Трамп правий: Індія, Росія і Китай на одному боці. Але між ними не дружба, а вигода. Що прослідковується на прикладі використання Делі і Пекіном залежності РФ на нафтовому ринку
Осміліли після засідання ШОС у Китаї
17 липня індійський міністр нафти Хардіп Сінгх Пурі казав: його країна буде змушена забезпечити свої потреби в енергоресурсах з альтернативних джерел у разі, якщо поставки з Росії опиняться під ударом вторинних санкцій США. 6 серпня президент США Дональд Трамп підписав указ про запровадження додаткових 25-відсоткових мит на імпорт з Індії за купівлю російської нафти. В Нью-Делі після цього від нафти Путіна не відмовилися, тому з 27 серпня почали діяти мита в розмірі 50% на імпорт індійських товарів (25%, що вже діяли, плюс 25% за російсбку нафту) . За оцінками економічних аналітиків, сукупний тариф у 50% створює ризик зниження річного зростання валового внутрішнього продукту Індії на 0,6-0,8%.
А от якби слідом за США санкції впровадив Євросоюз, удар по індійській економіці був би значно суттєвішим, адже ЄС залишається основним напрямком експорту товарів із Індії. У 2024 році ЄС купив товарів у Індії на 71,3 млрд євро (у 2023-му — на 65,4 млрд, у 2022-му — на 67,8 млрд). ЄС для Індії — другий за розміром торговельний партнер, у структурі імпорту переважають машини та прилади, хімікати, метали, мінеральна продукція та текстиль. Хоча останнім часом почала зростати частка нафтопродуктів. Тільки експорт дизельного пального з Індії до ЄС у серпні порівняно з липнем зріс на 137% — до 242 тис. барелів на добу. Як зазначає The Economic Times, причиною стало очікуване набуття чинності заборони ЄС на пальне, вироблене з російської сирої нафти, яка має запрацювати з січня 2026 року.
Після поїздки індійського прем’єра Нарендри Моді на саміт Шанхайської організації співробітництва (ШОС), позиція Нью-Делі стосовно продовження закупівлі російської нафти стала непохитною: купляли і куплятимемо далі. "Звідки ми купуємо нафту, особливо такий великий товар, за який ми платимо найбільше в імпорті, ми маємо вирішувати з огляду на те, що нам найвигідніше. Ми, безумовно, будемо купувати", — заявила міністр фінансів Нірмала Сітхараман. Отже, індуси офіційно відмовилися реагувати на заклик Трампа зупинити імпорт російської нафти. Росія, нагадаємо, залишається найбільшим постачальником нафти до Індії, забезпечуючи близько 35% від загального обсягу експорту.
"Схоже, ми втратили Індію та Росію, які перейшли на бік найглибшого, найтемнішого Китаю. Нехай у них буде довге та процвітаюче спільне майбутнє!". Так Трамп прокоментував події минулого тижня у Китаї. Їх багато експертів вважають бенефісом Сі Цзіньпіна і навіть формуванням нової "вісі зла". Але все може виглядати цілком банальніше — прибутки Індії від купівлі російської нафти переважають збитки, які вона нестиме через вторинні санкції США. Що ж до Китаю, то він, схоже, не боїться відновлення Трампом митної війни через російську нафту. Її перший раунд навесні цього року показав, що наслідки для США можуть бути чи не гіршими, ніж для самого Китаю, який готовий відповідати на дії Трампа дзеркально.
Отже, Нью-Делі і Пекіну зараз вигідно доїти Росію, поки Сполучені Штати та Європейський Союз не домовилися про спільні торгівельні та санкційні заходи щодо Індії і Китаю. Для самої ж Росії вони фактично є "покупцями останньої надії".
Обійми з Путіним заради знижки на нафту
Індійські нафтовики активно торгуються з російськими постачальниками, збиваючи ціну на нафту. Після ухвалення 18-го пакету санкцій ЄС з вересня санкційна стеля для нафти російського походження на 15% нижча за ринкову ціну — близько $47,6 за барель замість $60, яка діяла з кінця 2022 року. За повідомленням Bloomberg, російська нафта Urals продовжує дешевшати для індійських покупців, її вартість знизилася на 3-4 долари за барель порівняно з Brent з урахуванням доставки. Загалом же за 2022-2025 роки завдяки знижкам індійські НПЗ заощадили $12,6 млрд на російській нафті. Індуси вміло використовують вразливість Росії на нафтовому ринку, тому повсякчас збивають ціну.
Так само чинять і китайці. У серпні Китай купував близько 50 тис. барелів за добу Urals, але вже у вересні обсяги зросли майже в 10 разів — до 420 тис. бар./доб. з постачанням у жовтні. Причина зростання поставок — китайці викуповують партії, від яких відмовилася Індія, але з аналогічними для неї знижками. За оцінками The Moscow Times, Пекін готовий наростити закупівлі до 500–550 тис. бар./доб., але лише з дисконтом щонайменше $5–6 до Brent.
Отже, Росія на азіатському напрямі втратила можливість диктувати умови торгівлі нафтою. За відсутності альтернативи збуту правила їй диктують покупці, насамперед Індія та Китай. Вони синхронно домагаються ще більших знижок, аргументуючи ризиками санкцій та логістичними витратами. Санкції США та ЄС проти російського нафтового сектору об'єктивно ускладнюють логістику, підвищують вартість фрахту. Індуси і китайці перекладають ці втрати на самих росіян. Нічого особистого, тільки бізнес.
Ще один важливий момент — розрахунки в юанях і рупіях, а не у доларах, фактично прив’язують російські компанії до китайського та індійського ринків. Юань і рупія є частково вільно конвертованими валютами. Загалом це знижує гнучкість зовнішньоекономічної політики Москви. Скільки б Путін не надував щоки і не заявляв про партнерство, Індія та Китай діють виключно прагматично. Підхід індусів і китайців до росіян не передбачає взаємних поступок поза рамками прямої вигоди для покупця.
Як бачимо, ШОС, БРІКС та інші подібні антизахідні геополітичні проекти не містять у своїй ідеології цінностей, які б об’єднували країни-члени. Окрім нелюбові до США, НАТО та їхніх союзників. І то ця нелюбов має різний рівень. В Індії він суттєво нижчий, аніж у Китаї. Але у стосунках між собою учасники антизахідних коаліцій були і залишаться на позиції зверхності власних інтересів над спільними. Вони можуть бути лише прагматичними попутниками, а не друзями. Приклад із російською нафтою — гарна ілюстрація. Обидві великі держави користуються слабкістю Росії, розглядаючи її як сировинний придаток. Вони куплятимуть російську нафту доти, доки вичавлюватимуть з Путіна знижки. Або ж поки ціна вторинних санкцій не стане вищою, аніж заробіток на імпорті нафти з РФ.
