Суспільству корисно іноді поглянути на себе у дзеркалі соціології. Чи ми прекрасні? На кого більше схожі — на європейців чи на своїх кревних ворогів росіян? Якщо ви думаєте, що знаєте відповідь, приготуйтеся: дзеркало соціології вас здивує
Як виглядають українці
Почнемо зі свіжого соцопитування "Демократичних ініціатив" та Центру Разумкова. Людям було поставлено питання
про можливі засоби наведення порядку в Україні. Голоси за та проти "сильної руки" розділилися порівну: по 42%. Решті 16% було важко вибрати відповідь.
Варіантів відповіді було три. Лише виборна демократія, верховенство права та незалежний суд зможуть забезпечити порядок — так вважають 42%. Потрібно поєднати окремі демократичні процедури із політикою "сильної руки" — 23%. Усю владу та відповідальність мають взяти сильний політичний лідер та його політична сила — 19%. Два останні варіанти сумарно дають 42% — стільки ж, скільки за демократію в чистому вигляді.
У другому варіанті загадковим виглядає формулювання "окремі демократичні процедури". Розгадку дає інше питання: про ставлення до твердження "У політиці важливіший результат, навіть отриманий із порушенням процедур законодавства". Цілком чи швидше не згодні з цим 44%, повністю чи скоріше згодні — лише 24%, решті 32% було важко вибрати відповідь.
Ці цифри показують, що серед прихильників "сильної руки" лише половина готова дати цій "сильній руці" карт-бланш на будь-які дії, аби було здобуто бажаний результат. А інша половина хоче, щоб "сильна рука" діяла у межах, встановлених законом.
Чесно кажучи, треба констатувати, що прибічники демократії та прихильники законності в Україні в меншості. За чисту демократію, без "сильної руки" — лише 42%, а решта 58% — за будь-які інші варіанти або взагалі не знають, чи потрібна їм демократія. За чисту законність — 44%, а решті 56% важливіший результат (24% про це прямо говорять, а ще 32% соромляться зізнатися).
Тут можна було б написати, що будь-який політик має враховувати настрої суспільства, тому наша влада, мабуть, надихнеться цими цифрами для закручування гайок. Але не поспішатимемо з висновками. Подивимося на настрої в інших країнах.
Як виглядають європейці та росіяни
"Чи справді європейці демократи?" — під таким заголовком
вийшла стаття на сайті The Conversation у серпні минулого року. Там наводяться результати European Values Studies (EVS) — великого опитування, яке проводять європейські дослідники кожні дев'ять років для відстеження змін цінностей у різних частинах континенту. Останнє опитування тривало з 2017 до 2020 року; у 34 країнах було опитано близько 60 тисяч людей.
Переважна більшість опитаних (92%) назвали демократію гарною чи дуже гарною системою влади. Але це не заважало їм позитивно оцінювати інші варіанти. 52% респондентів погодилися б з урядом експертів (що це таке ми обговоримо нижче), 32% вітали б владу авторитарного лідера, а 14% могли б навіть підтримати військовий режим.
Автори дослідження вирахували, що лише 38% опитаних є "чистими демократами", тобто вважають лише демократію гарною, а інші системи поганими. "У досить великої частини населення демократичні цінності не мають глибокого коріння. Якщо відбудеться політична криза, потяг до антидемократичної системи може бути сильним", — наголошується в статті.
Щоправда, є великі розбіжності між країнами. Але частка "чистих демократів" ніде не перевищує 60%. "Чисті демократи" домінують у норвежців (57%), шведів та швейцарців (по 55%), німців (54%) та данців (52%). П'ять країн показали менше ніж 15% прихильників "чистої демократії": Румунія (8%), Албанія (9%), Хорватія (10%), Північна Македонія (11%), Чорногорія (13%).
Типовим прикладом може бути Франція. Хоча 89% французів вважають демократію гарною системою, але 48% говорять те саме про уряд експертів, 23% — про авторитарну владу сильної людини і 13% — про уряд військових. "Чистих демократів" серед французів лише 40%.
А тепер обіцяний сюрприз. Майже такий самий портрет вийшов у росіян. Рівень "чистих демократів" у Росії виявився настільки ж високим: 41%. Назвали б демократію гарною системою 81% росіян, підтримали б уряд експертів 38%, погодилися б з урядом авторитарного лідера 32%, з військовим урядом — 19%.
Чи означає це, що росіяни такі ж молодці, як французи, чи французи — такі ж негідники, як росіяни? Звісно, ні. У Франції демократія була, є і буде незалежно від думки 60% прихильників інших варіантів. У Росії демократії не було, немає і не буде, незалежно від бажань 41% прихильників "чистої демократії". І доводиться це не соцопитуваннями, а політичною реальністю.
Куди все рухається
Поки що у нас вийшла статична картина. Їй бракує динаміки. Тут нам допоможе інша публікація.
Два місяці тому Pew Research Center (PRC) поділився результатами опитування, проведеного у лютому-травні минулого року; у 24 країнах світу було опитано понад 30 тисяч людей. Ми не чіпатимемо бідні країни і подивимося на багаті.
