Дональд Трамп ще не обійняв посаду президента, а світові медіа вже обговорюють його глобальні плани. З одного боку, він має намір вимагати від членів НАТО підвищити видатки на оборону до 5% ВВП. З іншого боку, він озвучив претензії на Гренландію, Канаду, Мексику та Панамський канал.
Це дві сторони однієї медалі: Трамп хоче повернути США спиною до Європи, і для цього йому потрібно переключити увагу співгромадян на інтереси США на північ та південь від своїх кордонів.
Британські газети Financial Times і Telegraph повідомили, що Трамп вимагатиме від країн-членів НАТО збільшити видатки на оборону до 5% ВВП. Оборонні видатки самих США значно нижчі від цього показника: 3,1% у 2024 році; під час першого президентства Трамп вони не перевищували 3,7%.
У 2016 році на саміті НАТО у Варшаві було узгоджено збільшення видатків на оборону до 2% ВВП. Станом на 2024 рік лише 23 із 32 членів Альянсу дотримуються цільового показника видатків. Однак це суттєве збільшення порівняно з 2022 роком, коли цільового показника дотримувалося лише 7 членів НАТО.
Команда обраного президента повідомила європейських чиновників, що від них чекатимуть збільшення військових бюджетів після його вступу на посаду 20 січня. Високопоставлене військове джерело повідомило The Telegraph, що Трамп "виступатиме за 5%, але прийме 3,5%" на переговорах про видатки після вступу на посаду. Втім, навіть збільшення лише до 3,5% вимагатиме величезних витрат по всьому блоку і змусить членів НАТО піти на жертви у своїх внутрішніх бюджетах.
Команда Трампа також каже союзникам, що якщо вони не витрачатимуть більше на оборону, то зіткнуться з вищими торговими бар'єрами зі США, попереджає Financial Times. Обраний президент пригрозив запровадженням загальних мит до 20%, але може знизити цю цифру, якщо іноземні лідери погодяться з його вимогами.
Але це не єдина загроза від Трампа. 6 грудня у великому інтерв'ю журналістці NBC News Крістен Велкер він пригрозив, що виведе США з НАТО, якщо інші країни Альянсу не захочуть "сплатити свої рахунки" і не "ставитимуться справедливо" до США в торгівлі. Він пояснив, що європейські члени НАТО "використовують нас двічі. По-перше, вони використовують нас у торгівлі. Вони не купують наші машини, вони не купують наші продукти харчування, вони взагалі нічого не купують. Це ганьба. До того ж ми. їх захищаємо. Тож це подвійний удар".
"Якщо вони платять за рахунками, і якщо вони ставляться до нас справедливо, відповідь — безумовно, я залишився б у НАТО", — резюмував Трамп. "Але якщо ні, ви б розглянули можливість виходу?" — уточнила Велкер. "Абсолютно. Так, абсолютно", — відрізав Трамп.
У Північноатлантичному договорі взагалі немає жодних норм військових видатків. І зобов'язання купувати товари один одного нам також немає. Натомість у статті 5 договору є зобов'язання сторін про те, що "збройний напад на одну або кількох із них у Європі чи у Північній Америці вважатиметься нападом на них усіх".
Рік тому Конгрес ухвалив законодавче положення, розміщене в розділі 1250A акту про національну оборону (National Defense Authorization Act) на 2024 фіскальний рік, яке прямо забороняє президенту виводити країну з НАТО: "Президент не може призупиняти, припиняти, денонсувати або виводити Сполучені Штати із Північноатлантичного договору, укладеного у Вашингтоні, округ Колумбія, 4 квітня 1949 року, крім як за рекомендацією та за згодою Сенату, за умови згоди двох третин присутніх сенаторів, або відповідно до акту Конгресу".
Але Трамп має можливість саботувати виконання договору. У тій же статті 5 записано, що у разі нападу на одну із сторін кожна з інших сторін надасть допомогу тій, що зазнала нападу, "шляхом негайного здійснення такої індивідуальної чи спільної дії, яку вважатиме необхідною, включаючи застосування збройної сили". Тобто якщо Трамп визнає за необхідну ніяку допомогу європейським країнам, то таку, нульову, допомогу він і надасть.
