З'явилися новини, що Євросоюз під тиском Дональда Трампа має намір прискорити темпи відмови від російського скрапленого природного газу (СПГ). Це, звісно, чудово, тому що нам важливий будь-який економічний удар по Росії. Однак тут є два "але"
Тест на лицемірство
Перше "але": поки що це лише плани відмови, а не реальна відмова. Тобто не йдеться про негайний економічний удар по Росії.
Президент США Дональд Трамп неодноразово закликав Євросоюз вжити додаткових заходів для обмеження торгівлі енергоносіями з Москвою. І ось 19 вересня президент Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн і висока представниця ЄС з питань зовнішньої та безпекової політики Кая Каллас повідомили, що в рамках 19-го пакету санкцій Євросоюзу імпорт російського СПГ на територію ЄС буде заборонено з 1 січня 2027 року. Це потребує одностайної підтримки на Раді ЄС. Її засідання може відбутися вже наступного тижня.
Крім того, Bloomberg повідомляє, що Євросоюз розглядає можливість прискорення відмови від імпорту російського СПГ шляхом внесення поправки до так званого плану RePowerEU. Ці поправки підлягають голосуванню кваліфікованою більшістю, одноголосного схвалення не потрібно. Ще одна відмінність полягає в тому, що заходи для прискорення відмови від російського СПГ, включені до RePowerEU, матимуть постійний характер, тоді як заходи, включені до пакету санкцій, можуть бути зняті після припинення російсько-української війни.
Схоже, у найкращому разі Євросоюз наважиться на це за рік. "Очікується, що у другій половині наступного року на світовому газовому ринку почнеться формування профіциту, що знизить ризик того, що відмова від російського газу може чинити тиск на європейські поставки і призвести до різкого зростання цін. Це стане ключовим фактором для ЄС щодо нової дати відмови від російського газу", — припускає Bloomberg.
І поки зовсім не факт, що ці анонси буде реалізовано. Найбільшими європейськими покупцями російського СПГ є Франція, Бельгія та Іспанія. Серед них лише Іспанія активно скорочує свою залежність від Москви. "Іспанські компанії значно збільшили закупівлі СПГ із США, тому ми таким чином віддаляємося від Росії, — заявив міністр економіки Іспанії Карлос Куерпо 12 вересня в інтерв'ю Bloomberg Television. — Добре, що у нас є конкретний графік, і якщо ми зможемо рухатися швидше, це теж хороша новина".
Однак Франція та Бельгія були противниками цього плану. Причини, наприклад, у тому, що французька TotalEnergies пов'язана контрактом на постачання з російським "Новатеком" до 2032 року, а також володіє 20% у проекті "Ямал", який керує СПГ-заводом у Сибіру. А Бельгія має намір продовжувати отримувати та зберігати російський СПГ до 2035 року, писало Politico на початку червня.
Тому обидва рішення — і про санкції, і про план RePowerEU — будуть тестом на лицемірство для наших французьких та бельгійських друзів. Причому якщо Євросоюз виявить нездатність до рішучих заходів для позбавлення від російського СПГ, тим самим він дасть ще один козир Трампу, який постійно твердить, що він тисне на Росію, а Європа — ні.
Несмертельна зброя
Друге "але": навіть якби Євросоюз прямо зараз моментально припинив імпорт СПГ із Росії, цей удар хоч і був би болючим для Путіна, але навряд чи збив би його з ніг. Справа в тому, що обсяг цього імпорту порівняно невеликий.
За даними Eurostat, за перші шість місяців 2025 року ЄС купив російського СПГ на суму 4,48 млрд євро. При цьому загальний обсяг імпорту СПГ до ЄС становив 26,85 млрд євро; більше половини цього газу — на 13,7 млрд євро — припливло танкерами з Америки. Частка РФ — 16,7%.
Схожа ситуація з іншими енергоносіями. У Росію пішло лише 2,91 млрд євро із загальної суми 20,07 млрд євро, витраченої Євросоюзом у січні-червні 2025 року на закупівлю звичайного (нескрапленого) природного газу, що поставляється не танкерами, а трубопроводами. Частка РФ — 14,5%.
