і зрозуміло — держава рухається в певному напрямку. Щоб це було не якимись чутками, маніпуляціями або вкидами, а що є документ, в якому це зафіксовано".
Ми теж пограємо у уроборос. Не треба малювати собі казку, а треба жити в реальності: у цьому документі не буде реальності, а буде казка.
Литвин, як уже було зазначено, цінний тим, що вміє робити правильні натяки. Він анонсував, чого чекати від цього документа: розповіді про напрямок, у якому рухається держава. Можна не сумніватися: там буде розказано, що держава рухається до перемоги України, справедливого миру, щастя народу тощо. А в якій точці держава зараз і де вона буде за рік — цієї розповіді Литвин не анонсував.
Зокрема, якщо говорити конкретно про інформполітику, то треба жити в реальності: у цьому документі не буде визнання реальності, тобто не буде слів про те, що інформполітика провалена. І жодних заходів для виправлення ситуації не буде. Якби Банкова хотіла адекватної інформполітики, то вона б її вже впровадила, не чекаючи на План посилення.
А що тоді буде у цьому пункті? Там будуть нарізані завдання медіа та журналістам: що вони мають зробити, щоб роз'яснити народу, що держава успішно рухається у правильному напрямку.
Отже, якщо хтось чекає, що в цьому Плані посилення в тому пункті, який стосується інформаційної сфери, будуть якісь заходи для посилення незалежності, правдивості, об'єктивності, багатоголосся медіа, їхньої фінансової стійкості в умовах війни — тому можна порадити якнайшвидше повернутися в реальність, щоб потім не впасти в смуток і зневіру.
Тут доречно розповісти одну притчу. Жили собі керівники територіальних громад, дбали як могли про мешканців громад, а на державу не сподівалися. Але почули вони, що держава готує План посилення і що там буде пункт, який стосується регіональної роботи. І народилася в них надія, що держава готує якісь заходи для посилення незалежності громад, їхньої фінансової стійкості в умовах війни. Але потім приїхало до них головне медіа держави та просвітило їх: "Цей План розробляється дуже детально. Звичайно, у ньому є робота громад. Ви обов’язково отримаєте перший проект цього плану, пункти, де громади мають максимально підтримувати кожного громадянина на своєму рівні". І зрозуміли керівники громад, що це пункт не про посилення громад, а посилення обов'язків громад.
Тим, хто хоче повернутися в реальність, скажемо: це не притча.