Прихильники авторитаризму (ті, хто вважає владу сильного лідера чи військових хорошим способом управління країною) склали 41% у Японії, 40% у Південній Кореї, 37% у Великій Британії, 32% у США, 29% у Польщі, 28% в Італії, 27% у Канаді, 26% в Ізраїлі. Менше чверті їх у Швеції (8%), Німеччині (17%), Нідерландах та Угорщині (по 18%), Франції (20%), Австралії та Іспанії (по 22%), Греції (24%).
Автори публікації простежили кілька важливих тенденцій. Головна — зниження популярності представницької демократії. Частка тих, хто вважає її дуже добрим способом управління країною, впала порівняно з 2017 роком у Швеції з 54 до 41%, у Німеччині з 46 до 37%, у Великій Британії та Канаді з 43 до 31%, в Нідерландах з 42 до 34%, у Греції з 31 до 25%, в Італії з 29 до 23%, в Японії з 22 до 14%. Втім, у Польщі вона зросла з 20 до 33% (опитування проводилося незадовго до парламентських виборів, за підсумками яких поляки отримали новий уряд).
Серед можливих альтернатив найменш популярний уряд військових. Втім, його прихильники становлять 17% у Греції, Японії, Великій Британії та 15% у США.
Більш популярна влада сильного лідера, який приймає рішення без огляду на парламент та суди. Частка тих, хто вважає "сильну руку" гарним способом управління країною, у деяких країнах помітно зросла: у Південній Кореї з 23 до 35%, у Польщі з 15 до 25%, у Німеччині з 6 до 16%. Втім, у низці країн ця частка помітно впала: у Швеції з 9 до 5%, в Угорщині з 24 до 15% (привіт Орбану!), в Ізраїлі з 25 до 19% (опитування проводилося до атаки на Ізраїль терористів ХАМАС 7 жовтня), в Італії з 29 до 20%.
Однак, як і в опитуванні EVS, виявилось, що особливо великі надії респонденти пов'язують із урядом експертів. PRC
наголошує, що "підтримка системи, в якій експерти, а не обрані посадові особи, ухвалюють ключові рішення, значно зросла в більшості країн з 2017 року".
Цифри справді вражають. Частка тих, хто
вважає технократію (уряд експертів) добрим способом управління країною, зросла, зокрема:
■ з 68 до 80% в Угорщині,
■ з 52 до 66% у Південній Кореї,
■ з 49 до 65% в Іспанії,
■ з 44 до 61% у Німеччині,
■ з 49 до 59% в Японії,
■ з 50 до 58% у Польщі,
■ з 40 до 57% в Італії,
■ з 31 до 56% у Греції,
■ з 40 до 55% у Швеції,
■ з 42 до 54% у Великій Британії,
■ з 41 до 49% у Канаді,
■ з 39 до 45% в Нідерландах.
Також зазначимо, що на підтримку уряду експертів висловилися 56% австралійців, 48% американців, 43% французів та 42% ізраїльтян.
Ці цифри відбивають страх перед некомпетентністю. Чим людей не влаштовує представницька демократія? Тим, що представники народу, обрані на виборах, після виборів ухвалюють усілякі дивні та спірні рішення. Але "сильна рука" і військова хунта страшні для людей з тієї ж причини: що вони проявлятимуть неадекватність, причому їх не можна буде зупинити (якщо демократія скасована).
Два висновки
Тепер можна робити висновки. Їх два.
По-перше, скільки українців хоче "сильної руки" — це зовсім не важливо. Важливо, що після відновлення незалежності 1991 року українці показали стійку схильність до демократії, а не до авторитаризму. Свідчення тому — не лише майдани, які перемогли у 2004 та 2014 роках, а й взагалі сам той факт, що наразі править шостий президент. І щоразу зміна влади у нас відбувалася внаслідок запеклої боротьби на виборах, а не як у Росії (де Єльцин своїм рішенням передав владу Путіну, після чого Путін уже не випускав її з рук, лише дав чотири роки потриматися за неї Медведєву).
Крім того, у нас є ще підстраховка у вигляді Євросоюзу. Якби в опитуванні "Демініціатив" та Центру Разумкова людям пропонувалися варіанти "сильної руки" з уточненням: "навіть якщо це зупинить інтеграцію України до Євросоюзу і НАТО", то, напевно, за ці варіанти проголосували б уже не 42%, а в кілька разів менше.
По-друге, в опитуванні "Демініціатив" та Центру Разумкова не було такої альтернативи, як технократія. Навряд чи українці у цьому питанні принципово відрізняються від європейців. Швидше можна очікувати, що ідея уряду професіоналів отримала б в Україні навіть більш високу підтримку, ніж у Європі. Особливо якби цей уряд формувався на основі консенсусу парламентських партій та західних партнерів.
Але реальність геть інша. І немає жодних ознак, що вона незабаром зміниться. Уряд, звісно, можуть оновити. Навіть може з'явитись новий уряд (і його можуть назвати урядом технократів). Але навряд чи зміниться принцип його формування: до нього увійдуть ті, кого підберуть двоє головних людей на Банковій.
