Серцеїд, багатодітний батько та улюбленець Маргарет Тетчер
Злі язики кажуть, що зовнішньополітична активність прем’єр-міністра Великої Британії Бориса Джонсона має на меті відволікти його виборців від фейлів глави уряду Її Величності. Мовляв, російсько-українська війна допомагає Джонсону відсувати примару власної відставки. Щоб оцінити такі заяви, треба бути інтегрованим у британський соціум та відчувати його настрої. Та навіть якщо до солідарності з Україною у Бориса Джонсона додається дещиця розрахунку, нам такий розрахунок – на руку.
Британія однією з перших задекларувала широку підтримку України. А вже 9 квітня Джонсон зважився на крок, який був до снаги далеко не всім світовим лідерам, – він особисто прибув до Києва, небо над яким досі відкрите для російських ракет. Тоді британський прем’єр анонсував поставку в Україну зброї на 100 млн фунтів стерлінгів. І це був не перший і не останній пакет допомоги. Виступаючи нещодавно по відеозв’язку у Верховній Раді, глава британського уряду говорив про танки і бронетранспортери, про ракети NLAW, дрони та радари. Відтак згадати Бориса Джонсона серед зірок воєнного часу означає віддячити другові нашої держави за його позицію. Тим паче, що особистість він – й справді неординарна.
З родини королів, турків та рабинів
Якщо англійський король Георг ІІ (той, що народився у XVII столітті) чимось і знаменитий, так це тим, що серед його далеких нащадків – нинішній британський прем’єр, пов'язаний також з аристократичними родами Франції та Німеччині. При народженні (у 1964-му) він отримав ім’я Александр Борис де Пфеффель-Джонсон. Майбутній прем’єр з’явився на світ у Нью-Йорку, тож не дивно, що, окрім британського громадянства, має ще й американське.
Його батько Стенлі Джонсон був політиком та належав до консерваторів, а ще – писав книжки. Та найцікавіше, що одним з прадідусів Джонсона був турецький політик та журналіст Алі Кемаль, а інший його предок – ортодоксальний єврей та рабин з Литви. Зростаючи у такому мультикультурному середовищі, Джонсон просто не міг не стати всебічно обдарованою особистістю. А заняття журналістикою, письменством та політикою, які були традиційними в його родині, додатково відшліфували його гострий розум, та й зрештою визначили подальший шлях.
Борисом – відповідь булерам
За традицією, Джонсон мав би носити своє перше ім’я. Але, навчаючись в Ітоні, він почав представлятись однокурсникам та викладачам як Борис. До речі, «в університетах» Джонсону велося несолодко. Він вступив в аристократичний та престижний Ітонський коледж, де навчалися 20 із 54 попередніх прем’єрів. Тамтешня «золота молодь» брала на кпини космополіта Джонсона. Він відповідав булерам тим, що виробив свій особливий ексцентричний, а подекуди й епатажний стиль поведінки.
Цей стиль Джонсон переніс і в Оксфорд, де він пізніше почне вивчати класичну літературу. Біографка Джонсона Соня Парнелл зазначатиме, що у студентські роки він сформулював для себе три мети: 1) знайти дружину, 2) очолити клуб дебатів «Оксфордський союз» та 3) отримати найвищі бали у навчанні. Третій пункт Джонсон провалив, другий – реалізував, а щодо першого, тобто укладання шлюбу, то тут план був перевиконаний. Причому тричі.
Багатодітний батько
Першою обраницею на той момент 23-річного Джонсона стала Аллерге Мостін-Овен. Молодята прожили шість років – з 1987-го по 1993-й – і розірвали свій шлюб. Парубкував Джонсон недовго і того ж року одружився вдруге. Другою місіс Джонсон стала Марина Вілер – донька журналіста та телеведучого Чарльза Вілера. В цьому шлюбі Джонсон став чотирикратним батьком: у подружжя народилися сини Міло та Теодор, а також доньки Касія та Лара. Ця сімейна історія тривала до 2018-го, коли пара розірвала стосунки. І знову таки: самотнім Джонсон був недовго, і вже у 2020 році у нього та його партнерки Керрі Саймондс народився син. А у 2021-му вони побралися у Вестмінстерському абатстві. Того ж року у Бориса та Керрі з'явилася донька.
