Рустем Умєров та Офіс президента не змогли дійти згоди щодо чотирьох кандидатур у МО: першого заступника замість генерала Павлюка та трьох "простих" заступників міністра
Призначення нового міністра оборони мало вирішити три проблеми: підвищити ефективність роботи міністерства; скоротити можливості для корупції при держзакупівлях; зменшити скандали навколо Міноборони. Все це потрібно не лише українцям, а й урядам країн-союзників, які регулярно надають нам військову допомогу.
Однак наразі замість вирішення трьох проблем ми отримали їхнє наростання. І це вже стало викликом не лише владі, а й всій країні. Бо недієздатне, корупційне та скандальне Міноборони під час повномасштабної війни з Росією — це удар у спину ЗСУ. І, звісно, подарунок ворогові.
Скандальні результати
Почнемо з кінця, тобто із скандалів, які стали наслідком недієздатності міністерства. "У мережі почали з'являтися відеозвернення військових про те, що закінчуються боєкомплекти різних калібрів. Також постачальники їжі відмовляються забезпечувати ЗСУ через відсутність оплат. Але саме МО повинно забезпечувати снарядами та їжею ЗСУ", — розповідає нардеп минулого скликання Борислав Береза. За його словами, "Міноборони отримало лист, у якому постачальник повідомляє, що призупинив постачання їжі у військові частини в п'яти областях через відсутність оплати".
Чому це відбувається, пояснила заступник голови тендерного комітету Міноборони Дана Ярова: "Не здійснюються платежі. Кінець кварталу. Величезні суми не сплачені постачальникам, а вони мають зареєструвати податкові накладні або сплатити ПДВ до бюджету. Коли вони це зроблять, вони підуть із позовами до суду на МО".
Крім того, заблоковано підписання нових договорів із постачальниками. "Те, що ми зараз виводимо на Прозорро і торгуємо, не має жодного значення. Тому що підписувати договори нема кому. Довіреності на начальників департаментів закінчуються наприкінці місяця. І всі ми перетворюємося на гарбуз. Тобто мало проторгувати, але договори ще потрібно підписати і зареєструвати в казначействі, — наголосила Ярова. — Заявки від тилу приходять щодня. Ми працюємо щодня. Але наша праця це зараз нуль, бо підписати договори буде все одно нікому. До чого це призведе? Подумайте самі".
І вже з'явилися оцінки, що за попереднього міністра оборони Олексія Резнікова було краще. "Давайте запам'ятаємо цей приклад, коли "боротьба з корупцією" у Міноборони під час війни наробила більше шкоди, ніж сама (гіпотетично можлива) корупція", — пропонує керуючий партнер Ukraine Economic Outlook Михайло Кухар.
Втрачені два місяці
А тепер перейдемо до причин, чому ці скандали стали можливими. Причина не в тому, що змінили Резнікова. Причина в іншому: Володимир Зеленський, уряд на чолі з Денисом Шмигалем та новий міністр Рустем Умєров "не вміють дивитися на календар". Або якщо обійтися без евфемізмів, вони профукали всі дедлайни.
Один із факторів, який заважав зняти Резнікова ще на початку року (після скандалів навколо яєць по 17 грн та закупівель бронежилетів низької якості), називався Рамштайн. Засідання Контактної групи з питань оборони України проходили щомісяця (на американській авіабазі Рамштайн у Німеччині, чи у штаб-квартирі НАТО у Брюсселі, чи онлайн). Винятками були серпень (традиційний місяць відпусток) та грудень (перед довгими святами). Тому саме серпень-2023 був найзручнішим місяцем для заміни міністра оборони. Між двома Рамштайнами (18 липня та 19 вересня) було цілих два місяці — достатній термін, щоб встигнути знайти нового міністра, і щоб той встиг не лише підготуватися до чергового Рамштайну, а й сформувати свою команду і щоб його команда встигла замінити стару.
Але на Банковій підбирали нового міністра надто довго. Лише 31 серпня Зеленський зупинився на кандидатурі Умєрова і лише 5 вересня вніс у Верховну Раду подання про його призначення. Того ж дня парламент звільнив Резнікова за власним бажанням, а наступного дня призначив на посаду міністра оборони Умєрова. Після цього залишалося звільнити команду старого міністра та затвердити нову.
7 вересня Зеленський представив Умєрова на його новому місці роботи та зажадав від нього миттєвих змін. "Якщо для блага та міцності воїна потрібні зміни в діяльності сил оборони, значить, такі зміни повинні бути миттєвими. Це стосується всього, від бюрократичних процедур, які забирають час та енергію воїнів, до забезпечення наших воїнів, — заявив він. — Кожна бюрократична процедура, яка може бути скасована, має бути скасована".
