Володимир Зеленський наполовину погодився з ідеєю команди Дональда Трампа провести президентські вибори в Україні у проміжку між припиненням вогню та підписанням мирної угоди. "Вибори відбудуться після завершення гарячої фази війни та скасування воєнного стану", — заявив Зеленський в інтерв'ю британському журналісту Пірсу Моргану.
Нагадаємо: 1 лютого агентство Reuters повідомило, що "США хочуть, щоб Україна провела вибори після припинення вогню". За даними джерел агентства, спецпредставник Трампа Кейт Келлог та інші посадовці Білого дому останніми днями обговорювали, як підштовхнути Україну до згоди на вибори в рамках початкового перемир'я з Росією. "Якщо в Україні відбудуться президентські вибори, переможець може бути відповідальним за переговори щодо довгострокового пакту з Москвою", — повідомили джерела агентства. Келлог в інтерв'ю Reuters підтвердив, що США хочуть, щоб Україна провела вибори, можливо, до кінця року, особливо якщо Київ зможе домовитися про перемир'я з Росією в найближчі місяці.
Зрозуміло, що ця ідея має свої плюси та мінуси з будь-якої точки зору: Путіна, Трампа, Заходу, Банкової тощо. Але головне, звісно, полягає в тому, чи відповідають вибори на півшляху до миру інтересам України.
Новий предмет для торгу
Очевидно, що цією ідеєю команда Трампа розширює свій інструментарій на переговорах із Москвою. Як зазначає Reuters, "Путін публічно заявив, що не вважає Зеленського законним лідером у відсутності відновленого виборчого мандату". Джерело в українському уряді заявило агентству, що Путін використовує питання виборів як хибний привід, щоб зірвати майбутні переговори. "(Він) розставляє пастку, стверджуючи, що якщо Україна не проведе вибори, вона може згодом ігнорувати будь-які угоди", — сказало українське джерело Reuters.
Навряд хтось у Вашингтоні не знає, навіщо це Кремлю. Путін має два мотиви, причому обидва ірраціональні. По-перше, він розраховує, що президентські вибори в Україні виллються у громадянську війну, або розколють Україну, або зруйнують єдність між народом та ЗСУ, або якимось іншим способом послаблять нашу країну. По-друге, він сподівається, що на виборах переможе проросійський кандидат, який потім на переговорах про мирну угоду задовольнить усі вимоги Москви.
Навряд потрібно докладно доводити, що нічого цього не буде. Україна за 34 роки незалежності показала себе як країна із стійкою демократією. Українське суспільство зараз набагато згуртованіше, ніж до повномасштабної війни: спільне лихо згуртувало українців, і воно ж розвіяло у багатьох ілюзії щодо "братнього російського народу", "миролюбних росіян" та "дружньої Росії".
Звісно, і досі є латентні путінофіли, які вірять у "велич Путіна". Вони можуть розповідати, що якщо Україна проведе вибори, то в Путіна все вийде. Їм важливо навіяти народу невіру в себе та свою країну. Але ніхто з них не зможе організовано вплинути на вибір більшості.
Для Вашингтона ірраціональна надія Путіна на якісь бонуси від українських виборів — це новий предмет для торгів з Кремлем. Більше того, Вашингтон зацікавлений у тому, щоб підігрівати ці сподівання Путіна. Чим вища для Путіна цінність українських виборів, тим більше можна буде обміняти на ці вибори під час переговорів, якщо торгуватися вміло. А Трамп, як ми знаємо, полюбляє торгуватися з максимальною вигодою для себе, не соромлячись всучувати покупцеві неякісний товар.
Смуга нестабільності: 90 днів чи п'ять років?
З іншого боку, Захід має власний мотив хотіти виборів в Україні на півшляху до миру. Це те, про що сказали джерела Reuters: щоб переможець виборів був "відповідальним за переговори щодо довгострокового пакту з Москвою". Цей мотив цілком раціональний, більше, він, якщо тверезо оцінювати ситуацію, відповідає інтересам України.
На хвилинку подивимося на ситуацію очима Заходу. Що він бачить? Перед ним два варіанти для України. Один варіант означає смугу нестабільності завдовжки 90 днів (саме стільки має тривати виборчий процес чергових виборів президента згідно з Виборчим кодексом). Цю смугу Україна пройде під західним контролем, якого, мабуть, буде достатньо, щоб уникнути якихось надто одіозних порушень, здатних поставити під сумнів чесність та демократичність виборів.