А вимоги у кілька разів наростити військові видатки та імпорт американських товарів потрібні для того, щоб виправдати бездіяльність США, якщо Росія нападе на якісь із європейських країн НАТО. І це виглядає як підштовхування Путіна скористатися вікном можливостей. Після Трампа такого подарунка не буде.
Як відомо, головне політичне гасло Трампа — MAGA, тобто Make America Great Again — "Зробімо Америку великою знову". Але про яку велич може йтися, якщо США при Трампі повернуться спиною до Європи і фактично позбавлять її свого захисту? Трамп вже підготував відповідь на це каверзне запитання своїх недоброзичливців: США займуться реалізацією своїх інтересів у всій Північній Америці, від Гренландії на крайній півночі до Панамського каналу на півдні.
Претензія на Гренландію. 22 грудня, представляючи свого друга Кена Говері як номінанта на посаду посла США в Данії, Трамп заявив: "Як співзасновник PayPal та венчурного фонду Founders Fund, Кен перетворив американські інновації та технологічне лідерство на глобальні історії успіху, і цей досвід буде безцінний у представленні нас за кордоном. Для цілей національної безпеки та свободи у всьому світі Сполучені Штати вважають, що володіння та контроль над Гренландією є абсолютною необхідністю. Кен чудово виконуватиме свою роботу, представляючи інтереси Сполучених Штатів".
Природно, у Данії та її самоврядній території Гренландії цю заяву сприйняли як намір "купити" найбільший острів на планеті. "Гренландія — наша. Ми не продаємось і ніколи не продаватимемося. Ми не повинні програти нашу довгу боротьбу за свободу", — заявив прем'єр-міністр Гренландії Муте Егеде.
Претензії на Канаду та Мексику. "Мені було дуже приємно повечеряти минулої ночі з губернатором Великого штату Канада Джастіном Трюдо. Я з нетерпінням чекаю нової зустрічі з губернатором, щоб ми могли продовжити наші поглиблені переговори про тарифи та торгівлю, результати яких будуть справді вражаючими для всіх", — написав Трамп 10. грудня у своїй соцмережі Truth Social. За тиждень там же він написав, що "багато канадців хочуть, щоб Канада стала 51-м штатом". За його словами, "вони б значно зекономили на податках та військовому захисті. Я думаю, що це чудова ідея. 51-й штат". Також він не посоромився грубо втрутитися у внутрішні справи Канади, оцінюючи зміни в уряді Трюдо і радіючи відставці віце-прем'єра — міністра фінансів Христі Фріланд.
За цими "жартами" стоїть логіка бізнесмена. Він бачить економічну залежність Канади від США і тому поводиться, наче "господар" цієї країни. Аналогічне ставлення у нього до Мексики. "Ми субсидуємо Канаду на суму понад 100 мільярдів доларів на рік. Ми субсидуємо Мексику майже на 300 мільярдів доларів. Ми не повинні — чому ми субсидуємо ці країни? Якщо ми збираємося їх субсидувати, нехай вони стануть штатом", — заявив він в інтерв'ю NBC News 6 грудня.
Також він зажадав, щоб Канада та Мексика знищили канали постачання наркотиків до США. "І я сказав президенту Мексики та Джастіну Трюдо: "Якщо це не припиниться, я введу для вашої країни мита приблизно 25%. Це дуже суттєвий тариф", — повідомив він.
27 листопада журнал Rolling Stone розповів про плани Трампа здійснити військове вторгнення до Мексики для розгрому тамтешніх наркокартелів. Шість республіканців, кожен з яких спілкувався з Трампом на цю тему, розповіли журналу про варіанти, між якими обирає Трамп: "Ці пропозиції — різного ступеня жорстокості — включають удари безпілотників або авіаудари по інфраструктурі картелю або нарколабораторіям, відправку військових інструкторів та "радників" до Мексики, розміщення груп убивць на мексиканській землі, ведення кібервійни проти наркобаронів та їх мереж, а також проведення американськими спецпідрозділами серії рейдів та викрадень відомих діячів картелю".