Улюбленець «євроскептичної» Маргарет Тетчер
Загалом, Джонсон був тим ще серцеїдом. Ще однією жінкою, яка любила його (фігурально, звісно) була «залізна леді» Маргарет Тетчер. Часи прем’єрства Тетчер збіглись з роботою Джонсона в газеті The Daily Telegraph. До речі, роботу там він отримав завдяки своєї активності в Оксфордському клубі дебатів. Головний редактор The Daily Telegraph всіляко сприяв журналістській кар’єрі молодого Джонсона. Завдяки такій протекції той у віці 25 років стає кореспондентом газети у Брюсселі.
А вже звідти, з Брюсселю, Джонсон передає дещо дивні новини. Зараз би їх зміст назвали «стьобом» або «троллінгом». А тоді для талановитої, але, м’яко кажучи, фантазійної писанини Джонсона існувала інша назва – «євроміфи». Молодий власкор вигадував, що в Європі ось-ось запровадять однакові моделі трун або банани, які викривлені під одним і тим самим кутом. Ось така вона, мовляв, європейська уніфікація. Як переказують джерела, євроскептична Маргарет Тетчер полюбляла читати такого штибу матеріали, завдяки чому Джонсон потрапив до числа її медіа-фаворитів.
Змінив прізвище на українське
Борис Джонсон має не тільки відмінне почуття гумору, він також відомий своєю ерудицією. Тому, мабуть, він знав, що ряд питомо українських прізвищ завершуються на – ук/юк. У мережі Інстраграм британський прем’єр має нік Джонсонюк, а точніше – borisjohnsonuk. Звісно, це можна прочитати і як Boris Johnson UK – Борис Джонсон, Велика Британія. Але, для порівняння, у Твітері британський прем’єр зветься @BorisJohnson. Цікаво, що і у Твітері, і в Інстаграмі фото прем’єра обрамлено у жовто-блакитних кольорах, а «обкладинку» його Твітера ще й прикрашає фото з президентом України Володимиром Зеленським. Тож можна припустити, що «Джонсонюком» друг України став невипадково. Це і знак солідарності з нашою державою, і гра сенсами та літерами. Тобто тонкий британський гумор.
Автор книг та поліглот
До речі, про ерудицію Джонсона. Українську мову він тільки опановує, хоча головну фразу – «Слава Україні!» – навчився вимовляти чітко. Натомість французьку, латину та давньогрецьку британський прем’єр вже знає. Принаймні, так кажуть. Одного разу в літаку Джонсона застали з книгою, написаною мовою Гомера та Софокла, а іншим разом на прес-конференції у Брюсселі він поставив запитання латиною.
Рідною англійською він написав декілька книжок. Наприклад, «Колонка Джонсона», «Позичте мені ваші вуха», «У мене є для вас переконання», «Омріяний Рим», «Фактор Черчилля». З-під його пера вийшов і роман «Сімдесят дві незайманки», а також книжка «Нова британська революція», яку Джонсон написав на посаді мера Лондона. Український читач, напевно, знайомий передусім із «Фактором Черчіля» та «Омріяним Римом» – принаймні, ці дві книги виходили українською.
Прихильник Черчилля та його косплеєр
До речі, про Черчилля. Написавши книгу про одного з найвідоміших британських прем’єрів, Борис Джонсон дав старт порівнянням між собою та Черчиллем, а також між ситуацією 1940-х років та подіями теперішнього часу. Чесно кажучи, такі паралелі є дещо притягнутими за вуха. Але, як справедливо зазначило німецьке видання Die Welt, Борис Джонсон насолоджується кожною можливістю натякнути на свою подібність до «найважливішого британця ХХ століття».
