[xvalue_foto1]Не знаю, чим завершиться справа Гримчака, але один висновок, несподіваний, але такий яскравий – уже маємо.В Деснянському райсуді Чернігова розглядали справу Юрія Гримчака. Власне, мали обрати запобіжний захід. Про перипетії засідання переповідати не буду, не в них суть. Все найголовніше розпочалося після того, як суддя Наталія Лямзіна (її декларація, якщо що, ось тут за лінком) зачитала ухвалу – тримання під вартою, 6 мільйонів застави.
Зачитала, закрила засідання – і тут вступила адвокатеса Тетяна Матяш. Вона заявила, що згодна із тим, що Юрія Михайловича Гримчака залишають під вартою – а от Юрія Миколайовича Гримчака, її підзахисного, тоді нехай випустять! Тобто в судовій ухвалі було вказано неправильні ПІБ, формально ПІБ іншої людини. Ось, будь ласка, адвокатеса виклала фото цих документів:
[xvalue_foto1]
[xvalue_foto1]
[xvalue_foto1]Там ще й, за словами Матяш, наплутали із місцем народження Гримчака, вказавши Дніпропетровськ – тут фотодоказів немає, є лише пост адвокатеси.
Шокована суддя, яка намагалася зіскочити на “чєловєчєскій фактор” (на що захисниця їй повідомила, що виправити цю помилку можна лише через нове судове засідання), вийшла із зали суду – чи то в нарадчу кімнату, чи то в туалет. Але історія не завершилася.
Адвокатеса вчиталася в подання Генпрокуратури – і побачила, що там теж вказано по батькові “Михайлович”. Тобто це була не помилка судді, а помилка прокурорів. А суддя просто на автоматі так і написала? А от і ні!
Подивіться на третє фото. Бачите, там обведене жовтим? От за цей момент і вхопилася Матяш – як за доказ. Доказ чого? Та того, що суддя ніяких ухвал не писала. А написали її прокурори і скинули судді, можливо, на флешці. Суддя ж роздрукувала готову ухвалу і просто підписала її, не вчитуючись.
Чому саме такий висновок зробила Матяш – і можемо зробити ми? Справа в тому, за словами адвокатеси, що 15 серпня дійсно був присутній адвокат Дмитро Мельник. А 16-го, в Деснянському суді, його не було – була Матяш. То як в ухвалі судді міг взятися Мельник? А тільки так, що ухала була написана прокурорами ще 15-го, або 16-го зранку. Написана і передана судді. А та й не туди, що адвокат-то в залі засідань інший! Якщо вона взагалі читала текст своєї ухвали.
Чим же займалася суддя Лямзіна увесь час, поки йшло засідання? Питання риторичне.
Матяш продовжила розривати Лямзіну, як навпіл шатунів, заявивши після закриття засідання, що у всіх п’яти ухвалах, підписаних цією суддею, були помилки. То ось, по батькові та адвокат не той вказаний, то в попередніх чотирьох (зокрема, щодо обшуку) не були вказані слідчі органи в посадах правоохоронців. Матяш прямо заявила, що всі ті ухвали складалися заздалегідь працівниками поліції. Ну, а тут, очевидно, прокурорами.
Адвокатеса заявила відвід судді Лямзіної і у наступній справі, Ігоря Овдієнка, заявивши, що та некваліфікована, а крім того “задовільняє у повному обсязі” обвинувачення, а на захист не звертає уваги.
Що далі буде з Гримчаком – незрозуміло. Через кілька годин у нього закінчується термін затримання, а за рішенням суду його не можна запроторити в СІЗО – бо воно формально виписане на іншу особу. Але важливо в цій історії не це, і навіть не те, винен Гримчак чи ні.
Важливо те, що суддя Лямзіна воленс-ноленс взяла і показала, як працює наша судова система. Зокрема, регіональна. З помилками, описками, неграмотністю (ви б почули її мову – на фоні адвокатеси вона виглядала як малограмотна староста моєї університетської групи проти деканеси нашого факультету), з відвертою роботою на прокуратуру. Ну як це – їй привезли уже готову ухвалу, а вона, навіть не читаючи, взяла і підписала. А навіщо тоді засідання? І що, питається, тоді у всіх тих документах, які підготували прокурори? Можливо, вони їх теж отак готували – пишучи заздалегідь чи підписуючи не читаючи?