Rolling Stone нагадав, що прихильниками вторгнення до Мексики є номінанти Трампа на посади міністра оборони (Піт Хегсет), держсекретаря (Марко Рубіо), радника національної безпеки (Майк Волтц). Наприклад, Волтц на початку минулого року висунув законопроект про дозвіл на використання військової сили проти мексиканських картелів. "Ми повинні почати ставитися до них як до ІДІЛ, тому що вони ним і є", — заявив Волтц.
Наступного дня цю публікацію прокоментувала президент Мексики Клаудія Шейнбаум. "Ми завжди будемо захищати наш суверенітет. Мексика — вільна, незалежна, суверенна країна, і це понад усе інше", — наголосила вона.
Претензія на Панамський канал. Панамський канал був збудований у 1904-1914 роках. США володіли зоною Панамського каналу з 1903 до 1999 року. 1977 року президент США Джиммі Картер підписав договір про передачу каналу Панамі з 2000 року. І справді, з 1 січня 2000 року канал перейшов під юрисдикцію Панами. Трамп хоче повернути усе назад.
"Коли президент Джиммі Картер безглуздо віддав його за один долар під час свого перебування при владі, це було зроблено виключно під управління Панамою, а не Китаєм чи кимось іншим. Так само Панамі не давали права стягувати зі Сполучених Штатів, їхніх ВМС і корпорацій, які ведуть бізнес у нашій країні, непомірні ціни і тарифи на прохід. До наших військово-морських сил і торгівлі ставляться дуже несправедливо і недобросовісно. Збори, які стягує Панама, є смішними, особливо з огляду на надзвичайну щедрість, яку США надали Панамі. Цей повний "грабунок" нашої країни має бути негайно припинено, — заявив Трамп у своїй соціальній мережі. — Якщо принципи, як моральні, так і юридичні, цього великодушного жесту дарування не будуть дотримані, то ми вимагатимемо, щоб Панамський канал був повернутий нам, повністю і беззаперечно. Офіційні особи Панами, будь ласка, керуйтеся цим!"
Ті самі претензії Трамп озвучив 22 грудня на конференції консерваторів у Фініксі, штат Арізона. "Нас обкрадають у Панамському каналі, як нас обкрадають скрізь, — сказав він і зажадав повернення каналу США. — Ми ніколи не дозволимо йому потрапити до чужих рук".
Ця заява викликала гнівну критику з боку президента Панами Хосе Рауля Муліно. "Кожен квадратний метр Панамського каналу та прилеглої до нього території належить Панамі, і так буде й надалі, — відповів Муліно у відеозверненні. — Суверенітет та незалежність нашої країни не підлягають обговоренню".
"Це ми ще побачимо!" — написав Трамп на своїй платформі Truth Social. Він також помістив там зображення каналу з американським прапором: "Ласкаво просимо до каналу Сполучених Штатів!"
Президент Колумбії Густаво Петро заявив, що він буде на боці Панами і захищатиме її суверенітет "до самого кінця".
Звісно, зараз усі ці плани Трампа виглядають малореалістичною фантазією. Але навіть якщо він нікуди не вторгнеться, не можна недооцінювати впливу його на мізки американців. Фактично вони спокушаються роллю "старшого брата" щодо інших країн Північної та Південної Америки. Це точнісінько та роль, на яку претендує Росія щодо Східної Європи і Китай в Азії.
Після Другої світової війни США виконували роль "глобального поліцейського". Вони карали "поганих хлопців", але нічого не завойовували собі. Зараз Трамп фактично пропонує американцям самим стати "поганими хлопцями" та "прибрати до рук" цілий континент. Навіть якщо всі погрози Трампа залишаться порожньою балаканиною, мізки американців може бути заражено імперським вірусом. І добре, якщо це не стане безповоротним. У протилежному випадку може так статися, що якийсь наступник Трампа реалізує його плани.
Але є й інша небезпека, ближча у часі. Припустімо, Росія вирішить "покарати" когось із сусідніх членів НАТО. І саме тоді Трамп може затіяти авантюру, наприклад, із захопленням Панамського каналу, а європейцям запропонує самим воювати з Росією. Ми отримаємо планету, поділену на зони впливу: американську, російську, китайську і, мабуть, турецьку. Між ними залишиться європейська зона свободи, якщо виживе.
