Почалася друга серія скандалу навколо стеження за Bihus.info. Змістом першої серії було виявлення виконавців та організаторів. А другої — замовників
Не "Кінець", а "Далі буде"
Підсумком першої серії стала поява 31 січня указу Володимира Зеленського про звільнення Романа Семенченка з посади начальника департаменту захисту національної державності СБУ. Наступного дня прес-служба СБУ прокоментувала президентський указ. У коментарі обіцяно посилити департамент захисту національної державності та оптимізувати підходи до його роботи з метою забезпечувати "безперешкодну роботу ЗМІ та гарантувати їм достатній рівень безпеки".
Тобто, зробивши цей двозначний коментар, СБУ не наважилася прямо визнати, що це вона організувала стеження за журналістами. І вона не пообіцяла, що подібних стежень більше не буде, а лише анонсувала, що відтепер вона опікуватиметься медіа заради їхньої безпеки.
Очевидно, на Банковій розраховували, що цього до смішного символічного жесту буде достатньо, щоб скандал закінчився. Все-таки звільнено цілого начальника департаменту.
Але 5 лютого розпочалася друга серія скандалу: команда Bihus.info оприлюднила нове розслідування. Журналісти ідентифікували тих, хто реалізував операцію зі встановлення прихованих камер у готельні номери, де редакція перебувала 27 грудня 2023 р. Зробити це вдалося завдяки відео з камер безпеки відпочинкового комплексу.
"За операцію відповідав департамент захисту національної державності СБУ. Судячи з відео, до встановлення техніки імовірно залучали і департамент оперативно-технічного забезпечення СБУ", — кажуть автори розслідування.
Розповіли вони і про своє листування з СБУ: "У письмовому коментарі Bihus.Info СБУ проігнорувала питання про те, чи отримувались ухвали суду на встановлення прихованої техніки в спальні кімнати. А також про те, як матеріали телефонного прослуховування та відео з прихованих камер у спальнях опинились на сайтах-сміттярках. Там також зазначили, що проведений ними 17 січня 2024 р. огляд комплексу не виявив ознак встановлення прихованої техніки".
Тобто СБУ ознак не знайшла, а журналістське розслідування переконливо їх продемонструвало. Вийшло, що розслідувачі-аматори переграли "професіоналів" із СБУ.
Велика паніка від маленького викриття
Того ж дня, 5 лютого, на нову серію скандалу відреагував міністр юстиції Денис Малюська. "Враховуючи увагу міжнародних медіа, прикуту до України, думаю, у нас не більше доби, щоб показати правильну реакцію та зробити правильні меседжі. За законом про СБУ контроль над спецслужбою здійснюють ВРУ, президент та прокуратура. Президент перший крок зробив раніше, звільнивши керівника департаменту. Думаю, потрібна оперативна реакція та комунікація усіх гілок влади", — заявив він.
Малюська запанікував правильно. Владі необхідно було відреагувати до того, як про ганебну операцію СБУ проти журналістів захочуть розповісти західні медіа. Попередження Малюськи почули і у парламенті, і у прокуратурі.
Голова парламентського комітету з питань свободи слова Ярослав Юрчишин повідомив, що готує депутатські звернення до СБУ та Офісу генпрокурора. "Також я закликаю парламент викликати керівників СБУ, ОГП та Нацполіції на звіт про стан розслідування атак на журналістів. Слід заслухати всіх причетних. На жаль, тиск на медійників таки має ознаки системності", — заявив Юрчишин.
Виступаючи у сесійній залі 6 лютого, він попросив колег-депутатів принюхатися: "Вам не здається, що у нас у країні почало пахнути пізнім кучмізмом?" На його думку, СБУ має оперативно провести внутрішнє розслідування та на його час усунути від роботи всіх, хто міг бути задіяний у стеженні за Bihus.info. Водночас ОГП, за словами Юрчишина, має "витребувати цю справу у СБУ, оскільки в них конфлікт інтересів, не може один департамент розслідувати дії іншого департаменту, і передати за підслідністю до іншої структури".