Зрозуміло, що всі кандидати чітко заявлять виборцям свою позицію на майбутніх переговорах із Путіним. Кожен окреслить "червоні лінії", за які він обіцяє не відступити. Крім того, кандидати відрізнятимуться своїми поглядами на повоєнне майбутнє України. Одні будуть говорити про "покарання винних", інші про необхідність "перегорнути сторінку". Тобто ці вибори фактично будуть плебісцитом про "червоні лінії" у мирній угоді та про політичні пріоритети після війни.
У будь-якому разі, хоч би хто став переможцем, це буде вибір народу. І новий президент підписуватиме мирну угоду, маючи на це мандат від народу. Тим самим різко знижуються ризики політичної нестабільності після підписання угоди. Звісно, буде багато незадоволених, але вони будуть змушені змиритися з вибором більшості виборців. І вони матимуть нагоду для реалізації свого невдоволення "у мирний спосіб" — проголосувавши на парламентських виборах за близькі їм партії.
Тому кожен кандидат розумітиме, що якщо він обдурить своїх виборців, то на нього чекає швидке фіаско. Наприклад, він може відступити далеко за свої червоні лінії, хоча перед виборами обіцяв, що зуміє на них утриматися. У такому разі його партія з тріском програє парламентські вибори, а новий парламент оголосить імпічмент тому, хто підписав зрадницьку угоду. Тож кандидати будуть змушені уникати нереалістичних обіцянок щодо формули миру. Свій нестримний потяг до популізму вони проявлятимуть в інших питаннях: як розвиватимуть оборонну промисловість, підніматимуть економіку, підвищуватимуть рівень життя, вирішуватимуть проблеми демографії тощо.
Зважаючи на це, Захід може розраховувати, що якщо після укладання перемир'я Україна проведе вибори президента, то далі країну чекають п'ять років політичної стабільності (до чергових президентських виборів), за умови, що Путін не зірве мирні переговори. Як Трамп і весь Захід змушуватимуть Путіна підписати мирну угоду — це інша тема. Не виключено, що ми повернемося до гарячої фази війни. Але в такому разі ми, знову ж таки, матимемо такого верховного головнокомандувача, якого самі обрали, знаючи про високу ймовірність відновлення повномасштабних бойових дій.
Альтернатива виборам на півшляху до миру — це спочатку підписання мирної угоди, а потім президентські вибори. З погляду Заходу, цей варіант набагато небезпечніший. Україна ризикує опинитись у смузі нестабільності завдовжки п'ять років, якщо не назавжди. Новий президент обурюватиметься умовами компромісу, який він не підписував. Народ буде зайнятий пошуком винних замість того, щоб дивитися в майбутнє. Москва звинувачуватиме Київ у зриві підписаної угоди та взагалі у недоговороспроможності. Нова Верховна Рада відмовиться ратифікувати угоду, а без цього не набудуть чинності західні гарантії. Трамп вмиє руки і зосередиться на захопленні Панамського каналу. Жодні західні інвестиції в Україну не підуть, натомість буде масовий відтік чоловічого населення. І Путін, звісно, знову нападе, сподіваючись, що цього разу він зможе взяти Київ за три дні.
Як Трамп може досягти бажаного
Щоб реалізувати перший варіант, Трампу достатньо домогтися від Києва прийняття закону, який уможливить проведення президентських виборів в умовах воєнного стану за рішенням Верховної Ради. Це, безумовно, предмет торгів із Банковою. І зараз ми якраз спостерігаємо процес торгів. Зеленський в інтерв'ю Моргану досить відверто пояснив, чого хоче замість цього. Ось його слова: "Як голосуватимуть солдати в окопах? А як щодо мільйонів українців на окупованих територіях? Чи їхні голоси більше не мають значення? А як щодо 8 мільйонів українців, які через війну опинилися за кордоном?" Неважко розшифрувати, що він хоче виборів через "Дію".
Чи погодиться на це Трамп? Можливо, так, бо такий варіант вигідний Путіну. Справді, якщо мільйони українців на окупованих територіях проголосують у "Дії" під дулами російських автоматів за проросійського кандидата, це різко підвищить ймовірність дестабілізації ситуації в Україні, а Європа не визнає такі вибори вільними.
Якщо ж Трамп разом із Європою вимагатиме дотримання Конституції України, яка гарантує виборцям вільне волевиявлення, тоді вибори доведеться проводити за звичайною системою паперовими бюлетенями на виборчих дільницях. При цьому необхідно забезпечити військовим можливість проголосувати на дільницях (в умовах перемир'я це реалістичне завдання), а оскільки воєнний стан діятиме — це знімає ще один аргумент Зеленського проти виборів, мовляв, більша частина української армії повернеться додому і не буде кому воювати, якщо війна відновиться.
Однак зараз надто рано прогнозувати, хто кого вдаліше вмовить.
