Росія вкотре підтвердила свій імідж невдахи у всьому, за що вона береться. Це те, що зараз має максимально використовувати Україна у своїй дипломатичній та інформаційній війні з ворогом
Новина про те, що у росіян щось накрилося в космосі, може здатися другорядною. Ну, накрилося — і гаразд, не вперше і не востаннє. Тільки от якби станція "Луна-25" не врізалася в Місяць, а нормально сіла, то вони постаралися би продати це як подію всесвітньо-історичного масштабу. Станція мала сісти на поверхню Місяця сьогодні, 21 серпня. Усі російські телеканали, включаючи пропагандистське іномовлення (RT International, RT Arabic, RT en Español, RT France, RT DE), заздалегідь заготовили тріумфальні сюжети про російську програму освоєння космосу. Лейтмотивом їх мало стати повернення Росією того статусу космічного піонера-першопрохідця, який мав СРСР. Подія мала сказати всьому світу, що Росія — це і є відроджений СРСР. Але замість відродження вийшов другий похорон.
Свято ландшафтних дизайнерів
Автоматична міжпланетна станція "Луна-25" була запущена в космос 10 серпня. При спробі посадити її на Місяць двигуни спрацювали неправильно. Станція отримала гальмівний імпульс у півтора рази більше за необхідний і замість того, щоб вийти на траєкторію повільної м'якої посадки, швидко врізалася в поверхню. Напевно, там від удару утворився кратер. Загалом, росіяни хотіли зробити внесок у вивчення Місяця — а зробили внесок у місячний ландшафт.
Для історичної науки цей проект цінний тим, що він чітко зафіксував момент, коли в голові Путіна ідея відродження СРСР взяла гору над здоровим глуздом. Над проектом місячної станції російські вчені працювали ще з 1997 року, і від початку її назвою було "Луна-Глоб". Але 8 квітня 2013 року РІА "Новини" повідомило, що місячна місія "Луна-Глоб" буде перейменована на "Луну-25". Тобто Росія офіційно оголосила цей проект продовженням місячної програми СРСР, яка завершилася 47 років тому. Станція "Луна-24" була запущена 9 серпня 1976 року, 18 серпня сіла на Місяць, пробурила дірку глибиною 2 метри, виколупала там 170 г місячного ґрунту і 22 серпня повернулася на Землю.
"Луна-24" стала останнім апаратом, запущеним до Місяця в СРСР. Наступна м'яка посадка на Місяць відбулася лише через 37 років, 14 грудня 2013 року, коли китайський апарат "Чан'є-3" доставив туди місяцехід "Юйту". А наступна після "Луни-24" доставка на Землю місячного ґрунту відбулася лише 16 грудня 2020 року, коли близько 2 кг реголіту привіз китайський апарат "Чан'є-5", який теж пробурив Місяць на 2 метри.
Зрозуміло, що після цих успіхів китайців Путін хотів здивувати світ чимось новеньким. "Луна-25" мала здобути два великі досягнення: вперше висадитися в південній приполярній області і знайти там воду. Апарат мав пропрацювати на Місяці не менше одного земного року. Він був оснащений рукою-маніпулятором із ґрунтозабірним ківшем. За період експлуатації ківш мав відібрати щонайменше 30 проб. Маніпулятор повинен був доставляти проби в аналітичний прилад на борту апарату для вимірювання механічних властивостей ґрунту та визначення його хімічного, елементного та ізотопного складу. Росіяни сподівалися, що принаймні у деяких пробах буде надійно знайдено воду. Ну а де їй бути, як не навколо полюса.
Отже, завданням "Луни-25" було сфокусувати на собі увагу всього світу на цілий рік. В результаті росіяни мали покрити себе нев'янучою славою першопрохідників південного полюса Місяця та першовідкривачів місячної води. А також показати себе спадкоємцями великих космічних традицій СРСР.
Для нас це була погана перспектива. У світі спостерігався би новий приплив симпатій до РФ. А тепер усе вийшло з точністю до навпаки. Наш ворог найнаочнішим чином підтвердив усьому світу, що він — не більше, ніж оскаженіла бензоколонка.
Традиція провалів
У СРСР міжпланетні місії абияк вдавалися через одну. Так, станції серії "Луна" запускалися з 1958 по 1976 рік, із 33 запусків було 16 вдалих та 17 невдалих. Останній і найбільший успіх радянської міжпланетної космонавтики відбувся у 1985 році, коли апарати "Вега-1" та "Вега-2" провели вивчення венеріанської атмосфери за допомогою аеростатів і спустили зонди на поверхню Венери, чого ані до, ані після не змогла зробити жодна космічна держава. Але марсіанська програма під завісу історії СРСР, у 1988-1989 роках, провалилася: зв'язок з апаратом "Фобос-1" було втрачено ще на початковому етапі траєкторії, "Фобос-2" теж не зміг виконати свою основну місію — десантування на поверхню марсіанського супутника Фобоса посадкового апарату.
А у Росії абсолютно всі міжпланетні місії виявилися невдалими. Тобто від СРСР росіяни успадкували не традицію космічних успіхів, а традицію космічних провалів.
