12 квітня Віктор Орбан, друг Путіна й улюбленець Трампа, програв вибори, на яких головним ворогом угорців зробив Володимира Зеленського та допомогу УкраїніМенш ніж за два тижні, 3 листопада, на проміжних виборах у США перевірять самого Трампа: його рейтинги рекордно низькі, а в жовтні він закликав Україну "змінити президента" і послабив санкції проти Росії після розмови з Путіним. Зрозуміло, що різниця між двома виборчими кампаніями велика, але, здається, логіка така схожа, що її вже помітили і політологи, і сам Зеленський.
Будапешт: усе на одну карту
Орбан побудував кампанію навколо Зеленського. Країною висіли білборди з його зображенням, часом поруч із фото опозиціонера Петера Мадяра, і слоган "Вони небезпечні!". На мітингах Орбан казав, що опозиція "підтримана Зеленським і Брюсселем" і "знищить Угорщину". Урядові медіа щодня звинувачували Україну, а сам Орбан блокував у ЄС кредит для Києва на 90 мільярдів євро і вимагав за нього відновити постачання російської нафти трубопроводом "Дружба".
Аналітики Центру східних досліджень (OSW) пояснювали це прямо: ескалація конфлікту з Києвом була шансом змінити негативну динаміку в опитуваннях. "Тексти" проаналізувавши провладні угорські медіа й дійшли висновку, що Україна стала центром кампанії.
Є й російський слід. За даними The Washington Post, підрозділ російської СВР розробив план "Gamechanger", тобто інсценування замаху на Орбана, щоб перевести кампанію в русло "безпеки й стабільності". Москва це, звісно, заперечувала. Водночас розслідувачі писали про групу російських політтехнологів, яка працювала з Будапешта. Сценарій про те, що "режим Зеленського" разом із Брюсселем змовився скинути Орбана, СВР озвучила ще минулого літа, і партія Орбана потім повторював його майже дослівно.
Вашингтон не стояв осторонь. Трамп оголосив Орбану "повну й беззастережну підтримку". За п'ять днів до голосування віцепрезидент Венс виступив на мітингу в Будапешті й набрав Трампа телефоном просто зі сцени, а той сказав: "Я з ним до кінця". Венс при цьому хвалив позицію Орбана щодо війни.
Результат відомий. Опозиційна партія "Тиса" отримала приблизно дві третини мандатів і новим прем’єром став Петр Мадяр. Явка була рекордною, близько 79%. Орбан визнав поразку тієї ж ночі. Трамп того дня публічно результат не коментував.
З іншого боку споксливий висновок, що Орбан програв лише через антиукраїнську компанію – спрощейний. Петер Мадяр зробив ставку на економіку та державні послуги, свідомо уникаючи теми України, оскільки вважав її суперечливою. Сам Мадяр залишається проти прискореного вступу України до ЄС і проти фінансової участі Угорщини в її підтримці. Отже, угорці більшою мірою проголосували не за Україну, а проти корупції, зростання цін і кампанії страху, яка поширювалася країною.
Цікаво, що Віктор Орбан також усвідомив неефективність антиукраїнської риторики, тому останній тиждень різко пом’якшив виступи, однак це вже не врятувало його від поразки.
Вашингтон: дизель замість білбордів і низькі рейтинги
17 жовтня 2026 року біля Меморіалу Лінкольна у Вашингтоні, округ Колумбія. Мітинг під гаслом «Ні королям: голосуйте достроково», фото: GettyImages
Тепер подивімося на Трампа. Так, Україна не є головною темою його кампанії у тій мірі, як вона була темою Орбана. Головна тема виборців у США – ціни. Дизель подорожчав із приблизно 3,8 до понад 6 доларів за галон, а за опитуванням AP-NORC від 1 жовтня 65% дорослих американців звинувачують у дорожнечі Білий дім. Основна причина зростання цін – війна з Іраном. Але Трамп не хоче визнавати своєї порази в цій авантюрі, тому публічно перекинув відповідальність на Україну і удари по російських НПЗ.
Тобто Україна стала для Трампа тим, на кого можна перевести стрілки. 9 жовтня після розмови з Путіним він оголосив про "дизельну угоду". Росія нібито поставить на світовий ринок сотні тисяч тонн палива, а Мінфін США видав тимчасову ліцензію до квітня 2027 року. Зеленський назвав це рішення "слабким" і "негідним" і порівняв з "подарунком до дня народження" Путіна. У відповідь Трамп сказав, що Зеленський "хоче створювати проблеми світові", що він міг би завершити війну, але не хоче, і що "час Україні мати нового президента". 16 жовтня Трамп підписав указ, яким скасував більшість положень закону про санкції проти Росії, підписаного ним лише місяць тому. Ось так всього за кілька днів стосунки двох лідерів знову погіршилися.
На саміті ЄС 16 жовтня Зеленського запитали, чи не робить його Трамп цапом-відбувайлом перед виборами. Зеленський зауважив, що перед Трампом непрості проміжні вибори, і лише багатозначно усміхнувся, а зал засміявся.
Агенція AFP описувала це так: Трамп перенаправляє на Зеленського роздратування від складної кампанії. Аналітик Euronews висловилася ще різкіше: комусь треба нести провину за ціни, і Трамп обрав Зеленського.
