Я вже давно не писав про ухилянтів, просто тому що писати не бачу жодного сенсу. З ухилянтами та СЗЧунями зрозуміло категорично все.
Я прибираю особистий мотив. Так, мені вкрай неприємно, коли виявилося що права у нас однакові для всіх а обов’язки різні, бо частина людей себе вважає паничами, для яких обов’язок захищати свою Батьківщину не обов’язковий. В той час як у мене життя на паузі, я в мороз і спрагу бігаю по полігону (до аритмії серця добігався) і на фронті можу опинитися просто одним наказом, у ухилянтів все чудово – вони ведуть такий самий спосіб життя як і до вторгнення. Мені так світить ще нескоро.
Але хай їм. Відсунемо особисту кривду геть. Що лишається?
Лишається те, що доля ухилянтів доволі очевидна. Їх або призвуть, або доведеться неборакам перепливати Тису. Далі починається набір казок, які ухилянти розповідають в коментах.
Казка один. Проти мобілізації бунтують і недовгий той час коли колона ухилянтів піде маршем на Київ. Реальність. Так в інтернеті є ролики коли все село бунтує проти ТЦК. В інтернет не викладають ролики коли потім до села приїздить рота Нацгвардії разом з поліцією, кадастровою службою та Укренерго і починають перевіряти городи на самозахоплення і борги за електрику. І мобілізація там, саме собою. Безпосередні учасники розповідають як села зразу стають шовкові.
Соціологічне дослідження проведене на замовлення USAID проказало, баланс довіри (довіра мінус недовіра) до ЗСУ в суспільстві 82%. За такого рівня довіри ТЦК може не лише в окремих випадках на бусиках їздити, вона може зобов’язати працівників гасати на бусиках – лиха не буде.
І ще. Я категорично не вірю в якийсь організований бунт ухилянтів просто тому що дуже гарно бачив «бунти» на заводах де по півроку на платили зарплатню. Реальність така, що на одну людину роблячу припадає 50 осіб патякаючих. Патякають вони гучно – але на більше не здатні. Фокус в тому що абсолютна більшість людей роблячих зараз на фронті або у волонтерах. Всі оці «ТЦКашників почнуть різати» - казочки і не більше. Навіть у підпалах машин військових СБУ швидко знайшла російський слід і російське бабло. Без московського бабла ярасть благародная не включається.
Казочка два. Призвані таким чином – немотивовані і воювати не будуть. Моє власне спілкування з інструкторами базової військової підготовки показує прямо протилежне – з алкоголіками проблем в рази більше ніж з відмовниками. А на фронті така шалена нестача робочих рук, що там візьмуть будь-кого. Боїшся іти на передок – будь ласка, сиди біля старшини, тягай мішки і ящики. Практика показує, що через 3 тижні спілкування з фронтовики такі особи самі починають проситися на ВОПи. Винятки звісно є, але погоди вони не роблять.
Підстав остерігатися, що виникне якийсь організований опір мобілізації, нема як таке. Протягом травня мобілізовано було більше ніж за попередні пів року.
Чи подобається мені такий стан речей? Категорично не подобається. Я вважаю, що мобілізацію можна було проводити набагато розумніше – Європейська Солідарність вже оголошувала як було треба. Але.
Шановні, а хіба я обирав цю владу? Парадокс ситуації – а боровся проти цієї влади ще до того як вона стала владою, але наразі я у ЗСУ із фронтом за плечима, а ті хто цю владу обрали – жаляться що їх мобілізують. Мені їх захищати? А навіщо? Я краще почекаю допоки їм мозок провітрить щодо любимої ними естрадно-циркової влади.
І ще. Знаєте, я не збираюся з України нікуди уїжджати. Я хочу жити тут в Україні. І вже скора та мить коли я не зможу більше захищати Україну просто за станом здоров’я – я і так її захищаю вже 10 років. І от будь-які поступки ухилянтам, на мою думку це огидний прецедент того, що Україну можна не захищати – безкарно. Такий прецедент означатиме, що коли Москва нападе знову, раптом виявиться що захищати Україну нема кому – бо всі пригадають прецедент. Тому так. Обов’язок захищати Україну мусить бути однаковий для всіх. А хто порушує цей обов’язок – має бути покараний. Аби не повадко було.