Потім на голосування було винесено пропозицію Ярослава Железняка викликати до парламенту главу СБУ Василя Малюка для доповіді щодо цієї ситуації. Відповідно до регламенту для цього потрібно 150 голосів. Пропозицію підтримали 159 депутатів, отже, рішення ухвалено. До речі, за виклик Малюка до парламенту проголосували 94 "слуги народу".
У свою чергу, ОГП того ж дня виконав рекомендацію Юрчишина і передав досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні з СБУ до ДБР. Тоді ж голова СБУ Малюк уперше прямо визнав, що публічне поширення відеоматеріалів стеження за Bihus.info було організовано департаментом Семенченка. Малюк наголосив, що такі дії окремих співробітників департаменту захисту національної державності "викликають справжнє обурення", "неприпустимі і вже викликали низку кадрових рішень", у тому числі звільнення Семенченка.
Хто винен у ганьбі
За великим рахунком найсумніше у всій цій історії — не сам той факт, що хтось із владної верхівки замовив стеження за журналістами, а інтелектуальний рівень замовників. Адже ці люди дійсно розраховували, що якщо викласти на якийсь сміттєвий сайт відеоматеріали стеження, то всі обговорюватимуть компромат, а на факт стеження ніхто не зверне уваги.
Все подальше — це наслідок тієї ж причини, тобто великого розуму замовників, організаторів та виконавців. Якби на початку січня просто з'явився прикольний запис прихованою камерою з новорічної вечірки, це можна було б назвати чиїмось злим жартом. Але над монтажем відео попрацювали люди, які постаралися, щоби там прозвучали телефонні розмови, записані ще рік тому. Тобто люди виклали в інтернет ролик із доказами своїх власних злочинів — що прослуховування та стеження велися цілий рік.
Замість удару компроматом по журналістах вийшов великий скандал, який дискредитує владу. Наступною помилкою стала надія влади, що скандал можна буде зам'яти.
17 січня СБУ заявила, що "розслідує обставини незаконного прослуховування та відеозйомки представників проекту Bihus.info". Тоді ж Зеленський розповів, що на нараді з правоохоронцями обговорив "ситуацію з нашими журналістами, зокрема факт стеження за журналістами". Він запевнив українців, що СБУ "розпочала розслідування та з'ясує всі обставини".
І після цього — тиша. Схоже, влада розраховувала, що оголошення про початок розслідування достатньо для того, щоб інцидент був вичерпаний.
Якби тоді, за гарячими слідами, було звільнено начальника департаменту Семенченка, тоді можна було б спробувати представити стеження за журналістами як його особисту самодіяльність. Але влада воліла нічого не робити в надії, що проблема сама розсмокчеться. А вийшло навпаки. Проблема вийшла на міжнародний рівень, бо за неї взялися посли G7.
29 січня вони оприлюднили фото зі своєї зустрічі із українськими журналістами. "Свобода медіа є фундаментальною основою успішної демократії", — наголосили посли G7. На зустрічі були присутні представники Bihus.Info (Денис Бігус), "Наших грошей" (Юрій Ніколов), "Української правди" (Андрій Боборикін), "Європейської правди" (Сергій Сидоренко), NV (Віталій Сич), "Детектор медіа" ( Наталія Лігачова), The Kyiv Independent (Ольга Руденко), Суспільного мовлення (Микола Чернотицький), Інституту масової інформації (Оксана Романюк), інформагентств "Інтерфакс Україна" (Олександр Мартиненко) та "Укрінформ" (Марина Сингаївська), журналіст Віталій Портников.
"Українська медіаспільнота поскаржилася на систематичний тиск після серії дискредитуючих кампаній проти незалежних журналістів, які часто підтримуються анонімними проурядовими Telegram-каналами. Українські та міжнародні медіаорганізації закликали Київ встановити винних і притягнути їх до відповідальності", — розповіло видання The Kyiv Independent, яке пише передусім для західних читачів.
