Великого резонансу викликала справа проти Петра Порошенка про те, що в 2014 році державне “Центренерго” працювало на вугіллі з окупованої території. Але спочатку варто зʼясувати, а чи при ЗЕ-владі “Центренерго” не працювало на вугіллі з ОРДЛО?Про це йдеться у розслідуванні Тетяни Чорновол спеціально для програми “Вечір з Миколою Княжицьким” на
Еспресо.TV.
Перед пошуком вугілля з "днр і лнр" на “Центренерго” варто зауважити, що шукати сліди вугілля з ОРДЛО на теплостанціях в Україні часів Зеленського, насправді, немає великого сенсу. Оскільки вугілля з ОРДЛО – це антрацит, а Зеленський отримав в спадок від попередньої влади таке “Центренерго”, де антрацит вже був не потрібен. А все тому, що попередня влада переобладнала всі необхідні для енергобалансу країни потужності “Центренерго” під українське вугілля, газової групи. І це був справжнісінький подарунок “зеленій” владі від “майданівської”.
Адже страшно згадувати, в якій безвиході опинилася країна в 2014 році. Тоді дві з трьох електростанцій державної кампанії, що генерує 30% теплової енергії країни – Трипільська під Києвом та Зміївська під Харковом – працювали виключно на антрациті, який весь-весь опинився на окупованій території. І це було, ще те питаннячко, де взяти вугілля для енергетики. Зрозуміло, що російський Кузбас – був не варіант. Було закуплено кілька кораблів з ПАР, але африканське вугілля також не горіло на ТЕС без домішку антрациту. Тому новій владі Зеленського, що не мала того клопоту – неабияк пощастило, що все зробили до них.
А саме на початку 2019 року 5 великих енергоблоків “Центренерго” (всі необхідні для енергобалансу) були перебудовані під українське вугілля газової групи. Видобуток був налагоджений, збагачувальні фабрики працювали. Жоден антрацит, ні російський, ні сепарський, ні африканський не був уже потрібен для державної кампанії.
Якщо дослідити дані митної бази про імпорт вугілля в Україну у 2019–2021 роках, в яких не повинно взагалі бути антрацитного вугілля, його й немає у першій половині 2019-го, коли президентом був Петро Порошенко. Але восени того ж року у митній базі є сотні вагонів з російським антрацитовим вугіллям для “Центренерго”, станціями прибуття якого були станції Трипілля-Дніпровське та Лиман, які знаходяться біля Трипільської та Зміївської ТЕС.
Це означає, що в першу ж осінь Зеленського, на “Центренерго” увімкнули замороженні “антрацитові” енергоблоки. Отже “нова влада” встановила нову державну політику – купувати у Путіна “криваве вугілля”.
І хоча в митній базі чітко показано, що вугілля російське, насправді частина його була походженням з ОРДЛО. Ось наприклад: партія за листопад 2019 року для Зміївської ТЕС. В документах значиться, що постачальником є білоруська фірма ООО “НовобитИнвест”.
Але що ж це за вугілля від Лукашенка? У Білорусі свого видобутку вугілля не має. В митних документах “читаємо, що вугілля російське”. Але ж, чи дійсно російське? В Єдиному реєстрі судових рішень України є ухвалу про порушення в 2019 р кримінальної справі про завіз вугілля з окупованого Донбасу, де фігурує те саме білоруське “Новобитинвест”. А також у ЄРСР є ухвала про закриття цієї кримінальної справи уже через рік.
Варто також звернути увагу, що “Новобитинвест” завозило на “Центренерго” вугілля марки “Т” – це так званий молодий антрацит, який видобувається на окупованому Донбасі. До прикладу, ресурс терористичної "днр" пише, що шахта “Иловайская”, і ще три шахти добувають вугілля марки “Т”. Отже сліди вугілля з ОРДЛО таки є.
Іще один постачальник вугілля на Зміївську станцію “Центренерго” – ТОВ “Ростуглемет” у 2020 році. Ця фірма зареєстрована в Ростовській області в хуторі Свєтлий, де шахта закрита 30 років тому. Ця структура також має склад в сусідньому місті Новошахтинську, де остання шахта закрилася 20 років тому. Так звідки вугілля? Справа в тому, що Новошахтинськ особливе місто. В Україні воно відоме тим, що тут знаходиться Новошахтинський бітумний завод кума Путіна Віктора Медведчука. Однак не бітумом єдиним живе це місто.
Якщо поглянути на місто за допомогою ґуґл-мепс, Новошахтинськ буквально завалений кучугурами антрациту. Навіть в полях навколо міста височіють гори вугілля. Справа в тому, що Новошахтинськ – база перевалу вугілля з ОРДЛО. Тут по сусідству Донбас. Зі згаданої вище шахти Іловайська з молодим антрацитом вугілля сюди везуть залізницею, із приближених шахт – вантажівками. Як бачите вантажівки викидають вугілля просто посеред поля. А далі в світ це вугілля імпортують такі фірми, як “Росуглемет”.