Важливо, що це не одностайна лінія республіканців. Бо дизельна угода з Путтіним викликала спротив у Європі й частини самої партії. Тобто Україна в американській виборчій кампанії Трампа є зручним козлом відпущення (через свою залежність від американської допомоги, котра стає заручником політичних ігор), а не центральним сюжетом.
Тим часом рейтинги Трампа перед проміжними виборами перебувають на рекордно низьких позначках. Лише 31% американців схалює його дії.
Нинішня республіканська більшість у палаті представників мінімальна – 218 на 212. У Сенаті 53 проти 47. Але проміжні вибори залежать не лише від несхвалення Трампа, а також від явки й мобілізації виборців.
"Для самих США ці вибори і їх результат фактично є першим актом історичної драми Quo vadis, America? ("Куди прямуєш, Америко?"). Другий акт відбудеться вже незабаром, на виборах президента США у листопаді 2028 року. Розв’язка ще може нас здивувати чи навіть шокувати, але її епілог – з мораллю і подальшою долею основних героїв – пишеться вже сьогодні", - пояснює важливість цих виборів український дипломат, колишній Надзвичайний і Повноважний Посол України у США Велерій Чалий.
А якщо результат не сподобається Трампу?
Виникає питання: чи схожі політтехнологи в Орабна і Трампа? Прямих даних, що на обох лідерів працювали й досі працюють ті самі політтехнологи, які мали б зв’язки з РФ – немає. Однак безперечно у колі Трампа є достатньо симпатиків Путіна, і президент США один з них, бо захоплюється людьми з великою владою. Це не секрет.
Тут є інша загроза – як діятиме Трамп у разі поразки? Адже Орбан попри свій авторитаризм, визнав поразку. Про Трампа цього не можна сказати з упевненістю. У лютому він казав, що визнає підсумки, лише якщо вибори "чесні", а якщо ні, "має статися щось інше". Перед цим він закликав республіканців "взяти під контроль" вибори в частині штатів.
Reuters поспілкувалося з понад 50 представниками виборчих органів та експертами з виборчого права й описало дев'ять сценаріїв потенційного втручання у проміжні вибори. Серед них – вилучення бюлетенів або виборчого обладнання федеральними органами, тиск на місцевих посадовців із вимогою не затверджувати результати та спроби перешкодити новообраним конгресменам зайняти свої місця.
Тому демократи побоюються, що Трамп використає владу, щоб вплинути на вибори і оголосити результати недійсними за підтримки союзників у Конгресі. The Washington Post 20 жовтня опублікувала матеріал із промовистим заголовком: "Чи визнає Трамп поразку республіканців на проміжних виборах? Сім із десяти американців у цьому сумніваються". Адже за даними спільного опитування The Washington Post, ABC News та Ipsos, 70% американців не впевнені, що Трамп визнає результати, якщо республіканці програють.
Європейські аналітики кажуть, що Трамп може не скасувати результати виборів, але зробити їх нелегітимними в очах мільйонів.
Якщо демократи отримають більшість у Палаті представників, вони зможуть очолити її комітети та розпочати розслідування діяльності адміністрації Трампа. Але якщо президент і його прихильники наполягатимуть, що перемогу демократів здобуто завдяки фальсифікаціям, роботу нового Конгресу можуть оголошувати нелегітимною.
Le mondе попереджає, що ця стратегія може стати підготовкою до президентських виборів 2028 року: Трамп зможе використати сумніви щодо результатів проміжних виборів для подальшої мобілізації своїх прихильників.
Парадокс: критика, що працює на Зеленського
Тепер найцікавіше для України. У лютому 2025 року, після атак Трампа на Зеленського, довіра до нього за даними КМІС зросла з 57% до 67–68%, а баланс довіри й недовіри з +20 до +38. Виконавчий директор КМІС Антон Грушецький пояснював це так: українці сприймають риторику адміністрації США як напад на всю націю, а не на одного політика. Тоді ж 72–73% українців вважали, що президентство Трампа погане для країни.
А що зараз? Знову те саме! Свіжі опитування КМІС показують, що рейтинг Зеленського зріс після "дизельної угоди" між США та РФ. На сьогодні, за загальними підсумками, президенту довіряють 54% українців, не довіряють – 41%. Баланс довіри і недовіри становить +13%.
"За два з половиною роки Трамп піде на спочинок. А нам залишиться знову на піку популярності Зеленський - розкручений особисто 47-м президентом США", - іронізує журналіст Сергій Руденко.
Що це означає
3 листопада покаже не лише те, чи втримають республіканці більшість у Конгресі. Це буде випробування для політичної системи США: чи погодиться Трамп із результатом, якщо виборці проігнорують його партію, чи спробує переконати країну, що поразка стала наслідком фальсифікацій. Для цього йому навіть не обов'язково юридично скасувати результати – достатньо посіяти сумніви в їхній легітимності.
Історія Орбана показала, що підтримка Трампа та кампанія проти України не гарантують перемоги, якщо виборці незадоволені економікою та корупцією. Але американський сценарій може виявитися небезпечнішим: у разі поразки Трамп здатен перенести боротьбу з виборчих дільниць у суди, Конгрес і публічний простір.
Для України це не абстрактна суперечка про американську демократію. Від того, як зміниться баланс сил у Вашингтоні, залежатимуть можливості контролювати рішення адміністрації, подальша санкційна політика щодо Росії та підтримка Києва. А поки Трамп шукає винних у власних проблемах, Москва отримує можливість послаблювати західний тиск і використовувати конфлікт між Вашингтоном та Києвом у своїх інтересах.