Тобто посли G7 отримали від журналістів свідчення саме систематичного тиску за вказівкою з Банкової, а не чиєїсь самодіяльності. І як доказ пред'явили кампанії в анонімних Telegram-каналах, які, очевидно, пов'язані з Банковою. Ці зрежисовані кампанії виглядають як відбитки пальців Банкової, і те, що такі кампанії були організовані, — це також свідчить про великий розум замовників.
Лише після того, як посли G7 вислухали все це від журналістів і перейнялися впевненістю в систематичному тиску влади на медіа, Банкова зрозуміла, що потрібно приносити когось у жертву. І 31 січня з'явився указ Зеленського про звільнення Семенченка.
Але це пізнє рішення вже не могло запобігти другій серії скандалу. Ця серія має два завдання. Завдання-максимум — щоб влада назвала, звільнила з посад і віддала під кримінальне переслідування замовників стеження за Bihus.info. Завдання-мінімум — звільнення тих, хто давав вказівки Семенченку.
"Невже ті 30 "окремих людей" на чолі з уже звільненим очільником департаменту самі придумали таку операцію і вона не була санкціонована на вищому рівні? Самі вирішили встановлювати камери, переглядали відео, самі зробили цей монтаж і віддали "зливним" сайтам і телеграмам? На жаль, ці "окремі" люди навряд здійснювали все це без наказу зверху. І, на жаль, такі дії кидають тінь на репутацію всієї Служби безпеки", — заявляє Bihus.info.
Звісно, влада може ігнорувати Bihus.info та інших журналістів. Але вона не може демонстративно ігнорувати послів G7.
А посли G7 розуміють, що журналістські та антикорупційні проекти, які підтримуються грантами посольств, — це зараз їхній єдиний інструмент тиску на владу в публічному просторі. І вони можуть використовувати цей інструмент на повну силу.
Наприклад, Михайло Ткач в "Українській правді" вже перейшов із розслідувань на публіцистику — він пише відкриті листи Зеленському. "Ті, хто давали накази згори вниз, і досі нагорі. А це означає, що будуть ще накази, — прогнозує Ткач. — Пане Президенте, якщо ви не відправите у відставку того або тих, хто давав накази, — він або вони згодом можуть своїми діями відправити вас. Бо це не редакція журналістів Bihus.infо нашкодила державі й вам особисто тим, що опублікувала цей матеріал. А ті, хто вчинив ті злочини, про які розповіла редакція журналістів у цьому матеріалі".
І це лише початок. Питання "хто замовив Bihus.infо?" все голосніше звучить і в медіа, і в соціальних мережах. До речі, варіанти відповідей також називаються: вказівку Семенченку дав або сам голова СБУ Малюк, або через його голову заступник керівника ОП Олег Татаров.
Владі це все неприємно. Можливо, їй доведеться закрити цю історію якоюсь статусною відставкою, на кшталт Татарова чи Малюка, і пообіцяти послам G7 надалі не чіпати медіа. Інакше журналісти та антикорупціонери, дружні до посольств, вже не заспокояться. А рейтинги й так падають.
Звісно, друга серія скандалу ще далека від завершення. 7 лютого відбулася зустріч, яка може стати переломною — або не стане. З ініціативи СБУ посли G7 та голова представництва ЄС зустрілися з Малюком та вислухали його пояснення історії з Bihus.infо. "Незалежність у роботі ЗМІ має бути забезпечена на 100%. Це той стандарт, який ми маємо високо тримати, особливо під час війни. Я не допущу жодних порушень цього важливого принципу демократії у діяльності СБУ", — пообіцяв Малюк.
Звучить це як "я більше не буду". Цікаво, чи задовольняться посли цією обіцянкою. Або їх все ж таки цікавить відповідь на запитання про замовника. Зрештою, Зеленський сам обіцяв, що СБУ "з'ясує всі обставини".