Найбільше тут обурює, що для того, щоб імпортувати “вороже” вугілля нова влада перекреслила здобутки попередників. Найбільшим злочином є те, що в державному “Центренерго” запустили старі “антрацитові” енергоблоки і відмовилися від вугілля українського видобутку. Так “зелена” влада заковтнула гачок енергозалежності від Росії.
У прикладах імпорту вугілля для “Центренерго”, які було наведено, а також в сотнях інших поставок вугілля для державної компанії фігурують 2 фірми “Нафта Форс” та “Синтез оіл”, які належать олігарху Ігорю Коломойському. Російське вугілля чи вугілля з ОРДЛО дуже рідко в 2019-2020 роках купувалося “Центренерго” напряму. В основному воно потрапляло на ТЕС за посередництвом цих двох фірм. На ці факти давно звертали увагу українські журналісти розслідувачі й навіть намагалися порахувати прибутки в кишені Коломойського.
“Скільки осідало в кишенях фірм перекупників з пулу коломойського. ці фірми заробили знають тільки організатори поставок. Проілюструємо так 7 грудня 2019 року. В цей день на митниці проводиться закупівля вугілля марки “Т” у “Сибенерговугілля” купують дві фірми “Центренерго” напряму та “Синтез оіл” та за однаковою ціною от тільки “Синтез оіл” перепродає “Центренерго” дорожче. З націнкою 200 грн на тонні. На тих обсягах, така націнка перетворюється на сотні мільйонів грн”, – йдеться у розслідуванні Бігус.інфо.
Розслідування це давнє, тож президент Зеленський давно знає, які схеми з вугіллям крутилися на державній “Центренерго” за часів не Порошенка, а його моновлади.
У розслідуванні Бігуса фігурує кузбаська фірма “Сибенерговугілля”. Згідно митних документів ця фірма упродовж 2020 р активно постачала вугілля в Україну. У російських ЗМІ також є новини, що 2020 року ця фірма збанкрутувала, зупинила видобуток вугілля. Тож звідки ж тоді вугілля для України? І не аби яке, а антрацит. Погодьтесь тут немає іншої відповіді, окрім як із "днр і лнр". Отже слідів вугілля з ОРДЛО в “Центренерго” безліч.
Треба окремо сказати, що вугілля з окупованої території 2014 року і 2020 року – це дві принципово різні речі. До січня 2017 року вугілля що завозитися з шахт ОРДЛО продовжувало бути українським, після 2017 р стало російським.
2014 року ситуація в зоні АТО не була стабільна. Був окупований весь Донбас. Потім з боями були звільнено Словʼянськ, Краматорськ, Сіверодонецьк та багато інших міст Донбасу. Деякі міста звільнялися, а потім знову втрачалися. За таких умов великі підприємства Донбасу зберігали робочий стан та зв’язки між собою, на якій би стороні фронту вони не опинялися. Урядом Арсенія Яценюка було знайдено рішення, як узаконити цю співпрацю і зберегти обмін сировиною – підприємства, які опинилися з ворожої сторони фронту отримали можливість зареєструвати на території контрольованій Україною і працювати далі на українських умовах – платити податки в український бюджет.
Якщо говорити про конкретний приклад, то він у справі Порошенка. Два державних підприємства, що опинилися на окупованій території, ДП “Луганськвугілля” та Державна шахта Кисельова перереєструвалися в Слов’янську і продовжили постачати вугілля на “Центренерго”. Чому терористи таке дозволяли? А тому, що їм також не потрібні були голодні бунти. В Росії свого Кузбасу вистачало, інших споживачів вугілля тоді не було.
Насправді, без применшення, це була українська гібридна перемога. Хоча би тому, що у чоловіків по ту лінію фронту був вибір: воювати проти України, або працювати на Україну в шахтах – давати Києву та Харкову світло.
Отже, до 2017 року вугілля з ОРДЛО було нашою гібридною перемогою. Кривавим вугіллям воно навпаки було для Москви. Саме тому, на жаль, довго така виграшна для України диспозиція протриматися не могла. На початку 2017 року Росія націоналізувала шахти. І вугілля з ОРДЛО стало путінським вугіллям, кривавим вугіллям в повному розумінні цього слова.
Хоча різними обхідними шляхами воно продовжувало текти в Україну всі наступні роки. Проте на приватні підприємства. Державне “Центренерго” принципово перейшло на українське вугілля. Тому, коли новопризначений менеджмент від Коломойського восени 2019 р вимкнув на “Центренерго” блоки на українському вугіллі й увімкнув антрацитові, і почав возити вугілля з ОРДЛО – ось це стало реальною державною зрадою. І не олігарха Коломойського, а того, хто віддав йому контроль над “Центренерго”. І ні для кого не секрет, що це стало після і внаслідок перемоги нового президента – Володимира Зеленського.
З іншого боку не можна применшувати і роль Коломойського в цій зраді. Вона є визначальною, адже це український олігарх організовував цю схему багато років, адже це він допомагав Путіну націоналізовувати шахти на окупованій території в 2017 році.
