Коли Дональд Трамп заявив, що після мирної угоди Україна матиме "трохи інші обриси", президента США не сприйняли всерйоз. Та виявляється, що американські креативники справді пропонують змінити межі областей України, аби Путін оголосив перемогу
За даними джерел The Economist, американські переговорники запропонували змінити адміністративні межі України так, щоб Росія могла заявити про повний контроль Донецької та Луганської областей. При цьому Україна збереже контроль над містами, які наразі контролює. Це одна з ідей, якими Вашингтон намагається схилити Кремль до мирної угоди. З огляду на згадану заяву Трампа, яку радісно підтримали в Кремлі вустами його речника Дмитра Пєскова, інформація джерел британського видання виглядає дуже навіть правдоподібною. Тож спробуємо згадати, що США пропонували задля досягнення миру Путіну, а що — Україні.
Стів Віткофф та Джаред Кушнер — а саме їм приписують розмаїті ініціативи з задобрення російського диктатора — наразі представляють Америку на переговорах найвищого рівня, зокрема, в Абу-Дабі, де пройшли тристоронні перемовини України, США і Росії. Президент Володимир Зеленський назвав їх "конструктивними", хоча єдиний вагомий результат полягає у тому, що сторони домовилися про масштабний обмін полонених.
Що пропонували американці Києву і Москві задля припинення війни
Почати, мабуть, варто з першої зустрічі представників Трампа з росіянами, яка відбулася 15 лютого минулого року у столиці Саудівської Аравії Ер-Ріяді — Україну тоді поставили перед фактом таких переговорів. Саме тоді у публічній сфері засвітився Кирило Дмитрієв, який у подальшому виступав покупцем прихильності Трампа до Росії. У Вашингтоні були не проти купити пропозиції Москви — слід було лише змусити Київ капітулювати, однак не вдалось. Апогеєм цього короткого, але насиченого емоціями етапу стала зустріч в Овальному кабінеті 28 лютого 2025 року, коли Трамп та віце-президент Джей Ді Венс влаштували скандал із Зеленським.
Коли ці панове зрозуміли, що відвертий тиск не спрацьовує, то почали креативити. Найповніше цей креатив проявився у так званих "28 пунктах мирного плану", який американці просували після зустрічі Трампа з Путіним на Алясці у серпні минулого року. Щодо України було зазначене наступне: підтвердження суверенітету, угода з РФ про ненапад, гарантії безпеки. Втім, останні чітко прописані не були — американці всіляко намагалися перекинути відповідальність за них на Європу, при цьому прагнучи отримати компенсацію за такі гарантії. Україні також пропонувався потужний пакет заходів із відновлення, щоправда, без конкретики, хто цей пакет фінансуватиме.
Росія отримала б де-факто визнання російськими Донецької і Луганської областей та замороження бойових дій по лінії протистояння в Запорізькій і Херсонській областях, спільне з Україною (50/50) використання Запорізької АЕС, НАТО зобов’язувалося не розміщувати війська в Україні, поетапно скасовувалися санкцій, США отримували великі угоди з РФ, в тому числі з видобутку корисних копалин в Арктиці, пропонувалося навіть повернення Росії до G8. Сюди ж – Україна мусила скасувати "дискримінаційні" заходи щодо російської мови та РПЦ. Був у документі дивний пункт про заборону "нацистської ідеології". Крім того, Україна отримувала нейтральний статус, чисельність ЗСУ обмежувалися до 600 тисяч, а ще — у найкоротший термін мали відбутися вибори.
Стосовно підконтрольних Україні території Донеччини і Луганщини, то в плані йшлося про виведення ЗСУ із цих території і створення на них демілітаризованої зони, але визнаної російською. Вишенькою на цьому тортику великої зради був пункт: "Усі сторони, залучені до конфлікту, отримають повну амністію за свої дії під час війни та погодяться не висувати претензій і не розглядати жодних скарг у майбутньому". Тобто, Росії пропонували пробачити усі злочини, скоєні проти українців.
Україна спільно з європейськими партнерами відкинула план капітуляції, жорстко розкритикували його і в США. Після цього американська адміністрація пояснювала, що це не план, а нариси для переговорів. Замість нього з’явився документ із 20 пунктів, де пропонувалося надання нашій країні гарантій безпеки за прикладом 5-ї статті НАТО, чисельність ЗСУ становила б 800 тисяч у мирний час, членство в Євросоюзі мало чітку дату, йшлося про укладення угоди про вільну торгівлю між Україною та США, лінія розмежування фіксувалась станом на момент укладення угоди з виведенням російських окупантів з інших областей, було зазначено і про демілітаризацію Кінбурнської коси. Щодо ЗАЕС, то пропозиція була наступною: укладається угода між Україною та США, за якою половину виробленої електрики отримує наша країна, іншу половину американці розподіляють самостійно.
Тобто, для Росії в цьому плані пряників майже не було. Тож не дивно, що ані Москва, ані Вашингтон не захотіли взяти саме цей документ за основу. Тоді, у грудні, американці виступили ще з однією ідеєю: влаштувати на демілітаризованих територіях Донецької і Луганської областей вільну економічну зону. Цю ідею Україна категорично відкинула.
"28 пунктів": апгрейд великої зради
Протягом останнього часу американські переговорники не зменшили кількість ласих пропозиції Кремлю, а навпаки — збільшили. Серед таких — повернення Росії на європейський енергетичний ринок і навіть відновлення роботи "Північних потоків". Як зазначає The Economist, окреме занепокоєння Києва та європейських партнерів викликає прагнення Вашингтону одночасно із вирішенням питання російської агресії проти України обговорювати ширшу архітектуру європейської безпеки. Тобто, питання, яке взагалі не стосується війни в Україні. Це, по-перше, дасть Кремлю додаткові можливості затягувати домовленості про припинення вогню, а, по-друге, Росія зможе нав’язувати тему безпекових гарантій для себе самої замість обговорення таких гарантій для України. Точніше, наші гарантії відходять на задній план. Це куди смачніший пряник для росіян, аніж більшість положень згаданого плану з 28 пунктів. Фактично, фантасти у Вашингтоні намалювали химеру нової системи безпеки в Європі, вигідної Росії, додавши пункти, про які Путін міг хіба що мріяти під час зустрічі з Трампом на Алясці.
Як повідомив глава Держдепу Марко Рубіо, в Абу-Дабі обговорюється майбутня архітектура європейської безпеки, себто, Москва прийняла пряник від американців. Але поки зовсім неочевидні, які смаколики отримає Україна. Ефемерні гарантії в обмін на що? Як тут не згадати пафосний "Всеосяжний план припинення конфлікту в Газі", який закінчився не менш пафосним пшиком. Або Раду миру Трампа, куди замість очікуваних $10 млрд. внесли $280 млн.
Повертаючись до слів президента США про "трохи інші обриси" України. Територіальні поступки з боку України неможливі: з цього питання заборонено проводити референдум, не те, що вирішувати його указами президента чи рішеннями Верховної Ради. Тому загальний висновок: добре, що переговори вийшли із глухого кута, однак вони туди повернуться. Трамп і його "офіс простих рішень" фантастичними ідеями тільки розігріли апетит Росії, тож тепер вона хотітиме більшого. Наприклад, поділити вплив у світі на трьох із США і Китаєм. Після Абу-Дабі американці переключаться на переговори, заплановані 18-19 листопада на полях саміту АРЕС у китайському Шеньчжені. З огляду на тісні американсько-російські контакти зустріч Трампа з Путіним може принести чимало підстав для обурення і хвилювання від приголомшливої своїм абсурдом креативності нинішньої адміністрації США.