Ще менш помітними є отримані Росією 2,49 млрд євро із загальної суми 80,63 млрд євро, витраченої Євросоюзом на закупівлю сирої нафти. Частка РФ — лише 3,1%.
Сумарний виторг РФ від продажу нафти і газу в ЄС за півроку склав 9,87 млрд євро. Це 10% від загального обсягу російського експорту нафти та газу за ті ж півроку. За даними митної служби РФ, він становив $110,1 млрд. Плюс-мінус $11 млрд — це на військові плани Путіна не вплине.
Наголосимо, що останніми роками ЄС різко скоротив імпорт із Росії. 2021 року його обсяг склав 163,65 млрд євро, 2022-го — 202,53 млрд євро, але 2023-го — лише 50,79 млрд євро, 2024-го — 35,99 млрд євро. У першому півріччі 2025 року обсяг імпорту російських товарів до ЄС становив 15,76 млрд євро — це лише 1,25% загального обсягу імпорту товарів Євросоюзом за той же період (1263 млрд євро).
Отже, зараз Росія для Євросоюзу — це другорядний торговельний партнер. Як, утім, і для США. І це означає, що ані Євросоюз, ані США не здатні серйозно вплинути на Путіна жодними торговельними санкціями. Свої дві головні санкції Євросоюз уже реалізував у 2022 році: припинив закуповувати російський газ, що надходив "Північними потоками", і російську сиру нафту, що постачалася морем. Порівняно з цими двома справді болючими ударами решта — це дрібниці.
Інша війна
З огляду на це дивними є постійні вимоги Трампа до Євросоюзу припинити закупівлі російських енергоносіїв. Особливо, коли він заявляє, що без цього не можна примусити Росію до завершення війни. На прес-конференції з британським прем'єром Кіром Стармером 18 вересня Трамп знову обурився тим, що деякі країни ЄС продовжують купувати російську нафту. Він заявив, що "готовий робити інші кроки" проти Росії, "але не тоді, коли ті, за кого я борюся, купують нафту в Росії".
За великим рахунком, ті "санкції", які накладено на російську нафтову галузь українськими дронами, вже серйозніші, ніж той гіпотетичний ефект, який могли б дати європейські санкції. Тому, якби Трамп справді хотів примусити Москву до миру санкціями проти її нафтової галузі, він би просто дав нам кілька тисяч ракет для ударів по російських НПЗ, нафтобазах та портових нафтових терміналах.
Трамп педалює тему російських енергоносіїв з іншої причини. Не тому, що він хоче натиснути на Путіна, щоб той швидше закінчив війну. Трамп вимагає відмови Євросоюзу від російських нафти і газу просто тому, що хоче забрати собі цю частину європейського ринку.
США неодноразово заявляли про свою зацікавленість у збільшенні постачання своїх нафти та СПГ до Європи, особливо у зв'язку з очікуваним введенням в експлуатацію нових виробничих потужностей у найближчі кілька років. Нагадаємо, що 27 липня США та ЄС уклали торговельну угоду. Сайт Білого дому оголосив, що ця угода "розкриє потенціал американської енергетики: ЄС посилить позиції США як енергетичної наддержави, закупивши американські енергоносії на суму $750 млрд до 2028 року. Це зміцнить енергетичне домінування США, знизить залежність Європи від конкурентів і скоротить дефіцит торговельного балансу [США] з ЄС".
Ось Трамп і вимагає собі від Євросоюзу "свої" $750 млрд до кінця свого президентства, тобто по $250 млрд за наступні три роки. Якщо ЄС зараз витрачає на російські енергоносії по $11 млрд за півроку, то за три роки виходить $66 млрд. Трамп хоче, щоб ці гроші дісталися йому, а не Путіну.
Що ми можемо сказати? Звісно, краще нехай на Європі заробляють американці, а не росіяни. Але результати цієї іншої війни, на жаль, не зможуть безпосередньо та помітно вплинути на здатність Путіна вести свою війну проти України.
