Сакральна дата
Інавгурація 47-го президента США Дональда Трампа очікується 20 січня. Того ж дня Трамп хоче "усадити Україну та Росію за стіл переговорів". Про це, як повідомляє Associated Press, заявила прес-секретар Трампа Каролін Лівітт.
Конгресмен Майк Волц, якого Трамп запросив стати радником з національної безпеки у своїй майбутній адміністрації, після зустрічі республіканців із Трампом 13 листопада повідомив "Голосу Америки": "Президент чітко висловився, що він бажає привести обидві сторони до столу переговорів. Він зосереджений на припиненні війни, а не її продовженні".\
Британський The Economist 12 листопада розповів, що у Києві вже готуються до такого розвитку подій. "Наразі на вустах київських політиків дві дати: 20 січня 2025 року, дата інавгурації Трампа, перший момент для будь-якого можливого припинення вогню та скасування воєнного стану, і 25 травня, найраніша дата виборів, яка обговорюється", — констатував журнал.
Газета New York Times 13 листопада підтвердила, що зараз "Україна обмірковує прискорений графік переговорів, що просувається обраним президентом Дональдом Трампом". При цьому на перший план виходить питання щодо гарантій безпеки України після припинення вогню. "Переговори мають ґрунтуватися на гарантіях, — заявив газеті секретар оборонного комітету Верховної Ради Роман Костенко. — Для України немає нічого важливішого". Він наголосив, що Київ офіційно не відмовиться від своїх претензій на будь-яку свою територію, що перебуває під російською окупацією.
Високопоставлений український чиновник, який говорив на умовах анонімності, був більш прямолінійним. Він пояснив газеті, що гарантії важливіші за території. "Територіальне питання надзвичайно важливе, але це друге питання, — сказав він. — Перше питання — це гарантії безпеки".
Газета навела деякі деталі київських бажань: "Високопоставлений український чиновник заявив, що Київ хотів би гарантувати, що будь-яка лінія припинення вогню не зашкодить економічному відновленню країни після війни, наприклад, залишивши промислові райони надто небезпечними для інвестицій. Ширина демілітаризованої зони — буферної зони між двома арміями — також буде ключовим фактором, заявили чиновники".
"Гаряча сауна" замість "теплої ванни"
Як бачимо, західні медіа говорять про майбутні переговори, як про справу вирішену, і вже обговорюють деталі. Однак можливий інший варіант розвитку подій. Це чітко показала бурхлива реакція Банкової на статтю в The Economist. Радник керівника Офісу президента Михайло Подоляк 13 листопада двічі виступив із спростуваннями.
Спочатку в ефірі Радіо NV він зазначив, що неодноразово бачив подібні публікації з посиланнями на деякі джерела щодо можливості заморожування війни та переговорного процесу. "Усі ці матеріали побудовані на тому, що треба Україну до чогось змусити, що Україна має піти на якісь поступки. Всі ці публікації говорять про те, що треба зупинити війну тільки за рахунок країни, на яку напали. Тобто Україну треба змусити припинити спротив", — сказав Подоляк.
Відповідаючи на запитання, чи справді 20 січня в Україні можуть оголосити припинення вогню та скасувати воєнний стан, а 25 травня провести вибори, він заявив: "Ніяких справжніх намірів йти на переговорні процеси у Російської Федерації немає. Вони продовжують наполягати на ультимативних вимогах, тобто Україна має позбутися не тільки території, але й суб'єктності, суверенності. Не бачу підстав для того, щоб вже говорити про початок якогось політичного сезону чи процесу як такого".
Потім Подоляк з'явився в ефірі програми "Україна сьогодні" на телеканалі "2+2", щоб знову розповісти, що Україну змушують: "Що мені сьогодні дуже подобається — я з сарказмом говорю — в західних медіа? Всі плани, все, що вони прописують сьогодні, — це примусити Україну не чинити спротив. Віддайте територію, не вступайте до НАТО, проведіть вибори під час війни". Хоча своєю мішенню він зробив західні медіа, але зрозуміло, що справжній адресат його критики — це Трамп, від якого й пішла ця інформація про переговори з 20 січня.
Тому передчасно вважати, що на Банковій уже змирилися з мирними ініціативами Трампа. Подоляк виступає зі спростуваннями не тому, що йому так хочеться, а тому, що йому це доручили. Можна, звісно, припустити, що ці заяви зроблено, щоб передчасно не дратувати українське суспільство сумними перспективами. Але можливий і варіант, що Зеленський справді готовий відкинути мирний план Трампа.
На користь цього грають як об'єктивні, так і суб'єктивні чинники. Об'єктивні — це те, що до 20 січня за допомогою нинішньої адміністрації Джо Байдена ми можемо накопичити і зброю, і фінансову подушку. Крім того, нас не збираються залишати наодинці з агресором європейські партнери. Ми можемо очікувати від Великої Британії, Франції, Німеччини швидше посилення військової і фінансової допомоги, ніж ослаблення. Та й наша оборонна промисловість нарощує виробництво.
