Про візит Путіна до Північної Кореї було так багато написано, що здавалося усі аспекти цього політичного вояжу були розглянуті. Проте за лаштунками пишної зустрічі двох диктаторів проглядається ще один важливий момент. Після відвідин Путіна Пхеньяну, Північна Корея стала ще більшим джерелом дестабілізації в регіоні. До кінця й досі не зрозуміло, про що насправді домовилися Путін і Кім Чен Ин. На що, крім постачання снарядів і ракет з КНДР, сьогодні розраховує Москва.
Одним із варіантів “інтернаціональної допомоги” Північної Кореї Російській Федерації може стати надсилання північнокорейських солдат на фронти російсько-української війни. Мова про таку “допомогу” велася. Питання тільки в тому, чи наважиться на подібну авантюру Кім Чен Ин?
Адже не дивлячись на всю його політичну відмороженість, він не може не розуміти, що перекидання військових за більше, як 10 тисяч кілометрів від КНДР, справа ризикована з усіх сторін. Якщо Кім надішле 1 мільйон північнокорейських солдат, про що мріють у Москві, то з чим він тоді залишиться сам?
Адже армія північнокорейського диктатора нині налічує 1,28 мільйона чоловік. А ще 600 тисяч знаходяться у резерві. Припустимо, Москві вдасться умовити Кім Чен Ина на самогубний для нього крок. Але як перевести таку кількість осіб на величезну відстань через територію Російської Федерації? Не говорячи вже про те, хто буде забезпечувати харчування величезної кількості людей.
Припустимо, що Кремлю вдасться знайти десь стільки товарних вагонів. Проте яким чином в дійсності це може відбуватися не розуміє ніхто з новоспечених “стратегічних союзників”. Скільки часу відбуватиметься переміщення цієї північнокорейської орди, і навіть де знайти достатньо питної води, щоб ці майбутні “вояки” не віддали кінці задовго до того, як незаконно потраплять на українські землі.
Це тільки один з аспектів можливих домовленостей Путіна і Кім Чен Ина. Інший, і не менш важливий, це згода північнокорейського диктатора спровокувати новий конфлікт з Південною Кореєю. Зрозуміло, що для Кім Чен Ина це дуже ризикований крок. І Путіну, для того, щоб той на нього наважився, потрібно запропонувати Кіму щось таке, щоб він від такої пропозиції відмовитися не міг.
Кремлю потрібно організувати ще декілька вогнищ світової нестабільності, аби відвернути увагу Сполучених Штатів і об’єднаної Європи від злочинної війни Росії в Україні. Тут потрібно пригадати, що Москві вдалося спровокувати ХАМАС для нападу на Ізраїль. Що дійсно відволікло увагу світової спільноти від України, і, значною мірою, перемкнуло її увагу на регіон Близького Сходу.
Однак повністю Путіну не вдалося досягти своїх цілей. Далі він зробив спробу збурити задавнений конфлікт на Балканах, але тут у нього не вийшло. Тому на цей час розв’язання війни між Північною і Південною Кореєю є останнім шансом Путіна.
Російський диктатор переконав головного північнокорейця, що війна Путіна в Україні в інтересах Північної Кореї. Тепер його головне завдання переконати Кім Чен Ина в тому, що й війна між КНДР і Південною Кореєю в інтересах Пхеньяну. Можливо, за цю геополітичну послугу Росії Кім вимагатиме передати йому ще більше сучасних ядерних технологій, але загнаний у глухий кут Путін здатен піти на все, щоб тільки добитися свого в Україні.
Війна між двома Кореями може початися з того, що КНДР зі своєї території розпочне артилерійські обстріли Південної Кореї. Зрозуміло, що Сеул змушений буде відповідати на подібну агресію. У такому випадку Північна Корея продовжуватиме збільшувати ескалацію, одночасно тестуючи при цьому реакцію Сполучених Штатів і їхніх союзників по НАТО.
Та для Москви важливо, щоб війська КНДР перейшли на територію Південної Кореї, бо лише у такому разі там можуть сподіватися, що цей конфлікт не згасне, не дійшовши до необхідного Кремлю рівня напруженості.
Тут все залежатиме від того наскільки сам Кім Чен Ин готовий переходити Рубікон неповернення. Адже взаємні обстріли територій ще не можна вважати повноцінною війною. І завжди залишається шанс відкотити взаємну ескалацію до минулого рівня – “не війни, ні миру”. Але якщо ескалування досягне наступного рівня, то буде дуже сумнівно, що воно не матиме трагічного для обох сторін продовження.
Такий широкомасштабний конфлікт між Північною і Південною Кореєю необхідний Путіну саме зараз, а не тоді, коли Кім Чен Ин визріє до його початку. Тому, ймовірно, саме зараз між Москвою і Пхеньяном відбуваються таємні торги щодо часу і можливості розпочати широкомасштабну війну між КНДР і Південною Кореєю.
Єдиним плюсом у ситуації, котра об’єктивно складається, є те, що на сьогодні лідер Китаю Сі Цзіньпін не зацікавлений у тому, щоб його два політичні васали – Путін і Кім Чен Ин – затіяли без благословення Пекіну свою самостійну ризиковану гру, яка здатна ще більше похитнути й без того напруженні взаємини КНР з колективним Заходом.
Китай вже декілька разів стримував Росію від застосування ядерної зброї у війні з Україною. І також важливо, яке остаточне рішення приймуть в Пекіні щодо зростання ескалації між КНДР і Південною Кореєю.
Очевидно, що Сі Цзіньпіну не потрібна війна на своєму задньому дворі, яким для Китаю є Північна Корея. Хоча якщо Путін і Кім Чен Ин продовжуватимуть намагатися й далі вийти з-під контролю Пекіна, не можна виключати, що це трагічним чином може вплинути на подальшу долю цих тоталітарних диктаторів.
Китай завжди прагматично діяв щодо своїх союзників. Але коли ці союзники перетворилися на його васалів, то він не буде панькатися з тими, хто порушує негласні домовленості, чи починає без узгодження або дозволу свою самостійну геополітичну гру.
Так що чи буде, чи ні війна між Північною і Південною Кореєю тепер залежатиме від того, наскільки Сі Цзіньпін бачитиме у ній сенс. Поки що такий сенс для Пекіну явно не проглядається.