Особливо, пише Die Welt, якщо йдеться про такі риси та якості, як «оригінальність і дотепність, інсценована нелояльність, готовність ризикувати або ексцентричність». Цим, однак, схожість двох політиків і вичерпується. «У 1940 році Черчіль сповістив людям про біди і страждання. Джонсон, навпаки, їде на популістській хвилі, хоча сам знає, що навряд чи зможе виконати свої обіцянки», – зазначає німецьке видання.
Носить одяг під колір політичної ситуації
І все таки було б несправедливо вважати Бориса Джонсона популістом. Принаймні, у тому, що стосується України та війни, яку наша держава веде проти російських окупантів, у прем‘єра Британії слова не розходяться з ділом. А його сентимент до України проявляється ще й колористиці його одягу – так, принаймні, інтерпретують відтінки костюму чи аксесуарів прем’єра деякі наші оглядачі.
Коли Джонсон приїхав на зустріч із Володимиром Зеленським у лютому 2022 року, його зелена краватка нібито мала просигналізувати про його симпатії до української «зеленої» влади. А синя краватка, одягнена Джонсоном у Київ під час війни, відповідала одному з кольорів нашого прапору. Дехто навіть пішов далі, стверджуючи, що такий її відтінок вкупі з жовтим волоссям гостя стовідсотково свідчить про солідарність з Україною. До речі, гардероб Джонсону підбирає його дружина, тож, виходить, що у родині прем’єра не один, а як мінімум два палких симпатика нашої держави?
Любить крутити педалі
Якось Борис Джонсон порівняв прем’єрство із грою в регбі – мовляв, і перше, і друге – доволі непроста забава. Невідомо, які стосунки у прем’єра з м’ячем, а от із велосипедом він явно перейшов на «ти». Джонсон і справді дуже любить «ровери», як сказали би на Галичині. Будучи мером Лондона, він організував у столиці багато велопарковок та автоматичних пунктів прокату, де можна орендувати велосипед. Джонсон і сам пересувається велосипедом та мріє звільнити Лондон від автомобілів, залишивши лише двоколісний та громадський транспорт. Свого часу він організовував різні веломарафони та велопробіги в Лондоні і сам у них брав участь.
Інколи любов Джонсона до велосипедів стає просто маніакальною. Він обдарував своїм улюбленим видом транспорту, здається, всю королівську родину. В усякому разі, Їхні Високості принц Вільям та герцогиня Кетрін отримали від невгамовного Джонсона тандем з нагоди свого весілля у 2011-му. Пізніше триколісний велосипед перепав і їхньому первістку Джорджу.
Завжди має при собі гребінець
Навіть якщо забрати у Бориса Джонсона велосипед, він залишиться найвпізнаванішим політиком завдяки своїй нетиповій зачісці. Зкуйовдженим волоссям пшеничного кольору британський лідер трохи нагадує колишнього американського президента Дональда Трампа, але неохайністю укладки (точніше, повною її відсутністю) він дає фору і Трампу, і будь-кому. Сам Джонсон не раз перепрошував за своє неслухняне волосся, говорячи, що такими є його особливості. До того ж, додав прем’єр, він завжди має напохваті гребінець, але це не дуже допомагає. «Прошу вибачення за моє волосся, але я намагаюся зробити з ним все можливе», – запевняв якось Джонсон.
Але здається, очільник британського уряду трохи лукавить. Його схожа на кульбабу голова має сповістити оточення про те, що вона зайнята куди більш серйозними проблемами, ніж клопоти довкола зовнішності. Крім того, така нестандартна фризура запам’ятовується в рази краще, ніж прилизані голови колег-політиків. Хоча, можливо, волосся Бориса Джонсона й справді його не слухається, а проявляє свою індивідуальність, як, втім, і його господар.
