Останні два місяці українці регулярно чують новини про те, що Вашингтон та Москва вимагають від Києва проведення президентських виборів після припинення вогню, але до підписання мирної угоди. Це стало несподіваним, але приємним подарунком для Банкової. Українці побачили, що Білий дім та Кремль хочуть заміни Володимира Зеленського на когось поступливішого. І це викликало подвійний ефект: по-перше, піднявся рівень довіри до Зеленського, по-друге, впав рівень довіри до його конкурентів, у тому числі й до найнебезпечнішого з них — Валерія Залужного.
Наприкінці статті ми наводимо список усіх опублікованих соцопитувань, проведених під час великої війни, в яких порівнювалася довіра до Зеленського та Залужного. Зазначимо основні тенденції. Два роки тому довіра до обох була приблизно однакова і дуже висока, вище 80%. Проте згодом українці розчарували Банкову. За даними КМІС, з квітня по грудень 2023 року довіра до Зеленського послабшала (з 82 до 77%), а до Залужного, навпаки, зміцнилася (з 87 до 92%). Розрив між ними сягнув 15%.
Зеленський відправив Залужного у відставку 8 лютого 2024 року. З 5 по 10 лютого, якраз у ті дні, коли вся країна обговорювала можливість і потім факт звільнення головнокомандувача ЗСУ, КМІС провів нове опитування, яке дало Залужному 94% довіри, а Зеленському — лише 64%. Розрив сягнув 30%.
Після цього прізвище Залужного майже зникло з потоку новин, та й із рейтингів теж. 9 травня екс-головнокомандувача було призначено послом у Великій Британії, 11 липня він приступив до роботи. Можна було очікувати, що про нього забудуть. Але ж українці ще раз розчарували Банкову. Із жовтня Залужний знову почав з'являтися у рейтингах — і виявилося, що він, як і раніше, має найвищий рівень довіри серед усіх політиків. Щоправда, порівняно з лютневим максимумом довіра до Залужного знизилася, але ж і до Зеленського вона також впала. Якщо візьмемо шість опитувань, проведених з 12 жовтня 2024 року по 9 лютого 2025 року, то побачимо, що довіра до Зеленського трималася між 50,8 та 39,6%, а до Залужного – між 75,8 та 70,9%. Розрив — між 23 та 34,1%. Важко було б вигадати спосіб, як Банкова могла б переламати ситуацію на свою користь.
Але нічого вигадувати не довелося. Все зробили Білий дім та Кремль, рекламуючи непоступливість Зеленського. Українці почали підозрювати, що решта кандидатів, включаючи Залужного, будуть більш зговірливими. Результат найбільш наочно видно з порівняння двох останніх опитувань SOCIS: 3-9 лютого та 14-23 березня. За півтора місяці довіра до Зеленського зросла з 39,6% до 50,5%, а до Залужного — впала з 73,7% до 62%. Розрив скоротився з 34,1% до 11,5%.
Неважко здогадатися, що Банкова скористається подарунком Вашингтона та Москви та збудує на ньому всю передвиборну кампанію Зеленського. У телевізорі та соцмережах нам розповідатимуть, що це президент, який ні перед ким не прогнувся, саме такий нам і потрібен, а всі, хто намагається замінити його на когось іншого, вони хочуть продати Україну чи то Америці, чи Росії.
Чи може щось завадити цьому сценарієві? Українська політика завжди славилася своєю непередбачуваністю (як і народ), тому до дня виборів суспільні настрої можуть значно змінитися. І можна назвати як мінімум два чинники, здатні зіпсувати гру Банкової.
Перший чинник — це Білий дім. Його пріоритет — це мирна угода, а не вибори. Він вимагає виборів не тому, що вони йому принципово важливі, а для того, щоб під мирною угодою стояв підпис новообраного президента. Але Вашингтон може й відмовитись від цієї ідеї, якщо побачить, що вибори — це справа довга і з невідомим результатом. Він може погодитися з думкою тих європейських столиць, які кажуть, що найнадійніший шлях — коли Зеленський підписує мирну угоду і швидко проводить її через слухняний йому парламент, а потім уже оголошуються вибори.
Другий чинник — це конкуренти Зеленського та дружні їм сили в Україні та на Заході (у США та Європі). Вони могли б спокійно змиритися з перспективою другого терміну Зеленського, якби бачили від нинішньої влади готовність дотримуватись певних правил гри. Але Банкова досить чітко показала, що діятиме жорстко. Точніше, вона вже діє жорстко — достатньо згадати про санкції проти Петра Порошенка. Залужний також отримав своє попередження — арешти генералів за Харківщину. Зеленський міг би сказати, що він тут ні до чого, але він сам заявив українцям, що це "хороша робота" СБУ та ДБР. "Ситуації, як на Харківщині, коли російська армія намагалася окупувати нашу землю і знову вийти на Харків, — наголосив він у відеозверненні 20 січня, — усе це потребує розслідування та справедливих відповідей. Я дякую правоохоронцям за сьогоднішні кроки, і важливо, щоб люди відчували, що статус чи будь-які вчорашні заслуги не скасовують верховенства права". За місяць, на брифінгу 23 лютого, він підтвердив свою заангажованість у цій справі. "Я з повагою ставлюся до вищого офіцерського складу, але гинуть солдати. Хтось повинен відповідати. Просто сказати: "У нас війна" і заплющувати очі на все — неправильно. Нехай слідчі розбираються. Потрібно розібратися? Я вважаю, що потрібно", — заявив він.
Відомо, що ДБР має справу також і проти Залужного — " Хто здав південь?" Там теж у всьому винні одні військові.
29 березня у New York Times вийшла величезна стаття "Партнерство: Таємна історія війни в Україні". Наведемо лише один епізод — про те, як у 2023 році задля спроби відвоювати Бахмут було зірвано наступ на Мелітополь, яким керував бригадний генерал Олександр Тарнавський. "За словами українських чиновників, сталося ось що: після засідання Ставки президент Зеленський ухвалив рішення розподілити боєприпаси коаліції порівну між генералом Сирським і генералом Тарнавським. Також генерал Сирський отримав п’ять новосформованих бригад, залишивши лише сім для наступу на Мелітополь. "Це було схоже на те, як Мелітопольська операція вмирає ще до того, як почалася", — зазначив один український посадовець.
Ще одну історію розповів генерал-майор запасу Сергій Кривоніс на ютуб-каналі екс-нардепа Борислава Берези. "У 2022 році спецназ СБУ штурмував приміщення у центрі Києва, в якому головком ЗСУ Валерій Залужний та офіцери НАТО проводили таємну нараду. На захист головкома тоді прибув військовий спецідрозділ, а кровопролиття вдалося уникнути через втручання особисто генерала Залужного", — виклав фабулу тих подій Береза. Він, як і Кривоніс, є прихильником екс-головнокомандувача ЗСУ.
Звісно, це ще не інформаційна битва, а лише прелюдія до неї. Було б дивно, якби генерали просто чекали, коли до них прийде ДБР, бо "хтось повинен відповідати" за помилки до війни та під час війни. Тому попереду на нас чекає ще багато цікавої соціології. Результат поки що не передбачуваний, за винятком того, що прізвище переможця, швидше за все, буде на букву "З".
uk 
English
German
French
Polish
Russian