Але, щоб вимагати від міністра миттєвих змін, мабуть, треба було дати йому карт-бланш на миттєве призначення його команди. Того ж дня повинен був зібратися Кабмін, звільнити всіх заступників міністра оборони і призначити замість них людей, запропонованих Умєровим. Якщо цьому заважали якісь бюрократичні процедури на кшталт погоджень на Банковій, то треба було миттєво від них відмовитися.
Звісно, карт-бланш — це завжди символ довіри. Немає довіри — немає і карт-бланшу. Зеленський у тому ж виступі не заявив про свою довіру Умєрову, а лише поставив перед міністром завдання на це заслужити. "Головне, потрібно більше довіри. Довіри до рішень, які ухвалюються, довіри до закупівель, які проводяться, довіри до постачання, яке заплановане та здійснюється, і довіри до комунікації між підрозділами та необхідними їм ланками системи оборони України. Упевнений, що Рустем Умєров здатен це забезпечити", — припустив він.
Якщо Зеленський боявся дати Умєрову карт-бланш, тоді, в принципі, був можливий інший варіант: потрібно було разом із Умєровим скласти список його нової команди і лише після цього вносити кандидатуру в Раду. Але в будь-якому разі необхідно було забезпечити миттєве перезавантаження всього керівного складу Міноборони. Адже це відомство відповідає за забезпечення ЗСУ всім необхідним, і навіть кілька днів перерви у його роботі — це вже небезпека для ЗСУ та ризик для ситуації на фронті.
Однак влада не захотіла ані першого, ані другого варіанта, а обрала третій: не поспішаючи звільнити команду Резнікова і потім поступово заповнювати вакансії, дискутуючи з Умєровим щодо кожної кандидатури чи навіть нав'язуючи йому свої.
18 вересня Кабмін звільнив держсекретаря Міноборони та всіх шістьох "простих" заступників міністра, залишивши першого заступника — генерал-лейтенант Олександра Павлюка. Сталося це напередодні Рамштайна, в якому взяв участь Умєров, і перед візитом Зеленського до США, де у складі української делегації був знову ж таки Умєров.
За версією нардепа Олексія Гончаренка, Умєров не хотів звільняти всіх "простих" заступників. "Але в Офісі президента вирішили, що треба знімати всіх. Умовно: новий міністр — нова команда. Деякі дивуються, що звільняють всіх заступників тоді, коли сам міністр поїхав на Рамштайн і далі має полетіти з Зеленським в США. Чому не можна було звільнити заступників вже за тиждень, коли повернеться Умєров? Відповідь проста: звільнення заступників та оновлення Міноборони робиться спеціально під візит Зеленського до США. Умовно: була корупція. Боремось. Звільняємо. Міняємо".
У той же час Умєров хотів звільнити генерала Павлюка з посади першого заступника, але його не звільнили, бо хтось мав залишитися "на господарстві", доки міністр перебуває за кордоном. "Як повернеться міністр, звільнять і пана генерала", — прогнозував Гончаренко. Але цього й досі не сталося.
22 вересня Кабмін призначив держсекретарем МО Людмилу Дараган. Вона обіймала таку ж посаду у Фонді держмайна, коли ним керував Умєров. Потім 27 вересня Кабмін призначив трьох заступників міністра оборони. Фінансовими питаннями завідуватиме Юрій Джигир, питаннями соціального розвитку – Наталія Калмикова, цифровим розвитком – Катерина Черногоренко. Але три вакансії залишаються незаповненими досі — заступників міністра з тилового забезпечення, озброєння та міжнародної допомоги. По суті, роботу Міноборони за цими трьома напрямками заблоковано.
Але навіть якщо зараз призначити цих трьох заступників, вони не зможуть миттєво розрулити проблеми. "Можна призначати прекрасних людей на посади, проте МО дуже специфічне міністерство. Потрібно постійно перебувати в комунікації з Генеральним штабом, знати, кому зателефонувати, з ким верифікувати та актуалізувати отримані запити. І поки людина почне розуміти процеси, пройде якийсь час, — пояснює Дана Ярова. — Нові профільні заступники захочуть замінити людей у департаментах. Окей. Це знову час. Але знову ж таки, а чи підпише нова особа те, в чому не розуміється? Думаю, ні".
Тобто, озираючись назад, ми бачимо два місяці, бездарно профукані. І як результат — недієздатне міністерство у критичний час — кінець місяця та кварталу.
Найгірше попереду
Але список поганих результатів ще може поповнитися. Ми бачимо, що Умєров та Банкова не змогли дійти згоди щодо чотирьох кандидатур: першого заступника замість генерала Павлюка та трьох "простих" заступників міністра. Не фокусуватимемося на прізвищах, все-таки важливішим є сам принцип: чи дадуть Умєрову сформувати свою команду.
Якщо бути реалістами, то відповідь негативна: не дадуть. Отже, і проблема неефективності залишиться. І проблема корупції також. І скандали.