Станція "Марс-96", запущена 16 листопада 1996 року, відмовилася летіти на Марс і вирішила повернутися назад, зруйнувалася при вході в атмосферу Землі через 5 годин після запуску. Така ж доля спіткала станцію "Фобос-Ґрунт", тільки мучилася вона довше: була запущена 9 листопада 2011 року, але не захотіла летіти до Марса, а залишилася на низькій навколоземній орбіті та 15 січня 2012 року згоріла у щільних шарах земної атмосфери.
Тепер після провалу марсіанської програми у Путіна провалилася місячна. Її перший етап, який мав завершитися до 2025 року, включав запуск до Місяця трьох дослідницьких апаратів — "Луна-25", "Луна-26" та "Луна-27". Завданням "Луни-26" мало стати вивчення Місяця з орбіти, а від "Луни-27" очікувалися більш поглиблені дослідження місячного ґрунту. Але західні санкції змусили Росію відсунути терміни запуску апаратів "Луна-26" та "Луна-27". А зараз їхній запуск може бути відкладено взагалі назавжди. Пропагандистського сенсу в ньому вже не буде, бо росіян прямо зараз у місячній гонці обганяють індійці.
Всесвітнє "Геть від Москви!"
У 1926 році гасло "Геть від Москви!" звучало у жменьки українських письменників. Але за останні 10 років воно стало не лише глобальним, а й навіть космічним.
Першою його реалізувала Індія. Її міжпланетна історія ще дуже коротка. У листопаді 2008 року на навколомісячну орбіту вийшов індійський супутник "Чандраян-1". Потім індійці планували разом із РФ запустити станцію "Чандраян-2". Передбачалося, що індійська сторона буде відповідальна за орбітальний апарат та місяцехід, а російська сторона надасть посадковий апарат. Але у 2013 році стало зрозуміло, що співпраця неможлива через затягування термінів "Роскосмосом". Тоді Індія взялася за самостійне збирання станції. Місію "Чандраян-2" було запущено в липні 2019 року. Орбітальний апарат відмінно впорався з програмою, працює досі і картографує Місяць, проте спроба досягти південного полюса не вдалася — апарат розбився при посадці.
Повторити спробу має місія "Чандраян-3", запущена 14 липня 2023 року. Її конкурентом якраз і була "Луна-25", запущена 10 серпня. Хоча індійці випередили росіян із запуском майже на місяць, але вони обрали для своєї станції енергоекономічну траєкторію, яка включала кілька витків навколо Землі, тому політ "Чандраян-3" розтягнувся кілька тижнів. Очікується, що посадковий апарат і місяцехід здійснять м'яку посадку біля південного полюса Місяця 23 серпня.
Головне завдання місяцехода — з'ясувати наявність водяного льоду в місячному ґрунті. Для цього на місяцеході встановлено два наукові прилади: лазерний спектрометр LIBS (визначає елементний склад породи за спектром випареної речовини) та альфа-рентгенівський спектрометр APXS (для контактного встановлення елементного складу ґрунту за допомогою рентгенівської флуоресценції). Тобто у разі успіху місії "Чандраян-3" індійці замість росіян набудуть слави і першопрохідників південного полюса Місяця, і першовідкривачів місячної води.
Після індійців гаслом "Геть від Москви!" скористалися шведи. У травні 2018 року стало відомо, що Швеція вийшла із проекту "Луна-25". Свій прилад XSAN, що спочатку розроблявся для цього проекту, шведи розмістили на борту китайського місяцехода "Юйту-2", який був доставлений до Місяця апаратом "Чан'є-4" і успішно сів на Місяць у січні 2019 року.
Ну і для китайців катастрофа "Луни-25" — це теж, звичайно, привід прислухатися до поради "Геть від Москви!". Як прогнозує агентство Bloomberg, падіння "Луни-25" на Місяць викличе сумніви у Сі Цзіньпіна щодо спільного з Путіним будівництва місячної бази, покликаної кинути виклик США та їхнім космічним союзникам.
На відміну від Росії, Китай досяг успіху у власній спробі випередити інших на Місяці, коли став першою країною, яка посадила космічний корабель на зворотному боці астрономічного тіла в 2019 році. Через чотири роки місяцехід цієї місії "Юйту-2" залишається активним.
За лаштунками Китай вже визнає, що цінність Росії як космічного партнера обмежена, сказав у коментарі Bloomberg старший науковий співробітник Джеймстаунського фонду та дослідник космічної політики Павло Лузін. "Китай не зацікавлений у співпраці з Росією, тому що Росія нічого не може дати Китаю", — наголосив він. За словами Лузіна, хоча росіяни мали намір синхронізувати свої місячні місії з китайськими, щоб ефективніше використовувати ресурси, оскільки дві країни працювали над створенням своєї спільної бази на південному полюсі Місяця, це більше не варіант: "Можливість синхронізації була, але зараз це просто неможливо" .
І це те, що зараз має максимально використовувати Україна у своїй дипломатичній та інформаційній війні з Росією. Зараз саме час наголошувати на їхньому іміджі невдах у всьому, за що вони беруться. Цей імідж вони заробили собі самі, нам треба лише його експлуатувати. За катастрофою на Місяці неминуче буде і катастрофа в Україні. І це буде найганебніший провал, який тільки знала світова історія.