Суб'єктивні чинники — це настрої у суспільстві та на Банковій. Ці настрої формуються інформаційним потоком. Тобто, вони формуються тими, хто формує інформаційний потік.
"Армія цензурує найнегативніші новини, щоб не роздмухувати полум'я у себе вдома", — цитує The Economist військового капелана Дмитра Поворотного, з яким погоджується високопоставлений військовий чиновник. "Навіть Зеленського захищають від правди", — продовжує журнал і наводить метафоричне пояснення свого джерела: "Справа навіть не в тому, що його тримають у теплій ванні. Його тримають у сауні".
Приклад "гарячої сауни" можна знайти у нових прогнозах того ж Подоляка. 11 листопада він анонсував у своєму ТГ-каналі: "Воєнна перемога над Рф, деколонізація останньої імперії, позбавлення агресора ядерної зброї, реформування ООН і встановлення нової, ефективної системи безпеки — усе це цілком можливе за нашої участі та залученості. Україна повертає у світову політику уявлення про реальність і віру в можливості. Не треба жити в традиційних ілюзіях — реальні події будуть фантастичніші за будь-які "нереальні сценарії".
Звісно, такий супероптимістичний наратив мешканцям Банкової подобається більше, ніж ідея Трампа примусити Україну до припинення вогню та переговорів. Зеленський у відеозверненні до українців увечері 13 листопада вчергове заявив: "Треба дотиснути Росію до чесного миру".
Однак жодних остаточних рішень на Банковій ще не ухвалено. І про всяк випадок там уже готуються до альтернативного, песимістичного сценарію.
Конкуренція страхів
Очевидно, є серйозні підстави побоюватися негативних наслідків сварки із Трампом. Проблема не тільки в тому, що він може обрізати підтримку США. Він може ще й заблокувати надходження до України допомоги іншими каналами. Наприклад, під питанням виявиться фінансування з боку МВФ та Світового банку. Також може бути заблоковано постачання з Європи будь-якої військової техніки, де є компоненти американського виробництва.
Крім того, Трамп має важелі впливу на громадську думку як у США, так і в Україні. Перший важіль — його власна риторика. Зараз вона доброзичлива до Зеленського, але може швидко стати їдкою. Також Трамп може створити українській владі серйозні проблеми (як мінімум іміджеві) за допомогою різних органів у США та антикорупційних структур у самій Україні (у тому числі громадських, які живуть на західні гранти).
Коротше кажучи, сваритися з Трампом страшно, а перспективи успіху сумнівні. Через рік можна опинитися у становищі ще гіршому, ніж зараз. Але й погодитися з ідеєю Трампа про перемир'я і переговори з 20 січня — не менш моторошно, а перспективи успіху ще більш примарні, особливо якщо мати на увазі перспективи на виборах.
"Якби вибори відбулися завтра, Зеленському було б важко повторити успіх переконливої перемоги, яку він здобув у 2019 році. Майже через три роки після російського вторгнення його більше не вважають безперечним лідером війни, яким він колись був", — констатує The Economist. Свою оцінку журнал підтверджує київськими інсайдами: "Внутрішні опитування, з якими ознайомився The Economist, показують, що він зазнає невдачі у другому турі проти Валерія Залужного, іншого героя війни. Колишній головнокомандувач був направлений послом до Великої Британії після того, як посварився з президентом минулого року. Він ще не озвучив своїх політичних амбіцій, хоча багато хто закликає його балотуватися".
Також журнал цитує анонімного "колишнього колегу президента", який каже, що найкращим кроком Зеленського може стати виконання своєї первісної обіцянки правити лише один термін, провести вибори, не беручи участь у них, "і увійти в історію як людина, яка об'єднала націю у війні". Інакше він ризикує "асоціюватись із військовим крахом чи неповним миром", вважає це джерело.
Зрозуміло, що Банковій усі ці варіанти не подобаються. Тому сигнали звідти йдуть суперечливі. "Президентська канцелярія заперечує, що готується до голосування. Більшість джерел, як і раніше, скептично ставляться до того, що це станеться, — пише The Economist. — Проте деякі підготовчі роботи, схоже, вже почалися. Регіональні виборчі штаби мобілізуються і починається робота над списками кандидатів". Оскільки йдеться про списки кандидатів, отже, планується поєднати президентські вибори з парламентськими.
Неважко передбачити, що якщо офіційний Київ таки сяде за стіл переговорів і підпише несправедливий мир, то Банкова не матиме іншого виходу, окрім як покласти всю відповідальність на Захід. Інакше вибори не виграти. Щоб не сваритися з Трампом та європейськими донорами, доведеться звалювати всю провину на одного Байдена. І ще на Олафа Шольца, якщо після виборів 23 лютого у Німеччині зміниться влада.
Трампа такий варіант, швидше за все, влаштує. Але саме тому Банковій вигідно залишати ситуацію невизначеною до 20 січня. Адже до цієї сакральної дати потрібно максимально витиснути з Байдена все, що він ще може дати.