Росії тоді було важливо не отримати новий букет санкцій з боку Заходу за ту “націоналізацію”, і треба було все це подати таким чином, що це Україна сама відмовилася від підприємств. Накрутити українських патріотів тоді було не важко. Варто хоча би згадати, як щиро тоді вийшли блокувати поїзди з вугіллям, що йшли з ОРДЛО, бійці добробатів Айдару та Донбасу. А ось телеканал Коломойського “1+1” надавав їм інформаційну підтримку з меркантильного розрахунку.
Так само далеким від щирості був і ватажок блокадників Семен Семенченко, який казав: “Кожен зупинений потяг – це порятунок життів, адже на ці гроші фінансувалися вбивства солдатів”.
Тоді це звучало наче правильно і чесно, але виявилося обманом. Адже, як тільки Коломойський після перемоги Зеленського отримав контроль над “Центренерго”, туди потягнулися ешелони з вугіллям з ОРДЛО. І ватажок блокадників Семенченко вже став на захист цих схем.
З уривку фільму “Солдати мільярдера” від Слідство.Інфо, який демонструє, як приватна військова компанія Семенченка у розпал поставок на “Центренерго” антрациту з Росії та ОРДЛО фізично, з автоматами оберігала схеми ввезення “кривавого вугілля”.
Все це свідчить, що “блокада на крові” була шоу Коломойського з метою наблизити свій зоряний час – привести до керма в Україні владу, яка би віддала йому “Центренерго” на розграбунок.
Одначе, не одним олігархом Коломойським крутилися схеми з «кривавим вугіллям» на “Центренерго” в країні Зеленського. Головним постачальником в 2019-20 роках російського вугілля в Україну взагалі і на “Центренерго” зокрема була фірма “Синтез оіл”, яку давно всі знали, як фірму Коломойського. А розслідування “Схем” знайшло там інтереси і Віктора Медведчука. Причетність Медведчука до “Синтез оіл” стала відома, коли журналісти аналізували його декларацію.
Ось так цікаво виходить: у 2020 році в країні Зеленського Коломойський разом із Медведчуком зупинили український видобуток вугілля і цілий рік возили його з ОРДЛО на державне “Центренерго”. І логічно виникає питання: так чому ж тоді вугільна кримінальна справа розпочата проти 5-го президента Петра Порошенка?
Варто також звернути увагу на досить давнє розслідування “Схем”. Під час передвиборчої кампанії Зеленського, журналіст заскочив його під офісом, щоб задати питання, а тоді кандидат у президенти відповів журналістам, що він нікому нічого не винен. А потім стрибнув у авто, яке було зареєстровано на компанію “Синтез Оіл”.
Тобто виходить, коли після перемоги Зеленського “Синтез оіл” стала в країні моновлади головним імпортером посередником для російського вугілля та антрациту з ОРДЛО це була розплата за спільну роботу під час передвиборчої кампанії?
Складно не погодитись, що після такої інформації обставини вугільної справи Порошенка вже не здаються актуальними. Актуальною є особиста відповідальність Володимира Зеленського за вугільні схеми Коломойського–Медведчука на державному “Центренерго”.
І це дуже велика відповідальність. Адже хоча схема “Синтез оіл” на “Центренерго” пропрацювала рік, лише рік – вона встигла розвалити енергобаланс. Це був справжнісінький ефект доміно і нинішня енергокриза – наслідок тієї безвідповідальності влади – віддати “Центренерго” на розграбунок Коломойському.
Доміношки падали в такому порядку. Спочатку, щоб палити орловський антрацит, “Центренерго” відмовилося від українського вугілля. Впало “Центренерго” – українські шахтарі втратили найбільшого споживача вугілля. Потім “зелена влада” дала добро на тотальний імпорт в Україну газового вугілля. Того, яке добувається в Україні, бо російське виявилося дешевше – український видобуток впав остаточно.
Потім в 2020 році “зелена влада” отримала подарунок – долі впали світові ціни на газ. І як скористалися цим подарунком? “Центренерго” почало замість вугілля спалювати газ. І також із зиском для Коломойського. Адже дешевий газ видобутку “Укрнафти” заходив в “Центренерго” за посередництвом фірми Коломойського “Юнайтед енерджі” з неабиякою накруткою.
А в цей час держава могла би зробити запас газу в газових сховищах, які входять в трійку найбільших в світі і нам би було легше витримати цьогорічний шантаж Росії. Аж ні, газ тупо спалювався з зиском для Коломойського, а українське вугілля вже третій рік було нікому не потрібне. Шахти загнулися остаточно.
Тож немає чому дивуватися, коли на початку нинішнього холодного сезоні Росія перекрила потік вугілля в Україну, для “Центренерго” вже не знайшло українського вугілля. Енергоблоки ТЕС “Центренерго” почало зупиняти через брак палива. І Путін з Лукашенком радо підвісили Україну на інший гачок –щоденний імпорт електроенергії “Росатому” з Білорусії.
Отже, український видобуток настільки був зруйнований за роки “зеленої влади”, що “Центренерго” досі не може повернутися до українського вугілля, якого було вдосталь в часи Порошенка. У таких умовах кримінальна справа проти лідера опозиції за вугільні справи 2014 року виглядає просто актом цинізму.
